Міцний Горішок і донецька аристократка. Як у соцмережах згадують викладачку ДонНУ Ліну Бахаєву

Після початку війни Ліна Бахаєва залишилась у Донецьку, не стала працювати в університеті під контролем «ДНР» (взагалі ДонНУ переїхав до Вінниці). У фейсбуці вона була зареєстрована під ніком «Крепкий Орешек».

Батько Ліни Олексіївни, Олексій Бахаєв, очолював Сталінську міськраду у 1953-1961 роках (Донецьк тоді ще називався Сталіно).

У розмові з виданням «Університетські вісті» Ліна Олексіївна згадувала:

«Мати батька – щастя. Адже після війни багато дітей були сиротами. Я пишалася своїми батьком – підполковником, кавалеристом. Коли ж він став головою міськради, я перестала його бачити. А в рідкісні хвилини спілкування – виховний момент. Правила були суворі: вчитися тільки добре, не пустувати, займатися музикою, читати книги (вдома – бібліотека, що постійно поповнювалась), обережно заводити знайомства і дружбу (а охочих скористатися «вигідним» знайомством у корисливих цілях було чимало), пам'ятати про честь прізвища».

У соцмережах учні та колеги Ліни Бахаєвої діляться спогадами про неї. Свои.City зробили добірку таких дописів.

«Нереальна душевна краса, притаманна справжнім інтелігентам»

Ольга Безперстова:

«Спілкування з нею (Ліною Бахаєвою. – Свои) було незбагненною насолодою. Яскрава образна мова, дуже точні формулювання, енциклопедичні знання. А ще те, що називається красним письменством. Така рідкість у наш час. І якась нереальна душевна краса, притаманна справжнім інтелігентам.

Вона залишилася в Донецьку, тому що треба було доглядати за сестрою. «Тим, хто залишився, легше, ніж тим, хто виїхав». – «Чому?» – «Ми-то спимо в своїх ліжках».

Вона часто повторювала, про що мріє: «Ось щоб я прокинулася, виглянула у вікно, а там кругом українські прапори». Була впевнена, що так і буде: «Мені б тільки дочекатися».

«Читала найкращі лекції»

Наталія Казьоннова:

«Ліна Олексіївна була дивовижною, єдиною та неповторною. Читала найкращі лекції, які я старанно конспектувала та завжди ретельно готувалася до іспитів і заліків.

Ліна Олексіївна сказала фразу, яка змусила робити саме так, як сказала вона: «Раніше було краще, тому що студенти писали шпори від руки».

Я всі п’ять років писала шпори від руки та досі роблю нотатки в блокноті, хоча маю купу пристроїв і програм. Дійсно – так запам’ятовується краще».

«Кожна зустріч із нею була пам'ятною»

Інна Єрмакова:

«Ми з Ліною Олексіївною познайомились уже у Вінниці.
Нашого спілкування було не так багато, як хотілось би. Лекції, зустрічі на кафедрі, рідкісні коштовні години вінницьких прогулянок.
Кожна зустріч із нею була пам’ятною, кожна залишила стільки тепла і світла [...]

Війна розділила не лише життя на «до» і «після». На жаль, війна іноді не залишає можливості й попрощатися».

«Вона – справжня донецька аристократія»

Ольга Байбак:

«Студентами першого курсу ми зачаровано дивилися на цю елегантну пані і, спостерігаючи за нею, вчилися стилю – одяг, прикраси, взуття, постава, поведінка.

Саме вона відкрила нам, «першачкам», український постмодернізм. Тому кожного разу, коли мова заходить про Андруховича, я мимоволі пригадую і її [...]

Коли я комусь розповідала про неї, говорила: вона справжня донецька аристократія. Хтось зневажливо хмикав, либонь, такого поняття не може бути апріорі. А я казала: ви просто не знайомі з Ліною Олексіївною. Вона була справжньою аристократкою – в усьому і завжди. До останнього».

«Нехай з вами завжди буде свято, на дні вашого серця»

Анна Манухіна:

«Нехай з вами завжди буде свято, на дні вашого серця.

Свято на дні мого серця», «Я зрозуміла, що маю таке багатство, яке не завжди ти в достатній мірі оцінюєш», «коли до мене прийшов важкий час, я зрозуміла, що я така багата», «збирайте це багатство навколо себе. Іншого багатства немає» (с.) Ліна Олексіївна».

Редакція Свои.City висловлює щирі співчуття рідним, друзям, колегами та учням Ліни Бахаєвої.

***

Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбуці.