«Я б вдома довго не витримав». Ветеран з Сіверська після втрати ноги опановує професію водія трамваю

Служив поблизу Торецька та Часового Яру

Іван Лебідь народився 7 липня 1995 року в Сіверську на Донеччині. З дитинства цікавився важкою технікою. Навчався у Лисичанському педагогічному коледжі за спеціальністю «Початкова освіта», а згодом здобув фах електромонтера-електрозварювальника у Соледарському професійному ліцеї.

Після початку повномасштабного вторгнення він переїхав зі Слов’янська на захід України. На початку 2024 року долучився до війська. За словами Івана, він мав підстави для відстрочки, але вирішив піти служити, щойно отримає повістку.

«Я хотів йти, мені самому було страшно йти. Але я думаю: як тільки мені дадуть першу повістку, я одразу піду. Коли я отримав повістку, я одразу пішов у військкомат», — розповідає Іван.

Він служив гранатометником і піхотинцем у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема поблизу Торецька та Часового Яру.

Після поранення переніс близько десяти операцій

У ніч на 4 травня 2025 року під час виконання бойового завдання Іван із побратимами підірвалися на міні. Він дістав мінно-вибухове поранення обох ніг. Згодом одну з них довелося ампутувати.

«Ми з хлопцями наступили на неї, отримали поранення. Етапом евакуації нас уже вивезли», — згадує ветеран.

За словами Івана, він переніс близько десяти хірургічних втручань. Після отримання протеза розпочав реабілітацію у Superhumans, а потім продовжив відновлення в іншому закладі. Загалом цей період тривав кілька місяців.

Найбільшою підтримкою для нього стали батьки та сестра.

«У мене дуже важка історія була, і мені дуже важко було морально, фізично. Мені допомагали безпосередньо батьки, сестра. Насправді нічого мене так не розраджувало, не підтримувало, як підтримка рідних», — каже Іван.

Після поранення ветеран почав шукати професію, яка відповідала б його фізичним можливостям. Він розумів, що робота, яка потребує тривалого перебування на ногах, буде складною. Водночас залишатися вдома без справи не хотів.

Знайшов школу водіїв трамвая через Google

Після звільнення зі служби Іван майже одразу взявся за пошуки роботи.

«Я міг узагалі ніде не працювати, сидіти вдома, на пенсії сидіти. Але я, знаючи себе, вдома довго не витримав би. Я хотів якусь роботу, але не знав, куди мені йти, в яку сферу податися, щоб я міг її виконувати зі своїми фізичними можливостями», — розповідає він.

Іван ЛебідьФото: Еспрессо

Спочатку Іван думав про роботу водієм автобуса. Також розглядав переїзд до Києва та роботу в метро, але зрештою відмовився від цієї ідеї.

Тоді вирішив дізнатися, як стати водієм трамвая. В інтернеті знайшов контакти школи «Львівелектротрансу» й зателефонував.

«Просто водій трамвая написав у Google, зайшов, подзвонив за номером, додзвонився до дівчат — і все», — пригадує Іван.

Менш ніж за тиждень після звільнення з війська він уже розпочав навчання. Каже, що хотів працювати й бути корисним людям.

За словами ветерана, нова справа допомагає відволікатися від пережитого: за кермом він зосереджується на дорожній обстановці, дотриманні правил і безпеці пасажирів.

Уряд може переглянути 100% бронювання працівників. Що відомо про можливі зміни

Чи має кохання боліти? Співак зі Старобільська Сергій Летучий випустив сингл «Тримаю висоту»

У 10-кілометрову зону від фронту екіпажі не заїжджають. Що відомо про евакуацію на Донеччині