Це родина Салфєтнікових, яка стала першою патронатною у Дружківці. І приняла одночасно шість дітей
У великій кімнаті у квартирі родини Салфєтнікових гамірно. Зараз тут десять дітей та дорослих, які за пів року стали одне одному як рідні. Нині вони переглядають архівні фото і згадують цікаві моменти зі спільних подорожей Україною. Євген та Олена стали патронатними вихователями для шести дітей з однієї дружківської родини, яка опинилася у складних життєвих обставинах.
Підтримка виявилася вчасною: батьки зрештою змогли розв’язати проблеми з роботою та житлом — і діти повернулися додому. Тепер дві родини спілкуються, а Євген та Олена завжди раді дітям, які приходять у гості.
Патронат як можливість допомогти
У Євгена та Олени на двох п’ять власних дорослих дітей. Подружжя вирішило, що хоче стати прийомною родиною, і звернулося до соціальних служб у своєму місті. Але їм запропонували створити саме патронатну родину — першу у Дружківці.
«Раніше ми не знали про таку можливість. Нам пояснили всі плюси, мінуси, процедури. І ми пройшли навчання. З кожним заняттям упевнювалися, що зможемо допомагати родинам і дітям саме так. Не було страху», — каже Євген.
Євген та Олена під час навчання
Довідка Свои: Патронатна родина тимчасово (до 6 місяців) доглядає та виховує дітей у період, поки їхні батьки долають складні життєві обставини. Патронат дає можливість дітям залишатися в громаді, відвідувати свою школу чи садок, продовжувати спілкуватися з рідними та друзями, поки фахівці докладають максимальних зусиль, щоб допомогти біологічній родині і повернути дітей. Це реальна альтернатива перебуванню в інтернатних закладах.
Уперше Салфєтнікові прийняли дитину під патронат рік тому, на три місяці. Але другий досвід зовсім відрізнявся, адже їм запропонували опікуватися одразу шістьма дітьми з однієї родини.
Родина живе в переобладнаному дитячому садку, його давно викупила місцева церква. Їхня світла й простора квартира була чудовим варіантом для того, щоб прий няти одразу шістьох дітей.
«Наша родина — віруюча. Ми молилися, щоб Бог послав нам дітей, яким дійсно буде потрібна наша любов, добро і тепло. Так і сталося, ми не могли відмовитися», — додає Олена.
Дім підтримки для дітей і батьків
Через складні житлові умови і відсутність роботи Вікторія та її співмешканець Михайло опинилися у скрутному становищі. У жінки п’ятеро дітей від 5 до 15 років, у Михайла також 15-річна донька.
«Дім, у якому ми раніше мешкали, зовсім змарнів. Там не було опалення, скрізь з’явилася пліснява. Умови були непридатними, щоб там жити. А ще були великі борги за комунальні послуги. Я була в декреті — молодший син тоді ще був маленьким. Мій чоловік зрідка працював, але більше був удома. А потім я овдовіла. Ми були у дуже скрутній ситуації», — пояснює жінка.
У службі у справах дітей Вікторії запропонували допомогу: поки родина розв’яже побутові складнощі, оформить виплати, дітей влаштувати в патронатну родину Салфєтнікових.
«Спочатку я думала, як вони взагалі будуть без мене, чи будуть плакати. Але коли Олену побачила, то зрозуміла, що все буде добре. Що за дітьми будуть наглядати», — каже Вікторія.
Для дітей переїзд у новий дім і нову родину, звісно, був стресом. Але родина зробила все, щоб їм було комфортно.
«Наймолодший першим ділом розплакався. Але досить швидко заспокоївся», — каже Євген.
Юлія Євсєєва, головна спеціалістка Служби у справах дітей Дружківської міської ради:
«Ми запропонували Юлії влаштувати дітей в патронатну родину на час, поки вона зможе розв’язати свої проблеми. Пів року діти пробули в родині Салфєтнікових. Це був час, щоб Вікторія і Михайло влаштувалися на роботу, знайшли житло і створили нормальні умови для дітей. Євген та Олена — єдина патронатна родина у Дружківці. Але до кінця року їх має стати вже три: одна родина, яка вже має досвід патронату, переїжджає в нашу громаду, а інша — проходить навчання».
Час для адаптації
П’ятирічний хлопчик майже не розмовляв, семирічна дівчинка боялася засинати сама і плакала через це. Але найскладніше для родини виявилося постійно готувати їжу на дев’ятьох людей, зізнається Олена.
