Досліди місто

Пройди квест від Свои.City разом з місцевими мешканцями, щоб дізнатися про місто на Донеччині більше

Світлодарськ — містечко без виборів. Востаннє тут обирали владу у 2010 році. Із серпня 2021 року містом керує військово-цивільна адміністрація

На в'їзді до міста гостей зустрічає пам'ятник літературному персонажу Данко: він тримає серце у руці. Це - символ роботи енергетиків

Вуглегірська теплова електростанція - містоутворююче підприємство. Зараз це найбільший енергогенеруючий об'єкт Донеччини. Мальовниче водосховище для потреб ТЕС має площу у 15 квадратних кілометрів і максимальну глибину 27 метрів

У Світлодарську всього декілька вулиць мають назви: (наприклад, Енергетиків, Перемоги, проспект Миру). Містечко маленьке, тому решту будинків просто пронумерували - і ці номери не повторюються. Тому - не заблукаєте

Поблизу Світлодарська розташований пам'ятник відомому у всьому світі оперному співаку, українському бійцю Василю Сліпаку (псевдо "Міф"). Він був вбитий снайпером бойовиків 29 червня 2016 року під Світлодарськом

А ще через війну тут більше десяти років не обирали міську раду. У серпні 2021-го року Світлодарськом почала керувати військово-цивільна адміністрація. Незважаючи на близькість війни, люди не хочуть покидати місто. Тут активно розвиваються молодіжні активності. А з появою ВЦА пов'язують сподівання на реалізацію різних проєктів з благоустрою.

Світлодарськ розташований біля траси Київ-Харків-Довжанський за 30 км від Бахмута. Це молоде місто. Йому всього 52 роки. Тут живуть близько 12 тисяч людей. У всіх ще й досі на слуху Світлодарська дуга — це лінія оборони, куди відійшли українські війська з Дебальцевого. Від самого ж Світлодарська до дині непідконтрольного Києву міста — менше 30 км. Місцеві жителі кажуть, що майже щодня чують вибухи: це або обстріли, або розмінування.

Вітаю, мене звуть Тетяна Кметь. Я корінна жителька Світлодарська. Серед моїх зацікавлень — історія та урбаністика

Отже, про історію. Світлодарськ заснували у 1968 році. Тут були болотисті ґрунти. Вони, до речі, становили проблему для будівництва нашої ТЕС. Саме ж місто розташоване на березі Світлодарського водосховища. Це була ріка Лугань, вона входить до переліку малих річок Донбасу і є притокою річки Сіверський Донець. І у руслі Лугані вирішили у 1964 році облаштувати руслове водосховище наливного типу. Тобто земляною греблею перегородили русло річки, і русловий простір почав наповнюватися водою. А у цьому просторі був хутір — хутір Рябих. Тоді не зважали на соціальні та психологічні моменти: людям довелося покинути свої оселі та кладовище, де захоронені родичі. Тепер цей хутір — під водою.

Одразу хочу сказати, що проблем у громаді багато, проте зараз ми концентруємося на розвитку інфраструктури та економіки. Тому бюджет міста буде і бюджетом розвитку. Я за принцип: спочатку зроби, а потім - кажи. На сьогоднішній день ми відновили м'яку покрівлю на 12 багатоквартирних будинках. Це були зовсім критичні місця, де люди підставляли тази під дощову воду, яка крапала зі стелі. На це ми передбачили з міського бюджету 500 тисяч гривень. Також зробили капітальний ремонт покрівлі центру дитячої та юнацької творчості. Провели експертизу 14-х непрацюючих ліфтів і плануємо відновити їхню роботу. Для Світлодарська на ремонт доріг цього року передбачили 400 тисяч гривень. На жаль, це дуже мало. У нашій новоствореній громаді стан доріг незадовільний. При плануванні бюджету на наступний рік ми будемо це враховувати.

На наступний рік планів дуже багато. Насамперед будемо працювати над створенням Центру надання адміністративних послуг, щоб жителі громади змогли в одній установі оформити всі необхідні документи. Передбачимо, аби ці послуги були доступні і для людей з інвалідністю.

