Сіль та кров. Митці створили перші артоб'єкти в проекті "Заземлення" в Соледарі

Свої.City
11 лютого 2021 13:15 Коротко
Сіль та кров. Митці створили перші артоб'єкти в проекті "Заземлення" в Соледарі

В Соледарі стартувала арт-резиденція “Заземлення” платформи культурних ініціатив Ізоляція. Мисткині Тетяна Павлюк та Ірена Тищенко займаються сучасним мистецтвом понад рік та приїхали на Донеччину вперше. Про свої враження і новий проект розповіли "Вільному радіо".

Підготовка до проєкту

В Соледар дівчата поїхали вже розуміючи, що будуть робити відеоарт, текст та інсталяцію.

“В оголошенні був прикладений паспорт Соледару. Ми подивилися на цей Новий Карфаген і просто “випали”. Також ми зрозуміли, що вже торкалися у своїх попередніх творах теми цієї резиденції — антропоцену (впливу людини на середовище)”, — кажуть мисткині.

Дівчата розповідають, що про Донбас їм розповідали консультанти. Про його природу та історію.

Артрезиденція "Заземлення" в СоледаріАртрезиденція "Заземлення" в СоледаріФото: "Вільне Радіо"

“Всі наші уявлення з Києва, як ми це бачили, не мають нічого спільного з тим, що є тут. Той образ Донбасу, який ми частіше за все зустрічаємо у ЗМІ, — викривлений, зібраний з 3-5 компонентів. Чому влада приховує, що тут багато прикольного?”, — дивуються жінки.

Відеоарт, степ та червона тканина

Спочатку, щоб зрозуміти, що саме художниці хочуть знімати, резидентки відвідували багато степів з менеджером проєкту - Михайлом Кулішовим.

Зйомки у степу на околицях Соледара зі слідами людського впливу на середовище.Зйомки у степу на околицях Соледара зі слідами людського впливу на середовищеАвтор: Тетяна Павлюк та Ірена Тищенко

“Ми їздили степом по тих “больових точках”, де вплив людини на середовище помітний сильніше за все. Наприклад, оглянули місцину навколо “Кнауфа”: побачили гіпсові відвали, карстові пустоти, покинуті промислові будівлі”, — розповідає мистецький дует.

Разом із собою возили 5-метровий шматок червоної тканини як символ антропогенного фактору.

“В різних місцях з’являється червона фігура, яка умовно переміщується в бік інших місць, і за нею тягнеться слід, слід перебування людини. Яка руйнує те, до чого торкається. Думали відобразити те, що людина руйнує природу, і природа від цього страждає. Але ми зрозуміли: людина може все що завгодно з навколишнім середовищем зробити, — природа так чи інакше відновиться. Але залишаючи ці сліди, людина шкодить більше сама собі”, — пояснюють ідею відео дівчата.

Інсталяція з кров’ю та сіллю

Дівчата розповідають, що обрали для інсталяції кристали солі, адже це крутий матеріал для інсталяції і дуже гарно характерезує Соледар.

Кусок солиФото: "Вільне Радіо"

“У мене досі не вкладається в голові, що якщо кристал солі ламається, він ламається на куби. Всі просто кажуть, що “це така кристалічна решітка”, — каже Ірена.

“А я не можу відійти від того, що якщо кристал зламати, там будуть бульбашки повітря, якому багато мільйонів років”, — додає Тетяна.

Бутафорская кровьФото: "Вільне Радіо"

До кристалів дівчата додали експерименти із штучною кров’ю. Її вони привезли із Києва. Флакон із бутафорною кров’ю стоїть в крапельницях на кухні. Кажуть, аби у військових на блокпостах Донеччини не виникало запитань, мали при собі договір з платформою культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, де було все зазначено.

Фото: "Вільне Радіо"

Проєкт створювали на взаємодії трьох сил: людини, природніх ресурсів та часу. Так, матеріал, який візуалізує людство, - це кров, час - це вода, а сіль - це уособлення природи, яку людина використовує як засіб покращити для себе життя.

Про публіку та запит на мистецтво

Резидентки кажуть, що на жаль дуже бракує публіки у Соледарі, яка б захотіла пізнавати сучасне мистецтво.

До цього ми працювали в галереях, у яких була стабільна підготовлена аудиторія. Такі люди приходять саме на сучасне мистецтво, і якби побачили там класичний живопис, то дуже б здивувались

“Ми їхали та очікували побачити виснажених роботою, нервових, на грані нервового зриву людей, які живуть у бідності, близько до лінії розмежування. А коли приїхали, то зрозуміли, що найнервовіші люди — це ми. Все нормально тут у людей, вони дуже спокійні. Людям може не вистачати сучасного мистецтва, якщо є запит. А тут всім всього вистачає. Нема такого, щоб люди сиділи та думали: “Ой лишенько, коли ж в нас буде галерея? Коли ж нарешті нам підвезуть нові сенси?!”, — сміючись, кажуть Тетяна та Ірена.