Вадим Любченко з Сєвєродонецька інноваційно відбудовує дороги. Для цього експериментував на пательні

Це виглядає майже дивом. Плаский агрегат, розміром приблизно метр на півтора, ставиться на ушкоджене дорожнє полотно, кілька хвилин – його відставляють, розжарений асфальт парує. Нагріте покриття згрібають просто граблями, досипають свіжого асфальту, перемішують, розрівнюють і починають трамбувати віброплитою. За півгодини на місці колишньої вибоїни лежить свіжий рівний асфальт, і це не нагадує звичні латки.

 Ілюстрація з книги «Великі історії малого бізнесу»

До серпня 2018 року бригада Вадима Любченка відремонтувала таку площу, як за весь сезон 2017-го. За розрахунками, мали принаймні подвоїти показники. Та й на зиму, час вимушеної паузи в дорожніх роботах, підприємець придумав для своєї бригади заробіток.

«З міста не відпускають – та я й не хочу»

Вадим Любченко розповідає, як досліджував властивості асфальтобетону, розігріваючи його вдома на пательні. Потім читав про досвід переробки й повторного використання знятого фрезою асфальту для ямкового ремонту за кордоном. Ідею оформив у бізнес-план, подав її на конкурс Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН) та отримав грант у сумі 176 тисяч гривень від посольства Великої Британії – на купівлю обладнання.

– Гроші пішли на придбання насамперед нагрівального елементу. Потім докуповували ще, хоча насправді вони мене не зовсім задовольнили, довелося дещо змінювати конструкцію самотужки, – розповідає Вадим.

Замовники – і приватні особи, й ОСББ, і міська рада Сєвєродонецька. 2017 року працювали й на виїзді – у Рубіжному, Кремінній, у Слов’янську Донецької області. Минулого року були пропозиції зі Старобільська та Краматорська, але мала батьківщина не відпускає.

Ціна в нас 300 гривень за квадратний метр, у конкурентів – 560-580 гривень за квадратний метр, тому мене з міста й не випускають. Кажуть з мерії: «Ти не поїдеш нікуди». А мені й не хочеться – ми тут живемо, щодня їздимо

На 2019 рік Вадим планував набрати другу бригаду. Потужності власного виробництва асфальту має вистачити – 600 кілограмів на годину, катків два, нагрівачів та іншого обладнання теж достатньо. Двома бригадами за сезон можна відремонтувати близько 10 тисяч квадратних метрів дорожнього покриття – це майже уся потреба міста в ямковому ремонті.

Зимова робота для дорожників

Своїм робітникам Вадим Любченко вже придумав, як заробити взимку. Він планував купити машину, яка обрізане гілля ріже на цурки 15-20 сантиметрів. На обрізку й омолодження дерев у Сєвєродонецьку є запит, та виконавців нема. Навіть коли на суботниках обпиляють сухі гілки, у мерії спробуй допросися, щоб вивезли це сміття. А тут – і підряд від міста, й можливість продажу порізаного гілля! Є на прикметі й села поблизу, де можна взятися до прочистки фруктових садів. Бізнес – нескінченний.

 Ілюстрація з книги «Великі історії малого бізнесу»

«У перспективі – ще кілька напрямів, які обіцяють бути успішними»

– Я був головою ОСББ, ми встановили на дім лічильник тепла. Сам з товаришем утеплив труби, якими йде теплоносій. Витрати на утеплення склали 4000 гривень, а економія на опаленні – близько 30 тисяч на будинок на місяць! Люди почули про таке, і в мене вже є замовлення. Це реальний бізнес, – запевняє Любченко.

Або послуги з чистки вентиляційних та каналізаційних каналів, каже – з сучасним обладнанням можна відпрацювати 9-поверхівку за день. Тобто свій невеликий зараз бізнес Вадим Любченко бачить у майбутньому як багатопрофільне підприємство з надання комунальних послуг.

Якщо хтось забажає займатися таким бізнесом – я йому все розповім. Бо я розумію різницю між поганими й нормальними дорогами, життям у занехаяному місті й комфортному

***

Свои.City продовжують публікацію серії текстів з книги «Великі історії малого бізнесу», створеній за ініціативою Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

З 2015 року ПРООН надає фінансову (або грантову) допомогу мікро-, малому та середньому бізнесу, який постраждав від конфлікту. У книзі «Великі історії малого бізнесу» зібрані 50 історій звичайних людей, які змогли створити власний бізнес, дати роботу іншим та розвинути свої громади, зокрема завдяки такій підтримці.

Як родина Лазаренків зі Слов’янська відновила свій зруйнований розплідник рослин

«Робимо все, що можна зварити, зігнути й пофарбувати»: історія заводу-переселенця з Харцизька

***

Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у  Facebook  і  Telegram-канал  «Свой в доску».