Наш відділ поліції розташовується біля автовокзалу. Запевняю, у Мангуші дуже спокійно. Звертаються до нас із різних причин: крадіжки, побутові конфлікти, хтось із кимось почубився у кафе чи на дискотеці. Та все це дрібні правопорушення. Правоохоронці нашого відділу поліції працюють не тільки у селищі, а й по всій громаді. Роботи додається під час курортного сезону. На Азовському узбережжя Мангушської громади чергує туристична поліція. Цього року хлопці жили біля моря, а патрулювання закінчували о 4-й ранку. Є в нас велонаряди, а ще мотопатрулі. І, звичайно, сучасні поліцейські автівки. Давай покажу!

Біля нашого відділу поліції стоїть дві машини для патрулювання. Ними можна проїхати навіть там, де асфальту зовсім немає. На кшталт такої автівки матиме і поліцейський офіцер громади. Цей проєкт у нашій ОТГ пілотний, стартує з Ялти. День українського шерифа починатиметься з наради у старости села, де вони опрацьовуватимуть проблемні питання, які виникли у місцевих. Там же буде кабінет і кімната відпочинку. Сподіваюсь, переконав тебе у тому, що у нашій громаді безпечно? А зараз маю їхати! У мене купа справ.

Хом'як оселився біля дитячого куточка у нашому ЦНАП. У нього немає прізвиська. Як приходить до нас малеча, то годує тваринку і грається з нею. Поки хом'як сховався, мабуть, втомився від напливу відвідувачів.

Поки, на жаль, ні. Але, скажу по секрету, незабаром нам передадуть спеціальне обладнання, і ти зможеш податися на закордонний паспорт. Загалом, ми надаємо понад 170 послуг. До нас звертаються не тільки місцеві, а й жителі зі всієї області, коли, наприклад, реєструють нерухомість. У штаті Мангушського ЦНАПу працює 10 осіб. Вони обслуговують за живої чергою. Працівники кмітливі та швидкі, тож товкотнечі під дверима установи немає. А нині до нас стали частіше звертатися місцеві підприємці - оформлюють бізнес. Найбільше запитів - з травня по вересень. ФОПи переважно реєструють магазини та заклади громадського харчування.

Друже-мандрівнику, на вході до ЦНАПу розташовується зона ресепшену. Тут тобі розкажуть, які папери потрібно для отримання тієї чи іншої адміністративної послуги. Потім відправлять до спеціаліста, а ще видадуть документи, які замовляв. А поряд - куточок для дітлахів. Тут малеча точно не занудьгує, коли татусь чи матуся на прийомі у фахівця. А ще в нас живе хом’як. Хочеш покажу?

Дивись, цей гуртожиток для медиків-переселенців розташований прямо на території лікарняного містечка. Тож майбутнім пожильцям не доведеться витрачати багато часу, аби дістатися до роботи. У цій двоповерховій будівлі раніше працювали пологове та хірургічне відділення. А зараз облаштовані 20 квартир. Залишилося вимити підлогу та вікна, а ще завезти меблі - і заходь та живи. У нас працюють чотири медики-переселенці, які б із задоволенням оселилися тут. Сподіваюсь, з часом квартири можна буде приватизувати. Неподалік гуртожитку ремонтують амбулаторію. На території нашого лікарняного містечка ми рятуємо і важкохворих на ковід. Аби збавити темпи розповсюдженя вірусу, раджу імунізуватися, сам пройшов повний курс у квітні, тільки-но з'явилися вільні дози. А ти зробив щеплення?

