Як обміняти канцелярську скріпку на ЛОР-кабінет? За крок до мрії лікаря з Бахмута підтримав Монатік

Эрика ГЕРАСИМЕНКО
17 січня 2021 12:30 Історії
Як обміняти канцелярську скріпку на ЛОР-кабінет? За крок до мрії лікаря з Бахмута підтримав Монатік

24-річний лікар-інтерн Віктор Гунько з Бахмута вирішив повторити рекорд канадського блогера Кайла Макдональда, якому вдалося обміняти звичайну канцелярську червону скріпку на двоповерховий будинок. Суть  у тому, щоб обміняти свій предмет на трохи кращий, більший, дорожчий. Після успіху і небувалої світової популярності, Кайл потрапив у книгу рекордів Гіннеса та написав власну книгу.

Ось історія блогера Кайла Макдональда, 5 липня 2006 він виміняв роль у фільмі на двоповерховий фермерський будинок.

Виктор, який зараз мешкає у Києві, вирішив зробити всього 8 обмінів та досягти своєї мети - відкрити ЛОР-кабінет. Про свій шлях він розповів Свои.City.

«Зустрічав дуже багато пригнічених людей, які втратили цікавість до життя»

У родині Віктора не було медиків. Коли хлопчику виповнилося 5 років, серйозно захворіла мати, і син пообіцяв вилікувати її.

– Стати ЛОР-лікарем я вирішив тому, що сам маю проблеми з органами дихання, - розповідає Віктор. – Мене водили по багатьом медичним фахівцям, які ставили різні діагнози.

Але найбільш обурило те, що пропонували робити операцію за 2-3 тисячі євро у той час, коли хірургічного втручання можна було уникнути. Лікарі просто планували заробити грошей. Тоді я й вирішив стати гарним спеціалістом, щоб адекватно допомагати людям.

Під час навчання у медичному університеті юнак завів особистий блог, де розповідав про будні у вищі. Потім через Фейсбук познайомився з лікарем Олександрівської лікарні Києва та попросив дозволу пройти інтернатуру саме там. Коли отримав згоду - приїхав до столиці.

– Після перегляду мотиваційного відео про Кайла Макдональда я дуже зацікавився його ідеєю. Теж захотів мати, тільки не будинок, а свій особистий ЛОР-кабінет. Звісно, приміщення можна орендувати, але ж справа не в цьому. Я зустрічав дуже багато пригнічених людей, які втратили цікавість до життя. Все навколо погано, грошей немає, все сумно та безперспективно. І світла у кінці тунелю не видно. Це як у тій пісні «Выхода нет». Ось я і хочу показати, що все не так сумно, як здається, ми живемо один раз та багато чого можемо. Треба тільки у це повірити. І цей обмінний шлях, який я розпочав у вересні минулого року, був дуже цікавий для мене.

Обмінні операції: скріпка мило алкоголь вітрина подорож у Карпати AirPods

Перевернувши хату догори дриґом, Віктор так і не знайшов потрібної червоної скріпки – символу обміну. Були тільки сріблясті. Юнак пішов до крамниці та купив потрібну. Про свою ідею розповів другу, який погодився обміняти скріпку на подарункове мило. Так і відбувся перший обмін.

«Обмінними операціями» зацікавилися друзі молодого лікаря. Мило поміняли на більярдну кульку, а вже її – на алкогольний напій, долю якого вирішила випадкова зустріч.

Якось на вулиці зустрівся із давнім знайомим. Поспілкувалися, я розповів про проєкт, а він сказав, що має у гаражі дві скляні вітрини та не знає, що з ними робити. І запропонував обмін. Звісно, я погодився. Вивозити вітрини було складно, але я впорався. Вони коштували десь близько 1,5 тисячі гривень, а алкогольний напій тягнув приблизно на 400.

Після цього «обмінна справа» застопорилася. Скільки не намагався юнак у соцмережах обміняти вітрини хоча б на щось – нічого не виходило, нікого вони не цікавили. І Віктор вперше серйозно засмутився, але рук не опустив. Він написав 15 продавцям на сайті ОЛХ повідомлення про обмін. Реакції людей були різними: одні цікавилися, чи все в нього нормально, інші ігнорували, треті питали, що взагалі це за маячня?

І лише один чоловік по імені Андрій відгукнувся на пропозицію. Він погодився взяти скляні вітрини. Натомість запропонував кілька варіантів: меблі, бетонозмішувач, дитяче автокрісло та безкоштовну подорож у Карпати на один день.

Віктор з радістю обрав Карпати. У подорож поїхав його друг, який віддав навушники AirPods в обмін на відпочинок.

Після цього у лікаря виникла, на його погляд, божевільна ідея здійснити обмін із якоюсь зіркою. У Інстаграмі знайшов сторінку співака Монатіка та написав з проханням взяти участь у обмінному проекті. На відповідь, якщо чесно, і не сподівався: де він, а де Монатік! Але все одно декілька пропозицій обміну навушників написав: два квитки на концерт плюс особиста зустріч, розмова та фото; або участь у зйомках кліпу.

Зустріч з Монатіком та останній крок до мрії

І яке ж було здивування хлопця, коли він отримав відповідь! Монатік написав про те, що мріяти не шкідливо і він погоджується на пропозицію.

У той час якраз проходили заняття по акушерству. На фоні жінок, які народжували діток, від радості кричав я, мабуть, голосніше за них.

– Це була приголомшлива новина. Потім зі мною зв'язалася піар-менеджерка співака та повідомила, що Дмитро хоче зустрітися особисто. Погоджували нашу зустріч десь місяця два. Він запросив мене із подругою на концерт 8 березня в палаці «Україна».

Монатік виявився дуже позитивним, обійняв, запитав, як справи. Ми поспілкувалися, я попросив поставити автограф на футболці зі скріпкою. Він вручив мені сертифікат на концерт на двох, особисту зустріч та фото із зіркою (ідею участі у кліпі одразу відкинули, бо не розуміли, яка це буде людина, на що здатна та чи потрібно це буде їй взагалі).

Автор: З архіву Віктора

Віктор вважав, що пропозиція зустрітися з улюбленим співаком та кумиром буде дуже привабливою для багатьох, а особливо для тих, хто мріє, щоб продюсером був саме Монатік. Але життя, як завжди, внесло свої корективи.

– Почався карантин через коронавірус. Я теж ходив у стресі. Людям було не до мрій – головне вижити. Моєю ідеєю до карантину цікавилися українські канали, 1+1 запрошував на свій «Сніданок». Але з локдауном життя наче закінчилося чи завмерло.

У серпні всі потроху звикли до карантинних обмежень. Віктор вирішив, що цей, вже 8 обмін, буде останнім. Зустріч з Монатіком – на особистий кабінет.

– Весь цей час я веду перемовини з різними організаціями та особами, пояснюю, що вони стануть відомими на всю країну, ми разом розріжемо червону стрічку новенького ЛОР-кабінету, який відкрию через рік у разі останнього вдалого обміну (обладнання планую придбати за особисті кошти).

Віктор розглядає різні варіанти на шляху до мрії. Юнак шукає героїв для останнього обміну, працює з ковідними пацієнтами у «скафандрі» (так він називає медичний спецодяг) та мріє про те, що його мета втілиться.