«Людям не можна було хворіти». Як релокована з Мирнограду лікарня стала порятунком для громади Орина

Лікарі — всі свої, персонал — місцевий

«Кого нам не вистачало — певних спеціалістів, медичних сестер або молодшого медичного персоналу, — ті переважно місцеві. Лікарі всі наші, усі переїхали з нами з Донецької області», — розповідає директорка лікарні Ольга Гостєва.

Частина адміністрації працює дистанційно.

Ольга Гостєва, директорка Мирноградської лікарні

Заклад уже вийшов на стабільний рівень оперативних втручань. «Якщо спочатку все було незрозуміло: один день так, інший — інакше, то зараз статистика більш-менш стабільна».

Медсестру Наталію знайшли випадково — на березі річки.

«Вона одразу почула акцент і каже: „А ви, мабуть, у нас не місцеві?“ Так ми познайомилися і дізналися, що Наталія — медична сестра».

Пацієнтка з Голоскова Ніна Іванівна подолала тридцять кілометрів. «Бо кажуть, що тут хороша лікарня. А я знаю: лікарі тут такі красиві, уважні, розумні, кваліфіковані», — сміється вона. «Тут усе нове, усе сучасне. А до Києва можна й не доїхати».

Ведуча Альона Савіна та пацієнтка лікарні Ніна Іванівна (з ліва на право)

Пацієнт після операції теж не скаржиться: «Усе чистеньке, усе свіженьке». Годують тричі на день, із добавками. Лікарня не готує сама — користується кейтерингом, тому харчування щодня свіже.

Обладнання, яке привезли із собою

«Усі ці столи, ці сучасні операційні лампи — усе привезли із собою. Тут нічого з цього не придбано», — показує Ольга Гостєва . Свій сучасний рентген — теж із Мирнограда.

Перевезти його було найскладніше. «Перше, що ми маємо зробити, коли перевозимо обладнання з джерелами іонізуючого випромінювання, — отримати ліцензію на його зберігання. Навіть якщо апарат не працює, а просто зберігається. Не було такого, що сьогодні зібрали речі й поїхали».

Відділення працювали до останнього, у лікарні залишалися пацієнти.

«Люди почали роз’їжджатися, штат скорочувався. Не всі одразу вирішили їхати з нами. Кожна родина ухвалила своє рішення ще до того, як настала необхідність їхати негайно», — згадує директорка. Відділення поступово об’єднували: «Знали, що завтра або післязавтра буде машина, — збирали майно з одного відділення, потім з іншого».

Коли своїх уже не залишилося, допомагала військова адміністрація, а вантажити обладнання допомагали шахтарі, які ще були в місті.

«Я пам’ятаю останні мирні дні Покровська й Мирнограда, коли комендантської години не було лише з одинадцятої до третьої. Ти мав чотири години, щоб владнати всі справи», — каже вона. І визнає: комендантську годину порушували. «Наш заклад — не ресторан і не кафе. Я особисто бігала до лікарні, коли привозили багато поранених. Якби дотримувалися, просто не встигли б усе зробити».

Зараз вони розуміють, що забрали б значно більше. «Ми думаємо: „А в нас же це в Мирнограді є“. Але, мабуть, уже немає. На останньому відео з Мирнограда я одразу побачила свій будинок, бо жила поруч із лікарнею. Побачила й лікарню, якої вже майже немає».

Будівля, яка сподобалася з першого разу

Приміщення підказав колега — керівник лікарні із Селидового, який раніше сам розглядав цей варіант.

«Заходиш в одну квартиру й відчуваєш, що вона не твоя. А в іншу заходиш і кажеш: „О, тут затишно“, — і вже щось плануєш», — описує директорка перше враження.

«Попри те, що лікарня вже кілька років була закрита, мене це не злякало. Я бачила, що ми зможемо все відбудувати».

З релокацією допомагали благодійники з Кам’янця-Подільського: знайшли приміщення, узгодили роботу з владою і взялися за ремонт. Раніше тут працювала Орининська районна лікарня — 62 медики та близько 6800 мешканців на обслуговуванні. Право користування головним корпусом надала Староушицька територіальна громада-балансоутримувач.

Будівля Мирноградської лікарні до ремонту і після

«Воно перебувало у вкрай занедбаному стані, тому що практично не використовувалося понад п’ять років. Лікарня була закрита вже більше семи років. Але лінія фронту наближалася зовсім близько й часу вибирати не було», — розповідає Анатолій Ковальський, керівник Керівник благодійного фонду "CОС Штаб громадянської оборони" .

Він зібрав підприємців та аграріїв: громада може отримати готову лікарню з персоналом, потрібно лише допомогти з ремонтом і складами. «Ні в однієї місцевої громади не було закладених у бюджеті коштів. У Донецької та Хмельницької обласних військових адміністрацій також не було запланованих на це коштів».

