Мене катував син охоронця Януковича. Як Олена Ягупова після полону домагається покарання ката з ФСБ

«Він керував, він особисто і катував»

До повномасштабного вторгнення Олена Ягупова працювала архіваріусом у лікарні Енергодара. Її чоловік брав участь в АТО, а після початку великої війни служив у Збройних силах України.

Саме через нього окупанти вважали жінку «неблагонадійною». Вони припускали, що вдома в неї може бути зброя, а сама Олена нібито входить до диверсійної групи або передає інформацію українським військовим.

Одного дня їй повідомили, що додому приїжджали озброєні люди і шукали її. Один із них назвався співробітником Федеральної служби безпеки Росії.

«Він так і представився, що він співробітник Федеральної служби безпеки. Заневський Ян В’ячеславович», — згадує Олена.

Разом із ним були ще двоє людей у формі незаконних збройних формувань так званої «ДНР». Під час обшуку вони не знайшли ані зброї, ані доказів співпраці з українською армією. Попри це, Олену забрали до захопленого відділку поліції.

За її словами, усім процесом керував Ян Заневський.

«Керував усім цим процесом оцей Заневський, ФСБшник. Він керував, він особисто і катував», — розповідає жінка.

Від Олени вимагали зізнатися, що вона очолювала диверсійну групу або була її учасницею. Крім того, жінка мала назвати інших людей — фактично обмовити знайомих або саму себе.

«Я просто розуміла, що якщо я туди потрапила, то назад я звідти вже не вийду. Зрозуміло, що я боялася. Я просто розуміла, що це вже все, це кінець», — говорить вона.

Олену били, душили та залякували імітацією розстрілу. Заневський, за її словами, цілився в неї зі зброї, підносив її до голови та вдавав, що стріляє.

Олена розповідає, що сексуальне насильство в російських місцях утримання застосовували не лише до жінок, а й до чоловіків, яких серед полонених було значно більше. Про пережите люди часто наважувалися говорити лише між собою, уже після тривалого спільного перебування в камерах. На думку Ягупової, це свідчить, що окупанти заздалегідь готувалися до масових катувань саме цивільного населення.

«Чоловіків там ґвалтували. Що казати про жінок? Це самі чоловіки розказують. Просто вони не всім розповідали, а коли ми вже там сиділи, ділилися, то навіть таке розповідали», — говорить Олена.

Після кількох днів катувань жінку залишили в одиночній камері без їжі та води.

Змусили знятися у пропагандистському відео

Згодом Заневський приїхав до СІЗО і повідомив Олені, що вона повинна дати інтерв’ю російським пропагандистам із «РИА Новости». Він пообіцяв, що після цього жінку нібито відпустять додому. Якщо ж вона відмовиться повторювати підготовлений текст, погрожував розстрілом.

«Я ж розуміла, що про вечір удома — то неправда. Але в те, що розстріляє, я вірила. Звичайно, це він міг зробити. Ну, і який у мене вихід? Куди мене вивезли, де мене поставили, що мені казали, те я і повторювала», — згадує Олена.

Олена у сюжеті РИААвтор: скриншот/джерело: МІПЛ

Перед камерою вона мала сказати, що нібито співпрацювала з людиною на ім’я Аладін, отримувала від нього завдання та передавала координати будівель для українських обстрілів. Росіяни змонтували відео так, наче Олена визнавала причетність до ударів по цивільній інфраструктурі та розкаювалася.

«От так воно все у них для їхнього ролика вийшло дуже гарно. Але насправді воно ж було трошки не так», — говорить жінка.

За її словами, таке відео замінило окупантам суд і стало підставою для подальшого утримання в СІЗО.

«Зняли це відео — все, вже в мене є звинувачення і можна відправляти далі в СІЗО. Ну, так вони і зробили», — пояснює Олена.

