Віра Коваленко відбудовує дім, який зруйнувала масштабна пожежа. Минув рік після лиха в Муратовому

Пристосувалася до режиму виживання

В ніч з 30 вересня на 1 жовтня 2020 року на Луганщині зафіксували займання лісових масивів, трави та чагарників в Старобільському, Станично-Луганському та Новоайдарському районах. Через надзвичайно потужні пориви вітру полум'я швидко поширювалося. До боротьби з пожежами залучили підрозділи рятувальників не тільки Луганської області, а й Донеччини, Харківщини, Дніпропетровщини та Полтавщини. Попри всі зусилля, стихійне лихо забрало життя людей, завдало непоправної шкоди лісовому господарству Луганщини.

Поновити своє господарство багатьом з постраждалих так і не вдалося. Причини різні. Одна з них – вік. Починати будівництво на пенсії – справа нелегка.

Вірі Коваленко 62 роки. Все, що нажили разом з чоловіком за 44 роки спільного життя, втратили через пожежу. Біда, як то кажуть, не сама ходить – у липні цього року Віра Олександрівна поховала чоловіка, хворе серце не витримало.

“Добрий день, проходьте на літню кухню, – привіталася пані Віра. - Буду розмовляти і їсти варити, бо мені людей, що льох будують, годувати.”

В неї смачно пахне борщем, коти зручно вмостилися навкруги теплої пічки. “Літня кухня” – місце просто неба, серед двора, де до пожежі дійсно була кухня. Тепер навкруги пічки, замість стін, висять старі ковдри, щоб не задувало.

“Я ж тут всю зиму готувала, а де ще? Вдягала старе, погане, й готувала… Під ноги дошки різні клала, щоб не примерзати до землі. Ми ж всю зиму у вагончику прожили, а в новий будинок вже у травні переїхали” - розповідає нам пані Віра, показуючи свої обійстя.

У цьому металевому ящику декілька тижнів після пожежі жив син Віри Коваленко, адже комусь потрібно було доглядати за худобою. Згодом худобу довелося продати, оскільки побудувати приміщення напередодні зими не встигли

Вона каже, щоб мерзнути взимку – не мерзли, та тільки електричні обігрівачі – задоволення не дешеве.

“По дві з половиною тисячі гривень на місяць обходилося залишатися в теплі. Адже зимували прямо на згарищі", - говорить Віра Коваленко.

Новий дім на місті старого

Новий будинок побудували на місці старого, на старому фундаменті, згідно з проєктом. Опалення – пічне, кухня у будинку не передбачена.

“Мені консультацію юридичну дали, що маю таке право – зруйноване житло будувати на старому фундаменті, щоб нові документи не робити. Так і зробили”, - говорить жінка.

Вона ще додає, що коштів компенсації не вистачило зовсім.

“Дехто думає, що то великі гроші – 300 тисяч. Я й сама так думала, але вже нічого не залишилося, тільки на будинок й вистачило. Навіть не всі внутрішні роботи завершили. Вже й не кажу про меблі та все, що було у будинку. Чоловік мій у липні помер, з серцем у нього було погано, а ще й пожежа. Син після хвороби не працює, на мою пенсію й живемо. Балакали люди, що “Вірка збагатіла”. Не дай Боже, так кому збагатіти! Як пригадаю все те… За що це мені? Інколи прокидаюся - й мені здається, що то наснилася мені та пожежа. Ні, на жаль”.

Пані Віра змахує сльозу, опановує себе та продовжує розповідати власну історію.

“Чого б я хотіла? Пожити спокійно! Та ні! Коли мені відпочивати? Ще б якось кухню побудувати. Та й сарайчик для худоби потрібен, бо дуже я хочу своє господарство знову відновити, своє – воно своє. Я ж – ветлікар, все життя з худобою”.

На цьому місці був сарай. Його відновлення, за попереднім розрахунком, коштує 40 000 грн

Все, що є в домі - більшістю допомога волонтерів. Але потрібно ще не менше, щоб обжитися.

“Я сентиментальних слів красиво не вмію говорити, та кожного дня молюся за здоров’я людей, які не залишили нас у біді! Напишіть обов’язково, як я їм вдячна! Дівчата-волонтери і одяг привозили, і меблі деякі, речі різні, навіть з кормом для котів допомогли. До мене ж після пожежі й чужі коти прибилися, їх теж годую”.

Один з пухнастиків примостився в теплиці на старому жупаніАвтор: Свои

Зараз Вірі Коваленко, крім іншого, потрібна якісна юридична допомога для оформлення документів на відновлене житло та оформлення його у спадок після смерті чоловіка. Всім, хто має бажання та можливість допомогти, надаємо контактний номер: +38 066 424 03 29.

Це пам’ятний знак загиблим під час пожежі на Луганщині. Його встановили у Вороновому, яке горіло

Як гасили пожежі під Сєвєродонецьком. Відповідь рятувальників щодо подій у кооперативі «Вовче озеро»

«Ничего не осталось»: где сейчас живут люди, чей дом уничтожил пожар в Луганской области