Ремонт обійшовся у понад 20 мільйонів гривень. Близько мільйона виділила Мирноградська адміністрація, півтора мільйона на сантехніку дала сама лікарня, ще близько двох мільйонів — місцеві аграрії та підприємства. Решту благодійники закрили власними коштами, призупинивши деякі свої проєкти.

Анатолій Ковальський, керівник Керівник благодійного фонду "CОС Штаб громадянської оборони"

«Багато хто працював за символічну плату, бо люди розуміли, що хочуть мати лікарню у своєму селі», — каже він. «Якби довелося наймати підрядну організацію і проходити всі процедури, це затягнулося б надовго й коштувало б зовсім інших грошей».

Хто наважився на переїзд

«Передусім постало питання, чи готовий персонал переїжджати в цей регіон, залишивши батьків, будинки, квартири. Усе-таки це понад тисяча кілометрів від Мирнограда», — каже лікар-уролог Анатолій Мусич.

Сам він із Кіровського: вперше виїхав 2014 року, вдруге — 2022-го. «Я молодий, тому для мене це не було принципово. Старшим людям важче».

Загалом виїхало близько десяти лікарів. «Багато хто не хотів, сумнівався і роз’їхався. Не хотіли їхати аж сюди. Зате тепер хочуть».

Анатолій Мусич, лікар-уролог

В урологічній команді чотири лікарі. Приїхали також кардіолог із дружиною, травматолог, який за сумісництвом є медичним директором, і терапевтка — завідувачка відділення. Зараз у лікарні працює 130 осіб. У Мирнограді їх було 600.

«Коли робота подобається, це вже більше, ніж робота, — це наше життя. Ми фактично живемо в лікарні: якщо треба — працюємо і вночі», — каже уролог.

Один військовий потрапив сюди після багатьох лікарень із серйозною проблемою нирки. «Усюди йому казали, що нирку доведеться видалити, але ми її зберегли. Він і зараз приїжджає до нас у гості — з двома нирками». Від військової частини лікарня отримала подяку.

Як прийняли місцеві

Недовіри не було. Коли ремонт добігав кінця, у групі громади дали оголошення з проханням допомогти прибрати. «Люди із села приходили, допомагали прибирати приміщення й усе розставляти. Багато хто з них тепер у нас працює».

Місцева мешканка задоволена, яка користується послугами лікарні: «У мене хороший терапевт і кардіолог — чудова людина. Такого в Україні не знайдете». Обстеження і процедури безоплатні. Бракує тільки стоматолога»

обладнання лікарні з Мирнограду в Орині

«Якби Мирноградська лікарня переїхала повністю — у тому масштабі, в якому працювала раніше, — це стало б конкуренцією. Але зараз працює приблизно 15–20% від колишньої потужності», — пояснює Анатолій Ковальський, керівник Керівник благодійного фонду "CОС Штаб громадянської оборони" .

Заклад визначив нішу: урологія та хірургія, які в районі розвинені слабко. Найближчі подібні центри — у Хмельницькому та Чернівцях, тобто до 200 кілометрів дороги. «Лікарня не створила конкуренції, а доповнила спільноту своїми спеціалістами. Зараз лікарні взаємодіють, перенаправляють пацієнтів».

«Я нещодавно їхала селами у бік Старої Ушиці й побачила, що людям там буквально не можна хворіти. Щоб просто потрапити на прийом до лікаря, потрібно подолати 50 кілометрів. Я не вважаю це нормальним», — каже директорка лікарні Ольга Гостєва.

У селах живуть переважно літні люди. «Думаю, що всі мешканці громади дуже задоволені, що тепер мають лікарню». Додався й ефект зайнятості: «Якщо ці дівчата раніше сиділи без роботи, їздили працювати до Кам’янця або за кордон, то тепер мають роботу тут».

«Установи такого рівня одразу підвищують привабливість території та громади», — додає Анатолій Ковальський. «Крім того, вдалося зберегти будівлю й вдихнути в неї нове життя. Місцеві люди, які колись працювали тут санітарками, медичними сестрами, повернулися і знову знайшли тут роботу».

Лікарня вже взяла в оренду ще два корпуси й розробляє проєктно-кошторисну документацію: амбулаторну допомогу планують винести окремо від стаціонару.

«Досвід має значення» — можливості для людей 50+ і перспективи для бізнесу. Чому цей проєкт важливий

У Харкові і Києві святкуватимуть День Донецька. Що цікавого відбудеться з нагоди дня міста

Грошова допомога дітям, які отримали поранення під час обстрілу. Куди звертатися