Вітаю вас у Світлодарську! Я Сергій Гошко, керую військово-цивільною адміністрацією цього міста

Я народився я і виріс тут недалеко, у місті Торецьк (до перейменування - Дзержинськ). Вчився у Донецькому військовому ліцеї, закінчив Харківський інститут внутрішніх військ, потім отримав цивільну освіту у Харьківській Академія Національній Гвардії України. Зараз закінчую магістратуру у Херсонському Національному технічному університеті. З 2020 року був заступником керівника ВЦА у Торецьку, відповідав за житлово - комунальне господарство. З серпня мене призначили на посаду керівника Світлодарської ВЦА.

Здоров'я бажаю! Підполковник служби цивільного захисту Максим Осіпов.
Я очолюю пожежно-рятувальну частину ДСНС в Світлодарську

Чому я обрав саме цю професію? Бо з самого дитинства мріяв носити форму. Цілеспрямовано до цього готувався. Батько запропонував повчитися у Харкові в Інституті пожежної безпеки (зараз це вже Національний університет цивільного захисту). На сьогодні мій загальний стаж у професії - 24 роки.

Мені доводилося витягати людей із полум'я. Добре, що це траплялося нечасто. Адже, чим менше таких випадків, коли вогонь загрожує життю людини, тим краще. Ситуація з пожежами нічим не відрізняється від решти містечок. Горять сухостій, суха трава, очерет, дерева, - як у всіх, не більше і не менше. Все у нас під контролем. Але робота у прифронтовому місті має свою специфіку. Якщо виїжджаємо на виклик поблизу лінії розмежування, то беремо з собою і за необхідності вдягаємо каски та бронежилети

Батько мій з Житомирщини, мама з Білорусі. Вони приїхали в Україну будувати Вуглегірську ТЕС, тут познайомилися і створили сім'ю. Я люблю це місто і свою роботу. Я завжди хотіла бути медиком, тому що люблю допомагати людям. А якщо ми один одному не допомагатимемо - то що ж ми тоді за люди?!

Спочатку працювала медсестрою у пологовому відділенні, потім - старшою медсестрою. Ніколи не сумнівалася у професії. Єдине що - багато паперової роботи.

Історія нашої лікарні бере початок у 1974 році: тоді почали відкривати перші відділення і з'явилися перші пацієнти. Загалом у лікарні 100 ліжок для терапевтичного, хірургічного, поліклінічного, інфекційного відділення та денного стаціонару.

У лютому 2015 року, коли почалися активні бойові дії з обстрілами та вибухами, - було дуже страшно. Потім, після обстрілу лікарні, ми виїхали з міста. Нас не було вдома 28 днів. Під час обстрілу загинула моя колега-медсестра.

Велика вдячність волонтерам та міжнародним організаціям, які допомогли відновити роботу лікарні. Вони досі підтримують нас, тепер - у боротьбі з коронавірусом. Зараз для пацієнтів з ковід виділили 70 ліжок.

А ще до війни у нас було пречудове двоповерхове інфекційне відділення, збудоване за усіма нормативами, були окремі бокси для хворих. Було там і дитяче інфекційне відділення, і уся госпітальна база. На другий поверх, якраз у маніпуляційний кабінет та ординаторську, влучив снаряд. Зараз в умовах епідемії наша "інфекційка" ще й як би знадобилася. Але грошей на відновлення будівлі, на жаль, так і не знайшлося.

Доброго здоров'я! Мене звуть Світлана Кукурян, я працюю головною медсестрою у міській лікарні Світлодарська

Привіт, я Юлія Дімоєва, живу у Світлодарську і працюю у лікарні інженеркою з охорони праці, а також працюю у громадській організації "Майбутнє Світлодарська"

Сама я — місцева жителька, але до війни жила і працювала у Донецьку. У 2015-му році моя родина переїхала до Світлодарська.

У цей час і почалася наша з чоловіком активна громадська діяльність, бо місто потребувало підтримки, все було зруйноване і занедбане. Почали з відновлення парку і лав у ньому. Так народилась ГО "Майбутнє Світлодарська".

