Дружківка стає новим центром оборони Донбасу. Репортаж з міста, яке росіяни перетворюють на мертве

На п’яти милях траси Н-20 між Краматорськом і Дружківкою виживання залежить від швидкості й удачі. На асфальті — обгорілі автомобілі, розірвані антидронові сітки та уламки безпілотників.

Максу того дня пощастило.

Український військовий гнав машину на повній швидкості, коли ззаду за ним почав полювання російський FPV-дрон. Безпілотник не наздогнав авто — врізався в антидронову сітку й вибухнув.

— FPV!, — закричав Макс, маневруючи між обгорілими рештками понад 30 машин, яким пощастило менше. Деякі з них іще диміли.

Він різко загальмував, висадив трьох українських військових на північній околиці Дружківки й одразу поїхав далі.

Картина навколо була не менш небезпечною. У чистому блакитному небі гули дрони. На одному березі Кривого Торця диміли ще дві знищені українські військові машини. На іншому, за невеликим мостом, пошкодженим обстрілами та ударами безпілотників, лежало тіло загиблого українського військового.

Коли група переходила міст, з’явився ще один російський дрон. Військовий, який ховався в кущах, вибіг і відкрив по ньому вогонь з автомата. Безпілотник упав і вибухнув біля мосту.

Автор: The Times

— Ідіть далі. Не затримуйтеся тут, — попередив він.

А потім додав, дивлячись у небо зі зброєю в руках:

— Це вже четвертий, який я сьогодні збив.

Так почалася журналістів The Times Дружківкою.

«Фортеця Донбасу»

Битва за Донбас залишається епіцентром війни в Україні. Але через величезну кількість дронів та різке збільшення дальності їхньої роботи так звана зона ураження значно розширилася. Через це чимала частина східного фронту стала практично недоступною для журналістів.

Автори The Times називають особливо важливою приблизно 30-мильну дугу, яка з півночі на південь об’єднує Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Цю територію вони називають «Фортецею Донбасу».

Лінія проходить уздовж траси Н-20 та спирається на навколишні населені пункти, річки, промислові райони й височини. За оцінкою видання, це найпотужніша оборонна лінія України на сході. Її втрата стала б критичним ударом по здатності України й надалі утримувати оборону в регіоні. Водночас без захоплення цього району Кремлю буде складно оголосити бодай символічну перемогу на Донбасі.

Після місяців важких боїв за Костянтинівку наступним великим полем битви стає Дружківка. Місто фактично відкриває шлях до Краматорська — найважливішого українського військового та логістичного центру на Донбасі.

Протягом останніх шести тижнів російські війська посилили удари по Дружківці та активізували атаки дронами, намагаючись перерізати українські логістичні маршрути, від яких залежить оборона міста.

Минулого тижня журналісти The Times отримали рідкісний дозвіл приєднатися до капітанки Ірини Рибакової, пресофіцерки 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Спочатку група на швидкості проїхала трасою Н-20, а потім разом із Рибаковою та двома піхотинцями пройшла близько семи миль Дружківкою пішки.

Містом їздять роботи, а люди ховаються під землею

Чим ближче група просувалася до центру Дружківки, тим менше бачила людей і тим більше — роботизованої техніки.

Більшість людей загроза ударів із повітря змусила ховатися під землею.

Безпілотні наземні машини рухалися покинутими й заваленими уламками вулицями. Вони доставляли українським військовим боєприпаси, воду, їжу та медичне спорядження. Водночас на вулицях часто траплялися і знищені FPV-дронами наземні роботи.

У небі одночасно працювали численні українські та російські безпілотники. Деякі зависали низько над землею. Через російські FPV патрулю постійно доводилося ховатися під деревами та в густих заростях.

Часом військові відкривали по дронах вогонь. Інколи просто завмирали під листям або в тіні, очікуючи, поки безпілотник пролетить.

Автор: The Times

Усюди були помітні тонкі нитки оптоволокна від FPV-дронів. Подекуди збиті безпілотники висіли у пошкоджених антидронових сітках.

Близько 11:30 неподалік зруйнованої міської ради, над якою майорів закопчений український прапор, один із військових показав журналістам великий дрон. Поруч із ним у повітрі завис менший FPV.

— Дрон-матка, — пояснив Міша, ветеран 93-ї бригади.

За його словами, російські військові використовують великі далекобійні дрони як носії для менших ударних FPV. «Матка» підвозить такий безпілотник ближче до цілі, тим самим суттєво збільшуючи дальність його застосування.

Але дрони — не єдина загроза.

— Деякі безпілотники розкидають у місті міни-«пелюстки». І шанс зустріти російську диверсійну групу — приблизно 50 на 50, — сказав Міша.

Російські групи намагаються проникати в Дружківку

Хоча найближчі постійні позиції російських військ, за даними репортажу, залишалися приблизно за сім миль на південь від міста, невеликі групи намагалися проходити через сіру зону й проникати до Дружківки.

Іноді їм це вдавалося.

Того тижня в одному з будинків міста знайшли мертвими трьох українських операторів дронів. Автори пишуть, що їх, імовірно, вбила російська диверсійна група.

— Проникнення — найбільша проблема для моїх хлопців, — розповів командир стрілецького батальйону 93-ї бригади підполковник Єгор Дерев’янко, чиї військові тримають південно-західний фланг Дружківки.

За його словами, іноді російські групи витрачають тиждень, щоб подолати 20 кілометрів.

— Вони роблять це постійно. На одній із наших позицій мої хлопці протягом тижня щодня вбивали або брали в полон по двоє російських диверсантів. А вони все одно продовжували йти тим самим маршрутом.

