У полоні змушували мити туалети, я втратила зір. “Азовка” “Міра” дуже хоче бачити і просить допомоги

З адміністратора ресторану — кухарем в “Азов”

Ольга Гринчук родом з Маріуполя. Її освіта пов’язана з торгівлею. Працювала за спеціальністю, згодом в ресторанному бізнесі офіціанткою та адміністраторкою.

Ольга ГринчукАвтор: особистий архів

А у листопаді 2020 року підписала контракт з “Азовом”: була старшим кухарем у першому батальйоні в роті матеріально-технічного забезпечення. Каже, що багато років її життя так чи інакше були пов’язані з військом, бо колишній чоловік був прикордонником, і багато друзів служили та й зараз продовжують стояти на захисті України.

“Моє звання — старший солдат. П’ять днів на тиждень була в наряді на кухні. Готувала з іншими жінками тричі на день по 400 порцій. На свята готовили різноманітні смаколики”.

Ще “Міра” їздила до навчального центру у Золочеві. Там її та інших кухарів підрозділів Національної гвардії навчали працювати у польових умовах, як правильно і своєчасно нагодувати бійців. Туди Ольга потрапила під час розпалу карантину через коронавірус.

“Один з яскравих спогадів, як я вперше потрапила на полігон. Тоді була дров’яна піч і пішов сніг. Дрова сирі, не хочуть горіти, а їсти бійцям треба готувати. Заварили вівсянку та тримали пальці, щоб встигла запаритись”.

Командири пропонували жінкам виїхати з Маріуполя — я залишилася

З 19 лютого “Міра” з побратимами та посестрами перейшла на казармений режим на маріупольській базі полку на Лівому березі міста, неподалік від парку “Веселка”. А через дев’ять днів після початку повномасштабного вторгнення за наказом командира всіх жінок вивезли на територію “Азовсталі”.

Ольга на “Азовсталі”Автор: особистий архів

“Наприкінці березня, точної дати не пам’ятаю, командири запропонували жінкам вийти по СЗЧ (самовільне залишення частини). Вивозили на бронетранспортері “Козак” по п'ятеро. Таким чином багато жінок змогли виїхати з Маріуполя. Я і моя подруга, з якою працювали на кухні, вирішили залишитися зі своїм підрозділом. Мене попередили, що поставлять з хлопцями на позицію. Я відповіла, добре, якщо треба, так тому і бути. Ще причиною залишитися було і те, що Маріуполь — моє рідне місто, і десь на руїнах знаходилися мама і старший брат, який зовсім нічого не бачить”.

На “Азовсталі” Ольга Гринчук з іншими жінками перебували у двох бункерах. Спочатку на “Магазині 10” — це кодова назва. Після їх перекинули на бункер “Нора-2”, де вони були до самого виходу у полон.

“Ходили на розкопки їжі у зруйнованих приміщеннях та бункерах. З того, що знаходили, готували. Забезпечували бійців їжею наскільки це було можливо в тих пекельних умовах”.

За непокору змусили прибирати туалети

17 травня 2022 року “Міра” покинула металургійний завод. Згадує, що вона і ще 29 людей, серед яких лише двоє її побратимів з “Азову”, просиділи в автобусі дві доби неподалік від Оленівської колонії.

19 травня нас завезли на територію. Розділили — хлопців в один бік, жінок в інший. Зі мною була психологиня з військової частини 3057. Удвох нас запхали у ДІЗО (дисциплінарний ізолятор).

“Мене поселили на другий поверх, там ще були медикині. Але вже через три дні нас виселили, бо туди почали заводити хлопців, у тому числі "азовців". І одразу викликали на допит: співробітнику ФСБ, якого звали Тимур, я не сподобалася за свої проукраїнські погляди. Я йому не кивала і не посміхалася, тому він мене зненавидів. І кинули в шосту камеру в ДІЗО, куди потрапляли неугодні. Мене змусили мити туалети, це були звичайні дірки у підлозі в камерах, і з другого поверху все текло по трубах, які забивалися. Тому вся підлога на першому поверсі була у гівні. І ось все це мене змушували прибирати, тим самим намагаючись мене принизити за свою непохитну позицію. Прибирати доводилося по кілька разів на день, викликали і вночі, і при тому, що не було нормальних рукавичок. На самому початку видали одну пару гумових рукавичок, але вони були порвані”.

В донецькій травматології погрожували зарізати

І через антисанітарію в Оленівці “Міра” занесла інфекцію в праве око. Дізналася вона про це 26 липня, за кілька днів до вибуху в одному з бараків, де загинуло близько пів сотні оборонців Маріуполя.