До Нового року 2019 за рахунок благодійних внесків мешканців ми встановили ілюмінацію на фасаді Центру дитячої творчості, потім за грантові гроші у співпраці з керівництвом центру відновили актову залу: зробили косметичний ремонт, постелили ковролін, встановили нові крісла, поклеїли шпалери, замінили вікна.

До Дня міста зібралися усім громадським активом у парку: покосили, поприбирали, упорядкували клумбу, підготували там землю. Хочемо, щоби ця клумба цвіла!

А з початком бойових дій змушена була виїхати із обласного центру і повернутися до рідного містечка. З дитинства маю любов до тварин. Коли поблизу міста відбувалися активні бойові дії, люди повикидали на вулиці багато тварин. Бігали зграї собак, було багато їхніх трупів: їздила машина, а звідти підкидали безпритульним псам отруту. І тварини просто у нас на очах болісно конали. Потім дівчата із Бахмутського товариства захисту тварин "Лада" підказали, що з бюджету дають гроші на стерилізацію, і порадили створити громадську організацію. І я з однодумцями започаткувала "Світлодарське товариство захисту тварин і рослин".

Ми виграли грант на 80 тисяч гривень, і бюджет міста дав нам ще 30 тисяч. На ці гроші у 2019-му році ми вперше простерилізували у Світлодарську 71 безпритульного пса. У наступному році ми не змогли простерилізувати тварин, шукали гроші, писали навіть президенту, що перебуваємо на лінії зіткнення, і тварин багато, а бюджету немає. На жаль, ніхто на наші звернення не відреагував. Але, завдяки нашій активності, про нас дізналися, і мені подзвонили з Києва з благодійного фонду. Цей фонд дає кошти на стерилізацію домашніх тварин. Але нас запевнили, що профінансують і стерилізацію безпритульних песиків. І вони сюди приїхали: стерилізували більше сотні кішок і так само собак. Серед них були і домашні, і безпритульні. А зараз наше завдання - попрацювати із домашніми тваринами. Тому що, наприклад, з'явилися цуценята, вони нікому не потрібні, і їх, бідолах, викидають просто на вулицю. Тому хочемо ще простерилізувати домашніх улюбленців і будемо добиватися бюджетного фінансування на це.

Привіт! Я Ірина Кисельова. А цей песик із бірочкою у вусі, який підбіг привітатися - один із наших пацієнтів. Сама я жителька Світлодарська, до війни жила у Луганську

Вiтаю, друже! Я Андрій Шуткевич, один із засновників і член правління громадської організації UA Group.

Моя історія така: я приїхав до Світлодарська з Житомирщини, міста Бердичева, у червні 2015-го року із місією євангельської церкви. Планував поїхати за три місяці. Але так і лишився тут. Людей, які довкола мене, сприймаю по-різному. Спочатку так думав: чого вони так схильні вірити пропаганді? А потім зрозумів, що їм роками і роками нав'язували таку проросійську риторику. Але треба якось із ними знаходити контакт, якісь спільні речі, в яких ми можемо об'єднуватися і щось корисне робити для цього міста. Тому ми працюємо зі всіма, маємо згуртовану проукраїнську спільноту. У Світлодарську треба працювати із дітьми та підлітками. Тому ми організували тут вільний простір - VPN Zone - і почали його облаштовувати.

Захоплююся читанням, люблю подорожувати, беру участь в фотозйомках, проводжу психологічні консультації для дорослих і дітей. Особливо мені цікавий метод пісочної терапії. Він допомагає усвідомити себе і стати успішнішим в сучасному світі.

Крім того, знімаюсь в музичних кліпах, пишу вірші. Один з них - "Я люблю тебя" - став піснею, а я знялася у кліпі. Ця історія про те, що здоровий хлопець і дівчина на візку мають рівні можливості, такі люди можуть створювати сім'ї і насолоджуватися життям. Та, на жаль, наше місто поки що не пристосоване для людей з інвалідністю. Мені важко пересуватися на візку, бо дороги не в найкращому стані. Знаєте, була така ситуація, що навіть до лікарні мені допомагав потрапити головний лікар. Магазини наші також не пристосовані: навіть до супермаркета я не можу дістатися. З особистого досвіду можу сказати: школи у місті для дітей на візках недоступні. А якщо мама на візку, - то вона не зможе потрапити на батьківські збори. Та й у самих школах, я переконана, мають працювати інклюзивні класи.

