Свої.City насамперед – про людей родом зі Сходу України та для них. Вони можуть жити в будь-якій точці світу, але має бути зв'язок із Донецькою та Луганською областями. Залежно від теми можуть бути акценти: або ми працюємо безпосередньо з переселенцями, або з тими, хто живе на сході. Будь-яку тему ми подаємо саме через людські історії.
“Свої” публікують матеріали українською.
Ми є аполітичними і незалежними.
В умовах війни журналісти редакції дотримуються заходів безпеки при здійснені професійної діяльності. Вони включають протокол безпеки для роботи в зоні бойових дій, акредитації для роботи в зоні бойових дій та з військовими.
Онлайн-журнал Свої.City заснований громадською організацією Агенція розвитку локальних медіа "Або", яка розвиває та керує виданнням та залучає фінансування на його роботу.
Cвої.City керується принципами неупередженості, об’єктивності та збалансованості подачі інформації.
Завжди перевіряє джерела інформації, надає можливість озвучити позицію всім ключовим сторонам конфлікту (чи події), розмежовує факти від коментарів та оцінок.
Є політично незаангажованим, не веде релігійної чи атеїстичної пропаганди, не використовує мову ненависті.
Видання працює зі штатним журналістами та фрилансерами і не є трибуною для авторів, які закликають до порушення законодавства або розпалюють ворожнечу за релігійною, національною або іншими ознаками.
Ми проти дискримінації та ксенофобії, і не допускаємо їх на своєму сайті.
Дотримання цих правил є гарантією якості журналістських матеріалів на Свої.City — з точки зору професійних стандартів, структури, стилістики, тематики та візуальної складової.
Журналіст має переконатися, що його текст відповідає усім редакційним правилам, і тільки опісля — здавати його редактору.
Редактор може публікувати лише ті тексти, що повністю відповідають правилам.
Ментор і редактор можуть доповнювати правила у процесі роботи, але їхні доповнення не мають суперечити журналістським стандартам.
Плагіат неприпустимий.
Редакція завжди ставиться однаково критично до всіх подій, людей, компаній і організацій.
Видання не може мати улюбленців або тих, кому можна піти на поступки в принципових питаннях. Це стосується всіх (включно із засновниками видання, рекламодавцями, донорами, інсайдерами, владою, політиками й публічними особами).
Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.
Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.
Редакція поважає право на недоторканність приватного життя та конфіденційність особистої інформації. Вони не підлягають розголошенню, якщо в цьому немає очевидного та обґрунтованого суспільного інтересу.
Під суспільним інтересом мається на увазі викриття або виявлення злочинів, корупції, антигромадської поведінки, професійної некомпетентності або недбалості, яка може мати серйозні наслідки для суспільства в цілому чи певної його групи, захист здоров’я і безпека людей, викриття випадків введення громадськості в оману задля вигоди певних осіб чи організацій (цей список не є вичерпним).
Якщо є якісь обставини (сімейні, особисті або робочі зв’язки, приналежність до партій або рухів і т.д.), що можуть вплинути на об’єктивність журналіста у висвітленні певної теми, він має повідомити про це редактора та читачів, якщо його матеріал врешті буде опубліковано.
Якщо автор має особисту зацікавленість у публікації матеріалу (коли героями статті є його близькі друзі, родичі або особисті вороги), він не має працювати над статтею. Якщо тема є суспільно важливою, редактор може передати її іншому автору.
Наявність конфлікту інтересів може стати приводом для відмови від публікації матеріалу. Остаточне рішення в кожній окремій ситуації ухвалює редактор.
Журналіст, редактор або будь-який інший співробітник видання не можуть приймати дорогі подарунки або будь-які грошові нагороди від компаній, організацій, державних установ, політиків або влади.
Ми наголошуємо в роботі з авторами на місцях, у Донецькій та Луганській областях. Ми шукаємо історії про героїв, про яких не розповідали інші медіа та про які навряд чи можна прочитати у соцмережах. І перед тим, як пропонувати героя, промоніторте, чи писав про нього хтось ще.