Ніч також не дає захисту від дронів. FPV із тепловізійними камерами бачать тепло автомобілів і людей та можуть атакувати їх у темряві. Через це евакуація поранених та переміщення військових, складні навіть удень, після заходу сонця стають ще небезпечнішими.

За даними української розвідки, у район Дружківки та Краматорська нещодавно перекинули ще 25 груп російського підрозділу безпілотних систем «Рубікон». Після цього точність і регулярність атак дронами зросли.

Також з’явилися ознаки використання росіянами дронів, які реагують на звук. Такі безпілотники можуть чекати у прихованому місці, а після появи шуму двигуна активуватися та атакувати машину.

— Дальність російських дронів і можливості наведення зараз значно більші, — говорить Дерев’янко. — Росіяни не шкодують і боєприпасів. Вони готові бити КАБами та оптоволоконними дронами навіть по позиції, де перебувають лише двоє військових. Коли вони концентрують на нас усе, що мають, від наших позицій залишаються просто ями.

У Дружківці залишилися близько 3300 людей

На дверях одного з багатоквартирних будинків на півдні Дружківки журналісти побачили напис: «Допоможіть, викличте евакуацію. Квартира 86. Не можу ходити. Будь ласка. Пробачте мені за все».

До повномасштабного вторгнення у Дружківці жили близько 54 тисяч людей. На момент перебування журналістів The Times, в місті залишалося приблизно 3300 жителів. Більшість із них значну частину часу проводять у підвалах.

Спеціалізовані евакуаційні групи через загрозу дронів уже не можуть дістатися багатьох районів. Тому людей, які ще здатні виїхати, влада закликає самостійно пішки діставатися до безпечніших місць евакуації.

У місті більше не працюють екстрені та комунальні служби: немає швидкої допомоги, пожежників, поліції, води, електрики та газу.

Скільки цивільних загинуло у Дружківці насправді, невідомо.

Проходячи зруйнованими кварталами відчувався запах тіл під уламками. Серед руїн траплялися неглибокі імпровізовані могили.

Автор: The Times

53-річного Марлена Умерова поховали просто посеред бульвару поряд із величезним житловим комплексом, який навпіл розірвав удар КАБа. Поряд була могила невідомої людини.

В іншому місці журналісти пройшли повз імпровізовану могилу 71-річного Михайла Оліференка. Землю навколо вкривали нитки оптоволокна від дронів.

Деяких загиблих не встигли навіть поховати.

На п’ятому поверсі одного з покинутих будинків журналісти побачили тіло чоловіка, яке залишилося між підлогою та ліжком. Один із українських військових, який зайшов туди, не зміг стримати блювотного рефлексу.

За вікном у цей час повільно пролетів дрон.

«Тут стане набагато гірше»

Серед цивільних, які досі залишаються у Дружківці, є люди, які не мають грошей на виїзд або не можуть евакуюватися через стан здоров’я.

Є й проросійськи налаштовані жителі. Українські військові називають їх «ждунами» — людьми, які вирішили залишитися й чекати приходу російської армії.

Тому спілкування військових із місцевими було різним.

Одну жінку, яка тягнула візок повз зруйновані будинки, військовий переконував виїхати:

— Вам треба дістатися пункту евакуації та поїхати звідси. Тут неймовірно небезпечно.

— Небезпечно, так. Але ж гірше вже, мабуть, не буде, — відповіла вона.

— Буде набагато гірше. Вам треба їхати, — сказав військовий.

Дорога назад під атакою FPV

Після третьої години дня кількість російських FPV над групою збільшилася. Відчуття, що на людей полюють, ставало дедалі сильнішим.

Військові раз по раз забігали під дерева у зарослих садах, поки дрони — іноді по два одночасно — зависали над ними й чекали. Люди та машини ніби намагалися перечекати одне одного.

Близько п’ятої вечора група дісталася мосту через Кривий Торець.

Посеред мосту в кратері стояв перекинутий автомобіль. Два російські FPV кружляли поряд у пошуках цілі. Третій, збитий раніше, підпалив рослинність на березі.

Військові швидко перебігли міст і сховалися серед дерев.

Макс уже приїхав за ними машиною. Поряд із ним був ще один військовий зі зброєю.

Але російські FPV помітили автомобіль першими.

Один дрон-камікадзе стрімко пішов на машину на рівні верхівок дерев. Міша та інші військові відкрили по ньому вогонь. Безпілотник зник — його або збили, або він втратив керування.

Одразу з’явився другий.

Цього разу дрон упав у вирішальний момент атаки й вибухнув поряд із автомобілем Макса. Машину накрило димом і пилом, один бік посікло уламками, повибивало вікна.

Автор: The Times

— Усі цілі? Є «трьохсоті»? — кричали військові, біжучи до автомобіля.

Макс і другий військовий встигли вистрибнути з машини та сховатися за деревом. Обидва залишилися неушкодженими.

Швидко поглянувши в небо, група застрибнула у фургон і знову помчала трасою Н-20 до Краматорська.

Під вечірнім сонцем вони проїжджали повз обгорілі рештки машин тих, хто був повільнішим. Або кому просто не пощастило.

Коли Макс дістався відносно безпечного Краматорська, він уже посміхався.

То була посмішка військового, який двічі за один день переграв машини.

Путін заявив про «захоплення» Святогірська. Що показують карти бойових дій

Що зміниться для українців з 1 вересня 2026 року — зарплати, стипендії, бронювання та нові правила

ВПО можуть втратити право на житловий ваучер. Коли допомогу не дадуть через членів родини