Російський авіаудар зруйнував у Слов’янську історичний «Друкарський двір». Тут хотіли відкрити музей

Від купецького будинку до міської друкарні

Будівля на нинішній вулиці Університетській була частиною історичної забудови центру Слов’янська. У краєзнавчих матеріалах вона відома як Дім Грушко та входила до міського туристичного маршруту «Слов’янськ купецький».

Спочатку будинок був одноповерховим. Його пов’язують із Петром Дементійовичем Грушком, який, за припущеннями дослідників, міг займатися торгівлею мануфактурою.

Згодом споруда змінилася. У радянський період до неї добудували другий поверх, а приміщення почали використовувати для поліграфічного виробництва.

«Друкарський двір» у Слов’янську до руйнуванняАвтор: Вікіпедія

Саме так колишній купецький будинок на десятиліття перетворився на одну з міських друкарень.

Друкарська традиція у Слов’янську при цьому була значно старшою. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в місті вже працювали приватні друкарні та виходили місцеві газети.

Зокрема, у друкарні купця Котлярова друкували «Сезонный листок Славянских минеральных вод» — одне з перших періодичних видань міста. Пізніше у друкарні Агаркова на Коштовій виходила газета «Северодонецкий край».

Ці старі друкарні до наших днів не збереглися, а будівля на Університетській сама стала частиною поліграфічної історії Слов’янська.

Тут друкували місцеві газети та сотні книжок

У другій половині ХХ століття в будівлі працював «Друкарський двір».

Тут виготовляли газети, книжки, бланки, етикетки та іншу поліграфічну продукцію. У радянський час у друкарні виходили заводські багатотиражки — «Слов’янський керамік», «Енергія» Слов’янської ГРЕС, «Арматурщик», «Голос хіміка», «Знамя труда» та інші.

Газета «Слов’янський керамік», наприклад, виходила з 1959 до 2000 року, а її наклад сягав близько чотирьох тисяч примірників.

Окремим напрямом було книговидання. За роки роботи друкарня випустила сотні книжок місцевих авторів, краєзнавчі та просвітницькі видання, зокрема про Слов’янськ, Слов’янський район і Донецьку залізницю.

Після проголошення незалежності України підприємство не припинило роботи. Тут і надалі друкували газети та книжки. Серед видань, пов’язаних із друкарнею цього періоду, була газета «Злагода».

Протягом багатьох років «Друкарський двір» очолював Віктор Бутко. Навколо друкарні сформувалося середовище місцевих журналістів, письменників, видавців і громадських діячів.

Будівля пережила окупацію Слов’янська у 2014 році

У 2014 році, під час захоплення Слов’янська російськими гібридними силами, будівля друкарні опинилася серед об’єктів, пов’язаних із подіями окупації міста.

Після звільнення Слов’янська друкарня знову працювала — у приміщенні продовжували видавати книжки та іншу поліграфічну продукцію.

У 2019 році будинок отримав ще одну функцію. На першому поверсі відкрили Центр громадянського суспільства «Друкарня».

Там проводили зустрічі, презентації, навчання, культурні та освітні заходи. Простір став місцем для роботи громадських організацій та активістів.

Його назва водночас зберігала пам’ять про багаторічну історію самої будівлі.

Про історію «Друкарського двору» знімали документальний фільм

У 2023 році історію будівлі почали окремо документувати. Знімальна команда працювала над фільмом «Друкарня у Слов’янську. 100 років загубленої історії».

Автори прагнули зібрати історію будинку, показати людей, які тут працювали, і розповісти про місце друкарні у житті Слов’янська.

Також існувала ідея створити тут музей «Друкарського двору», де могли б зберігати історію місцевої поліграфії та самої споруди.

Після російського удару 26 серпня зберегти історичну будівлю у її фізичному вигляді вже не вдасться.

«Друкарський двір» у Слов’янську після російського авіаудару 26 серпняАвтор: Вадим Лях/Facebook

Споруда пережила радянський період, розпад СРСР, перші десятиліття незалежності України, окупацію Слов’янська у 2014 році та повномасштабну війну.

Тепер про цю частину історичного центру міста нагадуватимуть старі фотографії, документи, газети, книжки та спогади людей.

Росія почала бити по Слов’янську «Смерчами» і «Торнадо-С», щодня є поранені. Скільки людей у місті

Реєстр збитків почав приймати заяви українців про втрату роботи через війну. Як подати

Аудіоверсія щоденника Катерини Савенко з Маріуполя доповнить інсталяції на Венеційському кінофесті