Уже 10 раз ночевал возле КПВВ. Истории двух дончан о том, как это – оставаться на ночь в серой зоне
Мы нашли людей, которые согласились рассказать о том, как это – весь день стоять в очереди в надежде пересечь линию разграничения, а потом на ночь остаться в серой зоне.
Это монологи двух уроженцев Донецка, и один из рассказов недельной давности.
Микола, 52 роки, мешкає у Донецьку:
- Нещодавно при виїзді на «Велику землю» (так у Донецьку ми називаємо Україну - авт.) простояв на КП Оленівка годин десять, а загалом з Донецька до Волновахи добирався майже добу. Ночівля під КПВВ стала для мене вже десятою. Чим запам’ятався цей маленький ювілей?
Спека… Смердючі, переповнені біотуалети… Рух черги ледь-ледь… Хамство тих, хто стоїть у «шлагбаума»…
Майже половину загальної складає пільгова черга, яка йде паралельно і постійно поповнюється. З вікна «льготної» сусідньої автівки незадоволений жіночий голос виказує водієві, що вони такі гроші платять, а вже третю годину стирчать тут на жарюці, хоча діспетчер Люся обіцяла «проєзд бєз проблєм».
Так тягнеться наповнений очікуванням день. Майже в останню годину роботи контрольного пункту нарешті спостерігається якесь пожвавлення. Біля пів на восьму вечора, останньою партією, проїжджаємо цей злощасний КП Оленівка і незабаром опиняємося біля «нульового» українського блокпоста.
Але «час Ч» вже пробив: ми під’їхали після 20.00, коли «база вже вимкнена». Озброєні знанням, що у подібних випадках доля тих, хто перетинає «лінію зіткнення», бува милостива до них, чекаємо. Згадується, як нещодавно у аналогічній ситуації командуванням ООС приймалося рішення зробити все необхідне, щоб вивести людей з «сірої зони».
Після перемовин з «верховним командуванням» «нульовий» нас таки пропускає, але на цьому везіння скінчилося. Безпосередньо перед терміналом у Новотроїцькому всіх – 34 автівки, біля 80 людей – завернули на майданчик МНС: ночувати й чекати на шосту ранку наступного дня. У нашому випадку, мабуть, вирішили «базу не вмикати»…
Добрі еменесники та вояки поділилися чим змогли, нагодували дітей бутербродами, дорослих – кашею, напоїли чаєм-кавою. Змирившись з долею, люди почали готуватися до ночівлі.
...А зранку, після ночівлі під зоряним небом в автівці, ми знову стояли у черзі на «Велику землю», в Україну.
Елена, из Донецка, живет в Краматорске
- Первый раз 2,5 года назад ночевали в автомобиле. Тогда не успели пройти даже украинский блокпост, стояли с 7 утра где-то. Мы ехали впятером, включая 8-летнего ребенка.
Нас прогнали в серую зону, объяснили это тем, что возле блокпоста ночевать нельзя. Тогда начался хаос, все хотели сохранить свою очередь, мы были где-то 40, а занимать с утра очередь никто не хотел
Поспать практически не удалось. Было холодно. Перекусили мивиной, которую тут же продают местные.
В 5 утра началось движение по восстановлению очереди. Нам повезло, что удалось влезть 20-ми, и то мы проехали толко около 12 дня.
После этого зареклись ночевать, но все же пришлось еще раз года 1,5 назад. Мы ночевали у местных за 50 грн с человека. За эти деньги только койко-место. Грязное белье, туалет и кухня, помыться нет возможности.
Пока ты спишь, машина стоит во дворе. За отдельную плату, кажется, 200 или 300 грн местные на своем авто тебе держат очередь. В 3 утра нужно было стать в очередь на своем авто и не уезжать, иначе сгорит место
Мы ездим на оккупированную территорию очень редко - 1-2 раза в год. В основном, что оплачивать жилье. Сейчас для себя вывели схему, чтобы быстро проходить - за 2-4 часа. Едем вечером в будний день под закрытие, проезжаем практически без очереди.
Свої в Telegram 