Її не відпустили. Натомість 21 жовтня перевезли у слідчий ізолятор у сусідній Великій Білозерці. Там вона провела понад три місяці. Начальник окупаційної поліції регулярно допитував Олену, погрожував стратити або відправити до Сибіру. Її змушували вчити й співати гімн Росії, іноді — по кілька годин уночі.

У січні 2023 року Олені Ягуповій одягли мішок на голову і перевезли до фільтраційного пункту в місті Василівка. На камеру її нібито “видворили” з області, але насправді лишили у росіян. За наказом військового з позивним “Бетмен” її разом із іншими цивільними змусили копати окопи вздовж мінних полів.

Олена Ягупова (ліворуч) і Роман Внуков (праворуч), військовий збройних формувань “ДНР” з позивним “Бетмен”, на блокпосту біля міста Василівка в Запорізькій областіАвтор: скриншот/джерело: МІПЛ

Хто такий Ян Заневський

Ян Заневський — співробітник ФСБ Росії з позивним «Ладья». Його батько В’ячеслав Заневський був начальником охорони президента-втікача Віктора Януковича.

За матеріалами справи, саме завдяки зв’язкам батька Заневський-молодший отримував доступ до персональних даних людей на окупованих територіях Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей. Він шукав українських військових, ветеранів, активістів та членів їхніх родин.

Ян Заневський, російський військовий, куратор ФСБАвтор: “Миротворець”

«Це люди, які до цього готувалися. Тобто вони готувалися до захоплення України, до того, щоб її поневолити. Україну, людей, нас, українців, вони взагалі людьми не вважають», — говорить Олена.

22 липня 2025 року Вознесенівський районний суд Запоріжжя заочно засудив Заневського до 11 років ув’язнення за незаконне затримання та катування Олени Ягупової.

У 2026 році він отримав ще один заочний вирок — 14 років ув’язнення за катування цивільних на Херсонщині.

Одним із потерпілих у цій справі став староста Станіславської громади Іван Самойленко. За даними слідства, у вересні 2022 року його викрали з дому, били та вимагали надати інформацію про Збройні сили України. Також чоловіка схиляли до підтримки російського псевдореферендуму.

«Мене потім побили, погрожували тим, що, якщо я не піду з ними на співпрацю, то мене відправлять, як мера Херсона, у Севастополь, у в’язницю», — розповідає Іван Самойленко.

Трудове рабство на російській лінії оборони

18 січня 2023 року Олена потрапила до російського військового підрозділу на другій лінії оборони. Вона називає це місце трудовим табором.

Цивільних полонених підіймали близько п’ятої ранку. Уже о шостій вони мали працювати на позиціях: копати окопи й бліндажі, будувати укріплення та розміновувати поля.

Для кожного визначали норму — скільки метрів окопу людина повинна викопати за годину та за весь день. Хвороба чи виснаження не вважалися причиною припинити роботу.

«Ти не можеш просто втомитися, просто захворіти або сказати: “Ой, у мене температура”», — згадує Олена.

Полоненим видавали російську військову форму. Через це українські оператори дронів могли сприймати їх за російських військових.

«Наші українські дрони полювали на нас. Тому що ми ж у формі, ми копаємо, розміновуємо. Нас обстрілюють — бігаємо, ховаємося, десь падаємо, стрибаємо», — розповідає жінка.

Одного разу Олена побачила український безпілотник над будівлею, де утримували полонених. Вона хотіла подати знак, але розуміла, що за нею спостерігають російські снайпери.

«Мені так хотілося чимось помахати, щось зробити, щоб сказати: “Я тут”. Щоб вони потім десь це показали, а може мене хтось упізнає зі знайомих», — згадує вона.

Проте будь-який рух міг коштувати їй життя.

«Я можу показати, що я тут. Ну, і на цьому все», — говорить Олена.

Один телефонний дзвінок допоміг звільнити полонених

Полонених попереджали: якщо вони попросять у російських військових телефон, їх розстріляють. Попри це, одному з чоловіків вдалося отримати телефон і зв’язатися з родичами на окупованій території. Ті почали телефонувати до Москви та розповідати, що цивільних викрадають із домів, утримують у військовому підрозділі та змушують працювати.