Я була на реабілітації і навчалася у Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю "Донбас" у Краматорську. Мене вразив цей центр, бо там відчуваєш себе вільно і там дуже круті реабілітологи, вчителі, співробітники під керівництвом талановитої директорки Світлани Фоміної. У цьому році я взяла участь у Всеукраїнському конкурсі "Краса без обмежень", де завоювала титул "Міс креативність". Після цього конкурсу я стала більш упевненою та більш розкутою. Для мене це безцінний досвід і новий етап в житті, нові знайомства і яскраві незабутні події. Це ще один крок, щоб привернути увагу до питання доступності в моєму місті.

А от у Світлодарську поки немає спільнот, які би об'єднували людей з інвалідністю. Проте я планую створити таку. І саме ця вона дасть мені можливість створити у своєму місті інклюзивний центр для дорослих і дітей. Саме це змушує мене йти вперед. Інвалідність не привід відмовлятися від мрії. Адже вже сьогодні треба ставитися до себе як до людини, яка досягла успіху, щоби довести всьому світу: "Дивіться на нас, як на рівних. Ми такі ж, як і ви!"

Привіт! Я Анна Антонченко, мені 23 роки. Я закінчила факультет психології та економіки Донбаського педагогічного університету. Зараз є студенткою магістратури факультету освітніх педагогічних наук

Вітаю! Я Ніна Уманець, керівниця гуманітарного центру
"Проліска-Світлодарськ"

Я живу буквально у декількох кілометрах від Світлодарська, у селищі міського типу Луганському. У лютому 2015-го року, під час активних боїв, я вивезла свою родину до Полтавської області. А потім повернулася додому. Як я стала допомагати людям із "Проліскою": керівник організації Євген Каплін привіз до світлодарської лікарні гуманітарну допомогу, на пакетах були зазначені контакти цієї організації. Я там зареєструвалася, потім мені передзвонили. І вже за кілька днів я разом із Капліним розвозила по Луганському "гуманітарку": продукти харчування, памперси для малюків. Я працюю тут, бо звикла постійно перебувати у контакті з людьми, мені хотілося допомагати тим, хто безпосередньо постраждав від військового конфлікту. Адже люди, які тоді жили поруч з лінією зіткнення, не могли ні виїхати, ні заїхати, бо усюди були блокпости.

Навіть у 2015-2016 роках, коли були інтенсивні обстріли, у мене не було страху. Коли ставався обстріл, ми буквально упродовж 30 хвилин мали бути на місці, з'ясувати, чи не постраждала людина. У машину перед такою поїздкою вантажили брезент (тарпаулін), плівку, постільну білизну, ковдри. І ми летіли до людей: а раптом у них якась біда, раптом все розбите, горить будинок. Але страху не було тоді і зараз немає. Тепер робота саме нашого штабу охоплює 24 населених пункти. Це Донецька і Луганська області, починаючи від сіл Травневе і Гладосове на Донеччині і закінчуючи Розівкою на Луганщині. Це більше 30 тисяч людей.

Наш гуманітарний центр розташований у Світлодарську по вулиці Енергетиків, 90. Ми відкриті з понеділка по п'ятницю, з 8:00 до 16:00. У нашому гуманітарному центрі також працює "соціальний гардероб" - це одяг та взуття, які нам передають, а потім люди безкоштовно можуть взяти їх за потреби. Також в офісі можна скористатися комп'ютером з доступом до інтернету, щоб оплатити комунальні платежі або знайти необхідну інформацію.

Що думаю про майбутнє: сподіваюся, що ці території будуть розвиватися, будуть створювати нові робочі місця, і сюди будуть повертатися люди.