Окупована частина України стала найменш вільною територією світу. Як Росія змінює Донбас і південь

Найменш вільне місце у світі

На окупованих Росією територіях немає політичних прав, свободи слова та гарантій від таємного затримання без доступу до родини, адвоката чи лікаря. Людей також не захищає право від примусової депортації.

Саме сукупність стеження, репресій, примусової асиміляції та привласнення майна, за оцінкою Freedom House, зробила окуповані території України найменш вільними у світі.

Росія поширила на ці землі власне репресивне законодавство. Українців примушують отримувати російське громадянство, а антитерористичні та «екстремістські» статті використовують проти незгодних і представників релігійних меншин.

У Freedom House зазначають, що російська влада фактично змінює демографічний склад окупованих територій.

Росія «навмисно змінює етнічний склад, щоб знищити культуру або змінити політичний баланс на користь іншої групи», — йдеться у звіті.

Такі дії суперечать міжнародному гуманітарному праву. Держава-окупант не має права здійснювати постійні демографічні, соціальні чи економічні зміни на захопленій території. Москва, однак, не визнає ці регіони окупованими та заявляє, що вони нібито є частиною Росії.

Керівниця Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Даніель Белл називає російську окупаційну систему однією з найкраще задокументованих.

Керівниця Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Даніель БеллАвтор: HRMMU

«Ця окупація є однією з найбільш документованих систем репресій, гноблення та порушень прав людини, оскільки так багато речей Росія оформлює публічно. Це системний підхід до обмеження прав людей та їхніх фундаментальних свобод», — сказала вона POLITICO.

Від 2022 року місія ООН зафіксувала щонайменше 16 російських законів і указів, які обмежують права громадян України на окупованих територіях.

У школах дітям викладають російську версію історії, нав'язують російську ідентичність і цінності. Прояви симпатії до України та навіть використання української мови можуть трактувати як «український націоналізм» та «екстремізм».

Водночас Росія активно заохочує своїх громадян переїжджати на захоплені українські території.

Журналіст Андрій Діхтяренко, уродженець нині окупованого сходу України, каже, що ця система має «всі ознаки культурного геноциду».

Російський паспорт як інструмент примусу

Одним із головних механізмів русифікації стала примусова паспортизація.

Росія формально вважає українців, які живуть на окупованих територіях без російського паспорта, «іноземцями». Без громадянства РФ людина може втратити доступ до медицини, соціальної допомоги, роботи та можливості володіти майном.

POLITICO розповідає історію Людмили Чуб із Мелітополя.

У 2023 році роботодавець сказав їй, що без російського паспорта вона більше не зможе працювати в його магазині, інакше власника бізнесу оштрафують.

Чуб пішла до паспортного столу, однак там записала емоційне відео, в якому обурювалася тим, що її змушують отримувати «курячий паспорт» — так вона назвала російський документ через двоголового орла на гербі.

Після цього охоронець відвів її до окупаційної поліції.

Наступні вісім місяців жінка провела під вартою. Окупаційні «суди» раз за разом продовжували арешт, звинувачуючи її у порушенні військової комендантської години.

Зрештою її змусили на камеру зачитати заяву про те, що вона не хоче жити в Росії. Після цього дали 15 хвилин, щоб забрати речі з квартири, і під озброєною охороною вивезли до кордону Росії з Грузією.

Чуб каже, що, попри депортацію з дому, де прожила все життя, вважає себе в певному сенсі щасливою. У російській в'язниці вона бачила інших українців, які отримали паспорти РФ, а потім були звинувачені вже за російським законодавством у шпигунстві чи державній зраді.

«Вони прив'язують до тебе цей паспорт, а потім із ним роблять тебе зрадником їхньої країни. Усе в мені противилося отриманню цього паспорта, і мені пощастило, що я його не взяла. Це мене врятувало», — розповіла жінка.

Люди зникають на роки, а родини не знають, чи вони живі

Моніторингова місія ООН задокументувала вже понад 400 затримань на окупованих територіях у справах про «державну зраду» та «шпигунство».

Однак реальна кількість може бути значно більшою. Особливо складно підрахувати людей, яких утримують без зв'язку із зовнішнім світом.

Один із таких випадків — історія 59-річного IT-фахівця Сергія Грищенкова із Севастополя.

У травні 2025 року російські силовики забрали його з дому. Після цього родина довго не могла дізнатися, де він перебуває.

Його донька Дарина розповіла POLITICO, що батько не приховував проукраїнських поглядів. Упродовж року його таємно утримували та катували. Лише в червні 2026 року чоловікові офіційно висунули звинувачення у державній зраді.

