Історія Сватового починається у 1660 році, коли козаки Ізюмського полку оселилися на березі річки Красної. Тоді слободу назвали Сватова Пристань. Вона входила до Куп'янського повіту Харківської губернії і вважалася територією Слобожанщини.

У 1938 році Сватове стало містом районного підпорядкування. Тоді у ньому жили 20,7 тисячі людей. Сьогодні в місті 17,6 тисячі жителів.

Про Сватове – невеликий райцентр на півночі Луганщини – мало чули до 2014 року, поки на сході України не почався збройний конфлікт. Так званий "референдум" за відокремлення Луганщини від України тут провели, але на тому все і скінчилося. Український прапор на Сватівщині не змінювали.

У травні 2014 до Сватового приїздив батальйон "Призрак" з ватажком Олексієм Мозговим. Озброєні бойовики "ЛНР" намагалися захопити приміщення райдержадміністрації, але місцеві жителі дали їм відсіч.

Очевидці кажуть, що до будівлі увірвалися 30 людей з кулеметами. Тоді всіх працівників РДА відпустили додому. Міліція бездіяла. Проте місцеві люди об'єдналися і прогнали сепаратистів.

У липні 2014-го, коли на Луганщині і Донеччині тривали військові дії, у Сватовому розташувався один з чотирьох на сході України транзитних пунктів для переселенців. Він знаходився фактично у центрі міста – на березі річки Красної.

У липні 2014 року до Сватового переїхала Луганська обласна державна адміністрація та обласне управління Міністерства внутрішніх справ України.

У Сватовому не було військових дій, але місто і житло сватівчан постраждали через вибухи на складах ракетно-артилерійського озброєння Збройних сил України. Це сталося у ніч з 29 на 30 жовтня 2015 року.

Пам'ятник вождю стояв у центрі міста – на площі 50-річчя Перемоги, у сквері біля мерії. Його прибрали у вересні 2014 року активісти партії "Свобода". Щоправда, стягти пам'ятник з постаменту не вдалося: металевий і пустотілий усередині Ленін лише зігнувся навпіл.

На цьому місці у Сватовому збудували новий сквер – з гойдалками та алеями. Поруч – спортивний майданчик зі штучним покриттям і альтанки. На новорічні свята у сквері облаштовують різдвяне містечко з ялинкою і різнокольоровими гірляндами.

У Сватовому Центр розвитку дитини розташовується у колишньому дитячому будинку. Ця будівля довго не використовувалася, її сильно пошкодило через вибухи на складах ракетно-артилерійського озброєння у жовтні 2015-го – вона розташована у кілометрі від центру вибухів.

Відновити будівлю вдалося завдяки Програмі розвитку ООН, за гроші від уряду Японії. Проєкт реалізувала мерія Сватового. Усього на це витратили 9,7 мільйона гривень.

Будівлю відновили, утеплили зовні і всередині, замінили вікна і двері, перекрили дах, зробили опалення. Всередині Центру розвитку збудували басейн.

Цей заклад – єдиний у районі, де є умови для виховання дошкільнят з інклюзивними освітніми потребами. Окрім вихователів, тут працюють логопед, спеціаліст з фізичної реабілітації та психолог.

Завдяки Центру розвитку дитини скоротились черги до дитсадочків у Сватовому. До цього до дитсадків міста не могли потрапити 100 дітей.

ЦНАП запрацював у Сватовому на початку 2014 року. Відтоді отримати адмінпослуги у місті можна в одному місці.

Облаштували офіс ЦНАПу за гроші райбюджету та донорів. А з липня 2019-го тут можна оформити паспорт громадянина України у форматі ID-картки та закордонний. Це стало можливим завдяки коштам міжнародного проєкту UCBI "Зміцнення громадської довіри". Йдеться про понад 300 тисяч гривень, за які придбали обладнання і оргтехніку для оформлення паспортів, облаштували місце для прийому людей.

Щоб заплатити адмінзбір, теж не треба стояти у чергах у банку – у ЦНАПі є термінал безготівкового розрахунку.

Центр надання соціальних послуг у форматі "прозорий офіс" запрацював у Сватовому в жовтні 2019 року. Він розташовується на першому поверсі Сватівської райдержадміністрації, так званого "білого будинку" у центрі міста. У його приміщенні колись була зала для шлюбних церемоній.

