Як росіянка пішла в український добробат, щоб служити разом зі своїм 57-річним онкохворим чоловіком

Історію цієї пари опублікувала «УП Життя». Авторка статті спілкувалася зі подружжям у Калуші, де мешкає дружина одного з синів і два їх онука. Обидва брати зараз на війні, служать в Українській армії.

Власне, призов сина у 2014 році і надихнув самого Миколу Сауленко піти у воєнкомат. Не без проблем, але взяли. На фронті він отримав позивний «Єсаул». З батальйоном ЗСУ воював спочатку у Кримському, а потім в Авдіївці.

Брав участь у боях, але до шпиталю потрапив небойовою проблемою. Під час обстеження виявили рак нирки. Зробили важку операцію. Після цього йому одразу запропонували йти у звільнення, тим більше що і термін служби уже вийшов. 

Але Микола Сауленко хотів і далі залишатись у армії. Пішов на контракт. Так пройшло ще півроку. Загалом в ЗСУ він провів майже два роки. 

Оформив інвалідність і пішов у добробат

Зрештою його все ж таки списали по стану здоров’я. Тоді Миколи Сауленко, зустрівши вдома Новий Рік і оформивши другу групу інвалідності, пішов у добробат Правого Сектору, в спецгрупу, якою керую Санта, один з найбільш авторитетних і популярних командирів війни на Сході.

Поетичні пости Санти у Facebook збирають сотні і тисячі лайків. Один з них він присвятив Єсаулу:

«В окремій групі ПС „Санта“ Єсаул провоював до осені 2018-го року. Виконував функції стрілка, копача, гранатометника, повара, бійця мінометного розрахунку, вантажника, соплевитирача, совісті підрозділу, будівника бліндажів наших та руйнівника бліндажів сєпарських, а багатьом — Батька».

Жінка допомагала солдатам

З «Правим Сектором» Єсаул служив біля Авдіївки. В жовтні 2017-го забрав на фронт дружину Любу. Вона стала для спецгрупи головною по тилу, забезпечувала вояків їжею, організовувала побут. А війна це здебільшого саме побут, а не бої й атаки — сказав у розмові з журналістом УП Микола. 

— Окопатися, призвичаїтися, борщ зварити, дрова нарубати, помитися... Так, прилітає. Але звикаєш — хоча звикати до війни не можна. Бо одразу прилетить. Маєш весь час пильнувати, щоб не звикнути, — міркує Єсаул.

Любов Сауленко не вважає, що воювала. Хоча шеврон командир Санта їй вручив. 

— Я ніколи не чув, щоб Санта наказував. Він тільки просив: «Я тебе прошу, друже», — казав він. І цього було достатньо

— Сказав: твій, носи, — згадує жінка. — Це велика честь для мене, але я не вважаю, що я щось таке робила — ну речі розібрала, порядок навела, ну їсти приготувала.

З Правим Сектором Єсаул провоював до осені 2018-го року. Зараз відпочиває, лікується. Але скоро знову збирається на фронт. Уже навіть ходив у воєнкомат.Не беруть. Та чоловік все одно націлений ще раз стати солдатом. 

Загалом на війні він провів трохи більше трьох років. Про ситуацію на Сході каже так: «Війна не скінчилася». 

Українські родичі не вітаються, російські — підтримують

Коли Микола Сауленко вперше оформився на службу у ЗСУ, воєнком порадив Любі нікому не розповідати правди про те, куди пішов її чоловік. Бо, мовляв, в селі не зрозуміють. 

Зараз ні рідний брат, ні зять з Миколою не вітаються. Бо «фашист». Зате рідні сестри Люби, які живуть у Росії, підтримують її. 

— А наш Крим їм і даром не потрібен, — каже Люба. 

Сама вона також із Росії. З чоловіком познайомилась на Уралі. Спочатку жили там, а потім переїхали під Маріуполь. 

— Я росіянка, але ж я приїхала сюди, це батьківщина мого чоловіка, моїх дітей, я люблю цю країну, — каже Люба.