«Перший день для мене був шоком. Я реально не уявляла собі, що таке шість дітей, бо виховала тільки одну. Спочатку ми розгубилися, але чоловік та донька дуже допомагали мені — і з другого дня ми вже виставили пріоритети, у нас був план дій», — каже жінка.
Діти швидко призвичаїлися жити за правилами цієї родини.
«Це було сюрпризом, ми не очікували, що так станеться і ми житимемо в іншій родині. Ми боялися невідомості. Потім ми зрозуміли, що все буде добре», — розповідає 15-річна Катя.
Раніше діти могли пропускати школу або не виконували домашні завдання. Доводилося знаходити підхід до кожного і мотивувати їх навчатися. Під час карантину допомагали чотирьом школярам у дистан-
ційному форматі.
«За характером вони спокійні, але їм потрібен був час адаптуватися», — зазначає Євген.
Улітку патронатна родина їздила на Азовське море, у Святогірськ та Щуро-
ве, у мотузковий парк та дитячі центри. Це дійсно зблизило всіх і допомогло порозумітися.
«Але я мріяла, щоб ми повернулися до папи [Михайла] та Віки», — зізнається 15-річна Діана.
Повернення в сім’ю
«Ми з Михайлом почали шукати роботу, щоб орендувати квартиру, — каже Вікторія. — Нам потрібна була досить велика, щоб ми всі помістилися. Було кілька спроб працювати — я влаштовувалася і потім звільнялася. Довго шукала роботу: через те, що в мене багато дітей і є маленькі, роботодавці не хотіли мене брати. Бо вважали, що я постійно буду на лікарняних і нормально працювати не буду. Дехто відмовляв, бо я закінчила тільки 10 класів».
Були проблеми у Вікторії і з документами, щоб оформити виплати на дітей. Розв’язати їх допомогли фахівці Дружківського міського центру соціальних служб.
Довідка Свои: Майбутні патронатні вихователі проходять обов’язкове навчання, у Донецькій області його проводить Обласний центр соціальних служб, термін — два місяці. Патронат — це робота
24/7, тому вихователі отримують за неї щомісячну оплату. Крім того, виплачуються кошти на утримання дітей.
«Добре, що ці пів року я могла спілкуватися зі своїми дітьми. Коли була можливість, ми бачилися», — каже мама.
Зараз Вікторія знайшла постійну роботу. Діти повернулися до своїх мами і тата.
«Я дуже скучила за дітьми. Ми тепер живемо в трикімнатній квартирі: у дівчат своя кімната, у хлопців — своя. Усі ходять до школи. Одним словом, усе нормалізувалося, і ми знову звикаємо до того, що все добре», — говорить Вікторія.
Зараз з допомогою фахівців вонаоформлює довідки, щоб діти могли отри-
мувати безкоштовне харчування в школі та садочку, а також виплати на молодшу дитину для багатодітної родини.
Острівець безпеки
Поки діти були в патронатній родині Салфєтнікових, Вікторія побачила у них суттєві зміни.
«Вони стали більш відповідальними таслухняними. Старші діти стали справді самостійними. Катя вчиться в іншому місті, але встигає допомагати мені з меншими, доглядати за братами та сестрою, коли ті хворіють», — каже мама.
Євген і Олена завжди раді бачити дітей у своєму домі.
«Звісно, ми раді, що вони стали частиною нашої родини. Ми зустрічаємо їх з відкритим серцем. Складність у тому, що до дітей прикипаєш душею, і коли вони повертаються до родини — ти місця собі не знаходиш», — каже Євген.
Олена підтверджує: діти завжди можуть розраховувати на їхню підтримку, і для них більше не буде таких безвихідних ситуацій, як раніше. Зараз у родині Салфєтнікових під патронатом ще одна дитина, яка потребує підтримки.
«Олена та Євген дуже нас підтримали у скруті. Я дуже їм вдячна. Ми продовжуємо спілкуватися, діти приходять сюди в гості постійно, тож я досі відчуваю підтримку і допомогу від цієї родини», — каже мама Вікторія.
Юлія Бикова, провідна фахівчиня із соціальної роботи Дружківського міського центру соціальних служб:
«Коли ми дізналися, що родина зараз у складних життєвих обставинах, то запропонували їй нашу підтримку. Ми оцінили ситуацію. Склали план, щоб Вікторія розуміла, як крок за кроком змінити своє життя і повернути дітей. Ми активно допомагали їй з оформленням документів для отримання опомоги для дітей у зв’язку з втратою годувальника. Патронатна родина її дуже підтримала тим, що займалася в цей час з дітьми».
Свой в доску. Заходи в наш Telegram-канал - там тоже свои!