Деталей справи родина досі не знає.

Коли Грищенков нарешті з'явився у СІЗО, він розповів про інших в'язнів, яких таємно утримують уже три-чотири роки.

«Їхні родичі навіть не знають, чи вони живі», — переповіла його слова донька.

В ООН припускають, що частина людей, яких російська влада називає «депортованими», насправді може перебувати у таких місцях ув'язнення. Тисячі інших українців були змушені виїхати через залякування, насильство та дискримінацію.

Понад 60 тисяч квартир і будинків оголосили «безхазяйними»

Ще одним інструментом зміни населення окупованих територій стала конфіскація житла українців, які виїхали через війну.

Російські правила дозволяють визнавати порожні квартири та будинки «безхазяйними», якщо власник особисто не переоформив їх за окупаційним законодавством. При цьому для цього він фактично має отримати російське громадянство.

Повернутися додому, щоб пройти процедуру, українцям також надзвичайно складно.

Ті, хто намагається потрапити на окуповану територію, проходять російську «фільтрацію». Людей можуть затримати або просто не пропустити в аеропорту Шереметьєво у Москві, через який проходить один із маршрутів до окупованих територій.

ШереметьєвоАвтор: "Радіо Свобода"

Журналістка Олена, ім'я якої POLITICO змінило через загрозу її родичам в окупації, виїхала з Донецька разом із сім'єю у 2014 році. Протягом наступних 12 років вона, за допомогою знайомого керівника ОСББ, продовжувала оплачувати комунальні послуги за свою квартиру та житло батьків. Родина сподівалася колись повернутися.

Пізніше Олена побачила в окупаційних медіа, що її внесли до публічного списку «ворогів».

Водночас її знайомій, яка намагалася повернутися додому, у Шереметьєво заборонили в'їзд на 50 років.

Після запровадження нових правил щодо «безхазяйного» житла Олена каже: «Нам уже нічого не допоможе».

За даними Моніторингової місії ООН, станом на липень 2026 року на окупованих територіях України понад 60 тисяч об'єктів приватної нерухомості вже визнали «безхазяйними».

Щонайменше 6500 квартир і будинків уже фактично відібрали у власників.

Таке житло, за даними ООН, нерідко передають учасникам російської війни проти України або продають переселенцям із Росії на пільгових умовах.

Українську історію переписують, а дітей готують до служби Росії

Змінюється не лише населення окупованих територій. Росія поступово замінює українців і в місцевих органах управління.

POLITICO пише, що кадрові дані свідчать про постійне збільшення кількості людей, які приїхали з Росії та отримали посади в окупаційних адміністраціях, державних установах та інших структурах.

Особливо помітна русифікація у школах.

Дітей навчають за мілітаризованою російською програмою. Нові підручники повторюють кремлівську версію історії — зокрема твердження, що окуповані області нібито ніколи не підтримували незалежність України та «завжди були російськими».

Процес навчання на окупованих територіяхАвтор: РосЗМІ

Батьків, які відмовляються віддавати дітей до російських шкіл або залишають їх на дистанційному навчанні в українській системі освіти, можуть штрафувати та погрожувати позбавленням батьківських прав.

Шкільна система також може безпосередньо вести дітей до російської армії.

Після отримання паспорта РФ мешканців окупованих територій можуть мобілізувати та змусити воювати проти власної країни. Примус громадян окупованої території служити в армії держави-окупанта прямо заборонений Женевськими конвенціями.

Українські паспорти ховають під підлогою і закопують у садах

Журналіст Андрій Діхтяренко вважає, що сукупність репресій практично витіснила з публічного простору прояви української ідентичності.

«Люди, які хочуть вижити, змушені приймати правила гри», — пояснює він.

Даніель Белл із Моніторингової місії ООН найбільше боїться того, що світ поступово перестане бачити ці порушення.

«Коли атмосфера стає настільки примусовою й обмежувальною, а людей так сильно змушують мовчати, ми перестаємо отримувати повідомлення про порушення — тому що люди більше не наважуються говорити», — сказала вона.

Чим довше триває окупація, тим частіше виникає питання, що залишиться українського на цих територіях навіть після їхнього звільнення. Однак, за словами Діхтяренка, попри нав'язане російське громадянство, багато людей не викидають українські паспорти. Їх ховають під підлогою, у схованках або навіть закопують у землі біля дому.

До кінця 2026 року не встигають. Російські військові просять більше часу на захоплення Донбасу

«Дружківка йде до сценарію Костянтинівки». Військові показали, як КАБи й дрони змінюють місто

Порожні вулиці, парки й сліди обстрілів. Як виглядає Краматорськ сьогодні