Після розголосу до табору начебто приїхала перевірка з Москви. Полонених вирішили терміново відпустити.

«Нас просто випустили без будь-яких умов, без нічого. Ну, зрозуміло, що на окуповану територію, але випустили», — розповідає Олена.

Більшість людей відпустили без документів. Перед звільненням їм наказали повернутися додому і поводитися так, наче нічого не сталося. Також заборонили розповідати знайомим чи правоохоронцям про полон і примусову працю.

«Оця фраза дослівна, я запам’ятала: “Дабы не дискредитировать роль российской полиции, так как вы же понимаете, что на местах ещё работают не те люди, что должны”», — згадує жінка.

Два місяці Олена Ягупова була в трудовому рабстві. За цей час зазнала психологічного та сексуального насильства.

«Я реально боюся, але все одно роблю свою справу»

Після виїзду на підконтрольну Україні територію Олена почала свідчити проти людей, причетних до її викрадення та катувань. Вона визнає, що боїться за себе, чоловіка та дітей.

«Я реально боюся. Просто скажу звичайними словами. Я боюся, тому що я розумію, що при їхньому матеріальному забезпеченні, при їхньому бажанні мене може не стати буквально за пару годин», — говорить жінка.

Попри ризики, вона продовжує давати свідчення і розповідати про російські злочини. Олена наголошує: її мета — не особиста помста Заневському.

Олена ЯгуповаАвтор: Свої

«Тут навіть справа не в мені. А справа в тому, що таких, як я, у нього ж було… Ви уявляєте скільки? Може, він і зараз цим займається. Ви уявіть собі масштаби, скільки він заподіяв лиха і ще заподіє», — пояснює вона.

Жінка вимагає передати інформацію про Заневського до Інтерполу та домогтися, щоб його переслідували не лише в Україні.

«Щоб ця людина, як я кажу завжди, зайняла своє гідне місце військового злочинця. Міжнародного, найголовніше — міжнародного», — говорить Олена.

Статус постраждалої діє лише два роки

В Україні Олена отримала підтвердження перебування в цивільному полоні, а згодом — статус людини, яка постраждала від торгівлі людьми. Однак цей статус надають лише на два роки. На думку Олени, така норма не враховує тривалих наслідків полону, катувань і трудового рабства.

«Пройшов табір — два роки у тебе статус. А потім травми, знущання, насильство — усе воно проходить через два роки», — обурюється вона.

Жінка також згадує, що спочатку в поліції не хотіли приймати її заяву про трудове рабство.

«Мені сказали: “Може, вам іще УБД дати?”» — розповідає Олена.

Вона вважає, що держава повинна змінити законодавство і створити дієву систему підтримки людей, яких росіяни утримували у трудовому рабстві.

Окремо Олена говорить про відсутність попередження та евакуації для членів родин українських військових перед швидкою окупацією частини Запорізької та Херсонської областей.

«Коли мій чоловік перебуває в ЗСУ і заходить окупаційна влада, то до кого вона приходить у першу чергу? Ну, звичайно ж, у першу чергу приходять до мене», — говорить жінка.

Вона переконана, що родини військовослужбовців, ветеранів АТО та інших людей із групи ризику мали попередити і допомогти їм виїхати.

«Я все життя пропрацювала на свою державу, понад 30 років, сплачувала податки, давала присягу на державній службі України. Тобто я виконала все. Я виконала все, а моя держава щодо мене скоювала і досі скоює злочини», — говорить Олена Ягупова.

"Він придумав, як розколоти країну". Федоров про Сирського і протистояння замість боротьби з Росією

У Слов'янську затримали комунальника за наведення російських ударів по місту. Що відомо

Окупанти засудили 20-річну маріупольчанку Вікторію Максимову на 13 років. У чому її звинувачують