Це пункт щеплення у Мангуші. Звернутися можуть усі охочі вакцинуватися. Навіть якщо ти з Маріуполя чи Добробілля, а до нас приїхав у гості. У наявності Pfizer, Сoronavac, AstraZeneca. Перед імунізацією лікар спитає як почуваєшся та про хронічні недуги, поміряє тиск і, якщо протипоказань немає, відправляє на укол. А коли пройдеш повний курс імунізації, дамо тобі міжнародне свідоцтво. Також наші медики виїжджають у складі мобільних бригад вакцинації до найближчих селищ. Нині у нас імунізуються родинами, усе більше людей хочуть захиститися від небезпечної недуги. На території Мангушської громади першу дозу отримали більше 5000 жителів, понад 2500 - імунізовані повністю.

Взагалі Мангуш великий, за день не обійдеш. Дивись, це проспект Миру. До декомунізації був імені Леніна. Тут є невеличка алея огороджена парканом. Колись я сам фарбував це металеве пруття. В мене є пропозиція від архітектора встановити неподалік скульптуру птаха. А ще чув новину? Біля Мангуша хочуть побудувати аеропорт. Я як дізнався про таке, в мене мурахи побігли шкірою. Тільки уяви, це нові робочі місця та тисячі туристів, які прямо з літака зможуть відпочити на Азовському узбережжі. Його протяжність у Мангушській громаді 47 кілометрів. У нас розвинена інфраструктура, між селищами непогано курсують автобуси. Реформа децентралізації у нашій громаді - це не тільки про успіхи, але й труднощі. Одна з проблем: як наповнювати бюджет, аби грошей вистачало ще й, наприклад, на нові дитячі садочки та школи. Тоді і молодь не буде їхати та шукати кращого життя. Мрію затримати їх тут, у Мангуші. А ще ми працюємо над стратегією розвитку нашої громади. Давай розповім про неї і покажу мій кабінет.

Це будівля Мангушської селищної ради. У нас є і пандус, бо люди з інвалідністю бувають в мене на прийомах, а це для їхньої зручності. Так от, що там із розвитком? Зараз серед жителів громади ми проводимо анкетування - що вони хочуть бачити та змінити у тому чи іншому населеному пункті. На основі думок людей сформує і плани на найближчі роки. Хочу створити і туристичні магніти. Під час реформи децентралізації надходження до місцевих бюджетів збільшилися. Тож зможемо відремонтувати місцевий стадіон. Дивись, як він зараз виглядає.

Стадион “Колос”. Тут поки стареньке, але пофарбовані турнікети. Між тріщинами в асфальті проростає трава, та й саме покриття на футбольному полі зносилося. Ми тут проводимо толоки. Бачиш: сміття немає? На цьому місці цьогоріч відзначали День Мангушської громади. Як усе приведемо усе до ладу, покличемо тебе на відкриття.

Стій і вслухайся в тишу, чутно шурхіт сторінок. Що тобі порадити? Є в нас і класична українська література. Кобилянська, Куліш, Коцюбинський, Квітка-Основ'яненко… А є й твори сучасників. Дивись, он “Іловайськ" Положія, твори Сергія Лойка. Поглянь, скільки видань Жадана! Ти ж знаєш, що він зі сходу? Нині ми переважно отримуємо україномовні книжки. Везуть їх із Маріуполя та Краматорська. Небайдужі читачі теж приносять до нас видання. Молодь із задоволенням читає українською, беруть навчальну літературу, а ще полюбляють філософію. Пандемія для нас - це нові виклики. Ми стали більше працювати онлайн, створили сторінку бібліотеки у соцмережах.

Іспит складають держслужбовці. Триває він пів години. Списувати охочі отримати сертифікат не встигають, бо часу обмаль, а завдань багато. Та й ми підказати не можемо, бо питання щоразу різні. За один день іноді проводимо дві сесії, тобто тестуємо шість осіб. До нас приїжджають зі всієї Донецької області та навіть з Києва, коли є вільні місця. Бувають і збої в програмі, але від нас це не залежить. До нашої бібліотеки приходять, аби підготуватися до іспитів. А наступного року у цій будівлі має запрацювати Клуб знавців української мови. Я вже знайшла вчителя-філолога, яка охоче погодилася позайматися зі слухачами. Усе буде безкоштовно, залишилося набрати групу. Хочеш до нас?