Фокусування. Тема має бути сфокусована. Наприклад: Микита зробив на бабусиній дачі ферму та готує сир, який закуповують супермаркети. Він може розповісти, що потрібно, щоб малий бізнес зайшов у торговельну мережу: яка має бути сертифікація, скільки грошей потрібно вкласти в це, і чи не пошкодував він про такий крок через кілька місяців.
Ми є інформаційним виданням, але з сильною лайфстайл-складовою (розповідаємо про цікаві місця, корисні сервіси, життєві історії, поради і лайфхаки, розваги та відпочинок).
Для нас важливі деталі, подробиці, репортажність текстів. Це та риса, яка вирізняє нас серед інших видань.
Теми для матеріалів редактори та журналісти вигадують спільно. Ініціатива журналістів та самостійний пошук тем і героїв — вітається. Однак перед тим, як брати тему в роботу, її слід погодити з редактором. Фінальне рішення за ним — саме редактор вирішує, чи має запропонована тема інформаційну цінність для аудиторії.
Факти слід перевіряти.
Факти слід перевіряти. Завжди.
Інформація, яку отримав журналіст, має бути підтверджена щонайменше у двох-трьох інших джерелах перед публікацією.
Будь-яке твердження у тексті слід підкріпити відповідним доказом, фактом, коментарем. Неприпустимі голослівні заяви та чутки.
Журналіст не дає власних оцінок, узагальнень, висновків, прогнозів, роздумів (якщо не йдеться про блог або авторську колонку).
Не ставить риторичних запитань.
Факти і цифри, які посадовці озвучують у коментарях або інтерв’ю, слід перевіряти в інших джерелах. Якщо ви перевірили і знайшли серйозні розбіжності, можливо, зумисне перекручування фактів — слід уточнити у героя, чому він озвучив саме ці дані, вказати це у тексті і повідомити читачам реальні факти.
Завжди вказуємо джерела статистики, а також дані про вибірку — коли і де проводилося дослідження, яка кількість опитаних, яка статистична похибка.
Використовуємо лише результати опитувань авторитетних соціологічних служб.
Пишемо короткими і зрозумілими реченнями, без складних синтаксичних конструкцій.
Не використовуємо епітети, метафори та оціночні прикметники (ми лише описуємо людину, ситуацію, подію, а читач сам її оцінює).
Не використовуємо ліричні відступи і вступи, очевидні і само собою зрозумілі підводки, які не несуть жодної нової інформації. Економимо час читачів. Одне-два речення ні про що — і людина може закрити сторінку, так і не дізнавшись головного.
Надаємо перевагу активним дієсловам, а не пасивним. Пасивні — ускладнюють читання, гальмують динаміку тексту і роблять його занадто офіційним.
Уникаємо мови бюрократії та офіційних документів.
Уникаємо віддієслівних іменників. Ліпше замінити їх дієсловом.
Уникаємо узагальнень, які не повідомляють нічого конкретного (їх дуже люблять посадовці, тож під час інтерв’ю з ними постійно слід просити конкретизувати, уточнити, навести приклад).
Авторське “я” у текстах не вживається. Виняток — репортажі або репортажні моменти у статтях, де важливо акцентувати, що автор сам був учасником певної події.
Не вживаємо слова, які вказують на ймовірність дій чи твердження: напевне, мабуть, точно, без сумніву.
Опісля публікації матеріалу фактологічні та структурні правки можуть вноситися лише для усунення помилок. Читачів слід повідомити, що саме було виправлено і що це помилка, яка допущена редакцією.
Якщо редакцією була допущена груба помилка або опублікована недостовірна інформація, про це слід повідомити читачів у тому ж матеріалі, вибачитися, надати спростування інформації чи / і право відповіді людині або установі, якій така інформація нанесла шкоду.
Матеріали не знімаються і не видаляються з сайту на прохання посадовців, героїв цих матеріалів чи будь-яких інших осіб. Винятком є матеріали, які порушують журналістські або етичні стандарти, українське законодавство (але такі матеріали не мають і не можуть з’явитися на сайті за умови дотримання Редакційної політики).
Опісля публікації з матеріалів не видаляються речення, абзаци, твердження, факти, коментарі або інша важлива інформація, якщо вона не суперечить Редакційній політиці.