У Сватовому "Прозорий офіс" збудували в рамках проєкту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) "Демократичне врядування в Україні". Тут надають 70 послуг соціального напрямку, зокрема субсидії.

У Луганській області це вже другий "прозорий офіс", перший відкрили у Рубіжному.

До Сватового можна дістатися потягом без пересадок з Києва, Харкова, Львова та Ужгорода.

З Києва можна дістатися трьома потягами – "Ужгород – Лисичанськ", "Київ – Лисичанськ" і "Хмельницький – Лисичанськ". У дорозі ви будете 12-15 годин.

З Харкова можна дістатися тими самими потягами, плюс "Дніпро – Лисичанськ". На подорож витратите від чотирьох до шести годин.

Якщо їдете з Ужгорода, то в дорозі ви будете 29 годин, а зі Львова – добу.

З Харкова до Сватового можна доїхати без пересадок автобусом. Квитки коштують від 180 до 270 гривень.

Дістатися на авто з Харкова можна без проблем. Дороги до Сватового відремонтовані. Водії кажуть, що не дуже якісна 10-кілометрова ділянка дороги біля Новопавлівки на Ізюмщині. І все.

В'їзд у Сватове відремонтували, як і міст через річку Красна, який був закритий для руху більше року.

Якщо ви їдете у Сватове з боку Сєвєродонецька, то там дорога значно гірша. Трапляються відремонтовані ділянки, але їх мало.

Якщо їдете у Сватове автобусом чи автомобілем, візьміть з собою паспорти, а дітям – свідоцтва про народження. На в'їзді у місто з Харкова чи Сєвєродонецька є блокпост, де правоохоронці перевірятимуть документи.

Ціни у місцевих магазинах вище, ніж на ринку, але нижче, ніж у мережах супермаркетів. У Сватовому є АТБ і супермаркет "Сім'я". Ще – магазин з мережі "Єва".

На місцевому ринку продають мед, сало, м'ясо, рибу та решту популярних продуктів. Також – фрукти і овочі, зокрема з городів містян.

У місті ви можете спробувати продукцію місцевих виробників – мед, ковбаси, рибу, халву, смажене насіння, консерви, хліб, пиво, перепелині яйця, є рослинна олія. Все це продається у місцевих магазинах, супермаркетах і на ринку.

У Сватовому працюють відділення "ПриватБанку" і "Ощадбанку", є два відділення "Нової пошти".

Працюють автозаправки з бензином, дизпаливом і газом.

Сватове, провулок Залізничників, 15
Забронювати: 067 767 68 77, 095 062 60 72

Готель-кафе розташовується на околиці Сватового. Він зручний тим, що там можна не лише жити, а і замовити їжу.

Вартість проживання – від 350 гривень (стандарт) до 600 гривень (люкс). Готель працює до 22.00, тому краще бронювати номери. Якщо номер ви забронювали, але приїхали після 22.00 – вас все одно поселять.

Якщо вільних місць у готелі не знайдеться, у Сватовому можна орендувати квартиру на добу чи більше. Вартість становить від 300 до 500 гривень за добу. Оголошення про оренду квартири можна знайти на сайті OLX.

Сватове, майдан Злагоди, 42
095 333 13 67

Це родинне кафе розташовується у центрі міста. Тут можна замовити і піцу, і суші, і солянку, і млинці, і картоплю фрі. У кафе організована доставка. Працює воно щодня з 10.00 до 22.00.

Якщо ви приїхали у Сватове з дітьми – у "Непоседі" є дитяча кімната і працюють аніматори.

Сватове, майдан Злагоди, 44
050 989 39 64

Заклад знаходиться у центрі Сватового – у міському парку. У меню є страви української кухні, а також шашлик, люля-кебаб, суші, піца, бургери.

Кухарі закладу приготують і страви на замовлення клієнта.

"Поляна" працює з 10.00 до 22.00. У вихідні – до 00.00.

Сватове, вулиця Першотравнева, 5
095 210 90 50

У меню є шашлик, кури-гриль, салати, бринза, різні солонощі. Працює заклад з 10.00 до 22.00. Є доставка.

У Сватівському районному краєзнавчому музеї зберігається 10 тисяч експонатів. У залах можна побачити історію краю від часів перших поселень і до сучасності.

Будівлю, де розташовується музей, звели у 1888 році у стилі класицизму. Вона належала місцевому торговцю зерном Федору Мороці. Сьогодні це єдина будівля у місті зі шпилем на даху.