Назву “Мангуш” привезли з Криму, коли почалося масштабне переселення греків у 1780-х роках. Тоді Катерина ІІ вирішила заселити величезні пустинні території Приазов’я. Коли греки йшли море та пішки, багато з них загинуло. Вимушені мігранти заснували Ялту, Мангуш та Урзуф. Ми намагаємося не забувати про старовинні традиції і передавати їх дітям та онукам. Записуємо грецькі пісні, весільні обряди та дійства під час народження дитини. Грецьку мову викладають у місцевій школі. У нас живуть греки-еліни та греко-татари. Проводимо й тематичні фестивалі. Наприклад, на День незалежності Греції - “Вогонь Еллади”. Раз у два роки беремо участь у фестивалі Мега-Йорти. Цьогоріч Маріуполь нам передав естафету, і 2023 року подія відбудеться у нас. На знак підтвердження того, що саме ми прийматимемо гостей, дали такий кубок. Він дуже важкий, однією рукою не втримаєш. А в 2022 році у нашій громаді відбудеться пісенний фестиваль імені Тамари Каци. Вона відома співачка, родом з Сартани, загинула під Маріуполем у автокатастрофі, коли їхала на концерт. А це старовинне приладдя греків - прядка, дерев’яна пральна дошка, сундук. Поряд - сепаратор. Коли греки переселилися, тримали дуже багато корів та овець. Тому молоко варто було переробляти. Взагалі греки дуже гостинний народ, вирощують виноград і роблять з нього дуже багато вина. Готують коронні страви, наприклад кубіте - пиріг з м’ясом, турту - пиріг з гарбузовою начинкою, ну і, звісно, чебуреки.

У нас унікальне подвір’я. Воно умовно розділене на дві частини - художнє та музичне. З одного боку - лавочка з олівців та палітра. Її робили ми, власноруч. Тепер ця скульптура нагадує їжака, бо по периметру забили цвяхи, аби малі бешкетники не каталися нею, як на гірці. Поряд інсталяція “Зоряна ніч”. Її виробили у межах проєкту “Простір мрій”. У чому його сенс? Ковалі з різних куточків країни створювали скульптури за ескізами юних художників. “Зоряну ніч” викував майстер з Полтави - Максим Солодков. З іншого боку - музичний паркан. На ньому перший нотний рядок української народної пісні. А біля входу - художня урна. Давай зайдемо всередину.

Це виставка робіт наших вихованців - “Світ дитинства". Поряд - художній клас, тут триває заняття. Малеча вчиться живопису та основам композиції. А це “Великоднє яйце". Наша викладачка його розмалювала. На свято композиція стояла біля закладу, усі охочі робили селфі. А у цій кімнаті проходять академконцерти. У вересні на сцені грав скрипаль зі Львова Остап Шутко. Ми не очікували, але зала була повна.

Ідею реалізували мої попередники, завдяки гранту від ПРООН. У чому ж сенс? Небайдужі приносять до нас речі, взуття та навіть посуд. Іноді просто залишають все це під дверима крамниці. Нужденні беруть те, що їм потрібно, ми не відмовляємо нікому. Працівники сортують одяг, наприклад, зараз літні речі сховали подалі. Бо поки у попиті теплі куртки, светри та штані. У планах створити соціальну пральну, аби одяг проходив відповідну обробку. Крамниця працює по буднях з 9.00 до 15.00.

Соціальна перукарня у будівлі нашого центру працює понад 10 років. Поки охочих підстригтися немає, бо захворіла майстер, а підмінити нікому. Причепуритися насамперед у нас можуть люди похилого віку, в незалежності від того, стоять на обліку чи ні. Чоловіча стрижка стане у 27 гривень, а жіноча у 40.

