Перемогли, бо не сидять на дивані. Це учасниці групи скандинавської ходьби на естафеті в Маріуполі

Із благодійної акції – в традиційний захід

Організаторм естафети став Олександр Лопанов. Подібний захід проходить в Маріуполі втретє. Перший забіг був в 2019 році: тоді ледь не кожен житель міста намагався допомогти у лікуванні маленькому Богдану Форосту. Хлопчику потрібна біла дорога операція, гроші на яку збирали і волонтери, і небайдужі.

«Тоді ми вирішили організувати благодійний забіг. Тим самим і людей зацікавили, і зробили добру справу – зібрали кошти для дитини. А потім вирішили, що можемо вийти на новий рівень».

Так з благодійної акції ми доросли до вже традиційної спортивної естафети

Олександр розповідає, в 2019 році в естафеті взяли участь 7 команд, минулоріч – вже 18. А сьогодні у змішаній естафеті змагалися 32 команди.

«Естафета змішана, бо являє собою командний забіг, в якому в рівній мірі себе можуть проявити жінки й чоловіки різних вікових категорій».

За умовами, команда складалася з двох людей. Вони повинні були здолати два кола по 3200 метрів і кожні 1600 метрів передавали один одному естафету.

Окрім бігу, окрему категорію склали ті, хто змагався на тій самій дистанції, але у скандинавській ходьбі. На переможців чекали заохочувальні призи від спонсорів, а кожен з учасників отримав пам’ятну медаль.

Вік – лише цифри

Ользі Литвиновій майже вісімдесят. Вона найстарша учасниця естафети, свої сили випробувала у скандинавській ходьбі.

«Хочу подякувати своїм пращурам за гени, які в мене є. Ніхто не вірить у мій вік. Я і сама про це не думаю. То лише цифра в паспорті. Головне, на скільки ти себе відчуваєш».

Скандинавською ходьбою займається восьмий місяць. Каже, дуже хотіла спробувати свої сили. Спочатку придбала палки – спеціальне знаряддя для ходьби, потім побачила в спортивному комплексі оголошення про те, що є така спортивна група.

«Прийшла, побачила та перемогла. Мені дуже подобаються тренування. Тут ми не лише займаємося спортом, а й змогли знайти справжніх друзів».

Тренування проходять 2-3 рази на тиждень. Проте пані Ольга займається щодня.

Ольга Литвинова і Валентина Новікова - учасниці естафети в Маріуполі / Свои.Сity

Тут же пані Ольга познайомилася з Валентиною Новіковою. І сьогодні вони змагалися в одній команді.

Валентина ділиться, займається ходьбою з жовтня. Туди її покликала знайома. Тож, незважаючи на те, що вона живе в іншому районі міста, раз на тиждень завжди відвідує заняття.

«Зараз я працюю віддалено. Тому такі зустрічі для мене вкрай важливі. Хочеться спілкуватися, рухатися, знайомитися з природою. А тут з командою однодумиць – суцільний позитив».

Жінки збираються на тренування зі скандинавської ходьби 2-3 рази на тиждень / Свои.City

Від спорту – до туризму

Тренує команду 60-річна Тетяна Балаба. Під її наставництвом зараз 70 спортсменок, серед яких чотирнадцять сьогодні брали участь в естафеті.

Незважаючи на результати і те, що у нашого клубу немає призових місць, всі дівчата – переможниці. Хоча б через те, що вони не сидять вдома на дивані, а прийшли сюди

«Вони самі проявляють ініціативу. І сьогодні від нашого клубу змагаються жінки від 30 до 80 років».

Пані Тетяна зізнається, для них геть не важливі медалі та нагороди. Їхньою основною цілю є пропаганда здорового способу життя. За її словами, скандинавська ходьба корисна для людей будь-якого віку. Проте тут дуже важливо згадувати про цей вид спорту не лише тоді, коли, наприклад, щось заболіло, а прийти на заняття усвідомлено. І чим раніше, тим краще. Бо скандинавська ходьба, то скоріше профілактика здоров’я.

«Але якщо чесно, то займатися ходьбою я почала за трагічних обставин. В 2015 році потрапила під обстріл на Східному. Тоді наша квартира постраждала. Мабуть, коли я лежала на підлозі, дісталася ударна хвиля. Тож в мене сталося відшарування сітківки ока».

Група учасниць міської естафети в Маріуполі у скандинавській ходьбі / Свои.City

Після операції та тривалого лікування Тетяні Балабі прописали носити окуляри та приймати пігулки від тиску.

«На той момент я жила в Києві. І ось один лікар сказав, що мені треба зайнятися спортом. Так я і вирішила спробувати свої сили. Вже три роки підряд не лише ходжу з палицями, а й повернулася в Маріуполь і почала тренувати».

За словами Тетяни, за ці роки їй вдалося не лише відмовитися від окулярів та пігулок, а й стати інструкторкою та суддею зі скандинавської ходьби. І завдяки цьому вона змогла відвідати ледь не всю Україну.

Коли мені було 59 років, я змагалася на гірському кубку. І уявіть, там я виборола друге місце. Ось цим я дуже пишаюся. А, головне, це лише з позитивної сторони відбилося на здоров’ї

Зараз, зізнається тренерка, вона не стільки схильна брати участь у змаганнях, скільки хоче вивозити людей на природу. Адже, скандинавська ходьба вже давно визнана туристичною.

«Для нас вже традиційними стали поїздки за місто. Ми і на Кам’яні могили їздили, і у Федоровському лісі бували. Краще пройти десяток кілометрів серед сосен, ніж стільки ж в місті».

А ще, ділиться Тетяна Балаба, вони сподівається, що до їхнього клубу нарешті долучаться й чоловіки.

Пенсия без телевизора и лавочек. Какие активности находят жители 50+ в городах на востоке

В Мариуполе волонтеры помогли собрать деньги на вагончик пенсионеру. Раньше он жил на парковке ТЦ

Как это – быть одиноким пенсионером, когда рядом война? История Маргариты Ивановны из Попасной