У Костянтинівці росіяни наказали вбити брата і сестру. Вони залишили палаючий дім і вийшли пішки
До будинку родини зайшли двоє російських військових. За словами Терещенків, окупанти навіть не приховували, що знають, хто живе всередині.
«Вони сказали, що знають: тут живуть цивільні. Були з автоматами і багнетами. Ми попросили їх піти», — розповідають брат і сестра.
Та йти диверсанти й не думали. Натомість вийшли на зв'язок зі своїм командиром.
«Ми злякалися. Вони повідомили своєму командирові, а він сказав: "Якщо ви зараз протягом 20 хвилин не вийдете на зв'язок, ми тут усе, коротше, спалимо"», — пригадують Сергій і Світлана.
Часу у запасі не було, варіантів — теж.
«Ну, а що нам залишалося робити? Довелося, щоб вони були тут», — каже Сергій.
А вже наступного дня по рації російське командування передало військовим наказ убити цивільних, які лишалися в будинку.
«Наказ по рації — двохсотих. Це чітко, ясно і зрозуміло, що нас треба було вбити», — кажуть Терещенки.
Тоді Сергій і Світлана зважилися на втечу. Палаючий будинок довелося лишити позаду.
«Ми залишили місто й пішли у бік Дружківки», — згадує Сергій.
Десь по дорозі вони почули голоси — на щастя, це були українські військові
«Почули розмову — там військові. Підійшли, пояснили ситуацію. Так, наші українські військові. Підійшли до них, і нам надали допомогу», — розповідають брат і сестра.
Уже в понеділок, 25 травня, поранених Сергія та Світлану з Дружківки евакуювали бронемашиною працівники гуманітарної місії «Проліска». Виїздили з Донеччини під наглядом лікарів. Далі їм оформлять фінансову допомогу й шукатимуть житло.
На запитання, чи раді вони, що вибралися, у відповідь прозвучали два коротких слова, в які вмістилося все, що пережили брат і сестра з Костянтинівки.
«Так. Ми бомжі», — сказала Світлана.
Свої в Telegram 