Пам'ятники зі всього району зберігаються на задньому дворі районного краєзнавчого музею. Монументи привезли сюди на тимчасове зберігання у 2015 році, коли в Україні почалась декомунізація.

12-метрову дерев'яну вежу встановили на одній із найвищих точок Сватового у 2015 році до свята Покрови – 14 жовтня. До справи долучилися козаки місцевого полку "Сватове-Січ", військові, які тоді дислокувалися на Сватівщині, та громада.

Навколо вежі є дерев'яні альтанки та місце для туристичних наметів.

Історики стверджують, що на цьому місці у 17 столітті, коли заснували Сватове, височіла саме така вежа. Завдяки їй охоронці слободи Сватової Лучки попереджали набіги татар.

Щороку у травні біля вежі проходять районні змагання військово-патріотичної гри "Джура". Тут же щороку базуються учасники потягу єднання "Труханівська Січ".

Про існування Преображенських печер у 1973 році розповів місцевий краєзнавець Леонід Верцун. Але повернулися до їх дослідження лише у 2011-му, після відкриття у цих печерах монастиря.

Представники духовенства району говорять, що це місце на Сватівщині має давнє релігійне коріння. Місцевий краєзнавець Леонід Королько дотримується іншої думки: він переконує, що будівництвом цих печер у 19 столітті займався відставний козак Георгій, який вирішив присвятити своє життя духовному подвигу разом з місцевими жителями. На думку історика, козак не мав стосунку до церкви і не був монахом.

Фахівці Інституту археології Національної академії наук України підтвердили унікальність печерного монастиря. Вони дійшли такого висновку після вивчення проб, взятих у печерах.

Архітектура Преображенського печерного монастиря не має аналогів у всій Східній Європі. Науковці доводять, що будувалися ці печери в кілька етапів. Найбільш ранній період – 17 століття, а свіжі ходи в печерах зроблені на початку 20 століття.

Миколо-Федосіївський храм у Кармазинівці збудований у 1887 році. За радянських часів у храмі розмістили зерносховище. У 2008 році тут відкрили скит Святогірської лаври. Відтоді почались реставрація і будівництво комплексу.

У 2010-му до храму привезли 11 дзвонів. Найважчий з них важить більше тонни.

Зараз храм відкритий для відвідувачів.

Представники Святогірської лаври планують облаштувати сад і ставок на території Миколо-Федосіївського храму. А ще – пекарню, щоб випікати хліб не лише для ченців, а і для місцевих жителів і туристів.

Храм Різдва Іоанна Предтечі у Мілуватці збудували за проєктом архітектора Немкіна у 1912 році. З цим храмом пов'язана загадкова історія радянських часів.

Розповідають, що у 1924 році сторож Тимофій вчергове обходив храм і біля південних воріт побачив людську постать. Таке повторилося і наступного дня. На третій день, побачивши людську постать, Тимофій почув, що чоловік щось говорить. Коли підійшов ближче, то почув: "Тільки збережіть храм". Постать вимовила ці слова тричі. Сторож відійшов у здивуванні і зрозумів, що до нього звертався пророк Іоанн Хреститель.

Храм таки зберегли. У 1930-х там був склад зерна та овочів. Сьогодні цей храм – один із найстаріших діючих у районі.

Тут хрестився мілуватчанин Микола Мащенко – відомий український кінорежисер. Серед його доробку – фільми "Комісари", "Як гартувалася сталь", "Овід". Мащенко довго був генеральним директором кіностудії імені Довженка в Києві.

Якщо хочете відпочити на природі, серед мальовничих пейзажів степу Луганщини, а ще порибалити – вам у Розівку.

Біля цього села є ставок, куди останні кілька років приїздять багато людей з району і області. Площа ставка – 4 гектари. Навколо стоять будиночки з кондиціонерами і технікою. Є альтанки для відпочинку і сад з фруктовими деревами.

Якщо полюбляєте рибалку, тут ви зможете упіймати карпа, карася і товстолоба. Для рибалок на березі Розівського ставка облаштовані спеціальні місця.

Поля з цією рослиною є біля села Містки – вздовж траси Сватове – Старобільськ. Ця рослина занесена до Червоної книги України. Вона квітне з весни і до середини літа. У цей період поля з ковилою вкриваються тендітними білими нитками, що плавно гойдаються на вітрі.