Обслуговуються у нас незахищені верстви населення, люди, що опинилися у скруті. А ще ті, хто став жертвою домашнього насилля. Зовсім скоро у нашій громаді з'явиться шелтер. Тобто прихисток для тих, хто жив із кривдником, і більше не може цього терпіти. Де саме буде будівля? Сказати не можу. Бо це секретна інформація. При шелтері працюватиме бригада швидкого реагування. У нашому центрі є й психолог. Також ми допомагаємо з транспортом, наприклад, пенсіонерам. Зокрема, коли їм потрібно поїхати до лікарні чи стоматолога. У нас проходила акція “До школи готовий". Небайдужі приносили канцелярію та рюкзаки. Речі ми передали тим, хто найбільше цього потребує.

На вході коробка. Туди учні та вчителі кидають вживані батарейки. Ми вчимо дітей не забруднювати екологію та дбати про довкілля. Нині у нас 15 класів та понад 300 учнів. Наша “потужність" - до 420 школярів. У штаті 30 вчителів, цьогоріч з'явився і логопед. На першому поверсі розташовуються початкові класи. Це 1-Б. У них урок української мови. На перервах вони грають у Lego. А ще малеча під час занять користується шкільними планшетами. В кожному класі є проєктори чи мультимедійні дошки, а у вчителів ноутбуки. У кабінеті трудового навчання - новенькі швейні машини, а кабінет інформатики обладнаний не тільки комп'ютерами, а й 3D-принтером. У кабінеті біології - своя метеостанція, вона показує температуру, тиск, вологість повітря. А ще є цифрова лабораторія “Ейнштейн", за допомогою якої можемо виміряти температуру ґрунту і навіть пульс. Є й мікроскопи, на деяких уроках дозволяємо учням розгляди через них їжу, волосся, і навіть чорнила. Чуєш музику? Це заняття з фізкультури, сьогодні тут справжня аеробіка. Діти виконують вправу під динамічні пісні. А як набігаються, йдуть підкріпитися до їдальні. Вона розрахована на 90 школярів, та ми поки заповнюємо залу наполовину, аби дотримуватися карантинних обмежень. Годуємо дітей за новим шкільним меню. Зізнаюся, смакує здорова їжа не всім. У нових духових шафах випікаємо ватрушки та пиріжки. Коштують такі смаколики від 5-ти гривень. Придбали і шкільний автобус. Наступного року до нас їздитимуть старшокласники з Портівського та Мелекіного. Також у цій будівлі навчаються учні другої школи Мангуша, яка поки на ремонті.

Тут робочі кабінети та диспетчерський пункт. Приймають виклики жінки. Перебоїв зі зв’язком немає. Хоча, згадую, коли на початку літа у Мангуші вирувала негода, тоді декілька годин до нас не надходили звернення. Ми передавали інформацію один одному за допомогою рацій. Спеціальним устаткуванням укомплектовані повністю. Автівки нові, одній 5 років, іншій - 2. Ця машина обладнана цистерною, яка вміщує 8 кубів води. Бо район виїзду по пожежам у нас безводний, тож така ємність дуже рятує. Інший МАЗ підвищеної прохідності. Через негоду і зруйновану дамбу цього літа в нас було багато роботи. Понад пів сотні разів залучалися на відкачку води. Старожили згадують: такого лиха не було з тридцять років. У нашій місцевості улітку переважно засуха. А тут навіть старими руслами, що поросли травою, полилася вода. У цій частині працює 32 особи. На виклик боєць має зібратися за 35 секунд. Ще ми залучаємося до сірої зони, аби ліквідовувати наслідки обстрілів. Звертаються до нас з різних питань: застрягла автіка у багнюці чи під час ожеледиці, провалилася корова у яму. А влітку до приватного будинку заповзла змія, ми проконсультували з цього питання, та відловлювати рептилію не в зоні відповідальності рятувальників. За потреби дублюємо виклики до швидкої та поліції, адже розуміємо найбільша цінність то життя людини.