“Вздувся білок, на ньому стали з’являтися пухирі. Мене зачинили в камері й дві доби не випускали. Мені було дуже погано. Дівчата почали кричати, просити, щоб викликали лікаря. До мене направили одного з наших військових медиків, він подивився і сказав, що нічого зробити не може в тих умовах, в яких ми перебували. Тоді звернулися до керівництва колонії, заступник начальника викликав до себе, подивився на око і надав наказ викликати “швидку допомогу”.

До Донецька "Міру" везли з температурою 39 і високим тиском. Поруч з нею завжди був охоронець з автоматом.

“У травмпункті зробили знімок ока, потім якийсь укол. Виявилося, що тут лежать “трьохсоті” окупанти, і коли вони дізналися, що привезли “азовку”, терміново викликали другу “швидку”. Стали мене запихати в автівку, бо за мною бігли орки з криками і погрозами мене зарізати. Мене повезли до іншої лікарні на околицю Донецька, там був виділений корпус спеціально для наших хлопців: одні були поранені ще з Маріуполя і на “Азовсталі”, інші — з “бараку 200” в Оленівці”.

На вулицю не виводили, спала на матраці з клопами

“Міра” каже, один з військових на допиті сказав, що вона нібито дівчина командира, і через це до неї з боку росіян ще більше почався тиск.

“Вони думали, що я снайперка і навіть казали, що це антиснайперська лазерка “зняла” мені око. Ніякі докази, що 2,5 місяці тому у полон я виходила зі здоровим оком, на них не діяли”.

У лікарні Ольга Гринчук була до 9 квітня 2023 року. На вулицю жодного разу її не виводили, вікна у палаті завжди були закриті шторами.

“Єдиним плюсом було те, що у мене було своє ліжко. Але матрац у жахливому стані, ще й з клопами. Лікування майже не було, іноді кололи якісь медпрепарати в око. Було так боляче, що я кричала на весь поверх. Я просто не могла жити без знеболювального. Годували краще, ніж в Оленівці. Періодично до мене вривалися фсб-шники: то поганий поліцейський, то добрий. Я нічого не казала, а тільки плакала, така у мене була тактика”.

В Україні, на жаль, такую операцію на очах не роблять

10 квітня відбувся обмін полоненими. “Міра” і ще 99 військовополонених вийшли на волю. Того ж дня Ольгу привезли у офтальмологічне відділення київського шпиталю.

“Лікарі сказали, що з оком все дуже погано. Великий рубець і наріст на рогівці, двічі під рогівкою збирався гній. Кришталик збільшений і розширений. Їхній вердикт — кришталик і рогівку треба замінювати”.

Влітку 2023 року “Міра” пройшла військово-лікувальну комісію і медичну відпустку провела в Австрії у своїх друзів-волонтерів. Вони допомогли колишній військовополоненій знайти клініку, оформити медичну страховку.

Попереду на “Міру” чекає тривале лікуванняАвтор: особистий архів

“Мені зробили дві операції: спочатку лазером зняли шар з рогівки, а через два місяці — повну сквозну кератопластику рогівки. Це дуже рідкісна операція, і в Україні її не роблять. Я повернулася додому, тут мені зробили операцію на коліні. І після цього збиралася знову в Австрію, але з України мене не випустили, бо чинна військова. Тому лікування продовжила в приватній клініці “Добробут", проте пішло відторгнення роговиці. Лікарі намагалися врятувати її, аби потім зробити пересадку кришталика. А нещодавно я була на прийомі у лікаря і почула новий вердикт — роговицю вже не врятувати. І що знову треба їхати в Австрію, щоб наново пересаджувати рогівку”.

Після лікування хочу повернутися у стрій

Незадовго до Нового року “Мірі” довелося піти з війська. Вона пройшла медико-соціальну експертну комісію, яка призначила їй пожиттєво другу групу інвалідності.

“26 грудня 2024 року я написала рапорт на звільнення з бригади “Азов”, щоб підготуватися до поїздки в Австрію. Операція на око запланована на квітень і коштує великих грошей, яких, на жаль, у мене немає. Тому я відкрила “банку” і прошу всіх небайдужих долучитися до мого збору. На сьогодні я бачу тільки лівим оком лише на 25%, але завдяки лінзі — на всі сто”.

“Міра каже”, що у війську їй подобається, це її справа життя. І тому після операції планує повернутися до лав “Азову”, але вже операторкою дронів.

Якщо ви можете, то допоможіть Ользі Гринчук знову бачити, аби вона могла продовжити службу:

• Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5Nnd9WyVkk
• Картка ПУМБ: 5355 2802 1480 1803.

Не забувайте про нас. Засуджений на 22 роки "азовець" “Лєкс” звернувся до українців з полону

CASPER з Донеччини врятував 168 людей. Після поранення парамедик планує повернутися на службу

Заради “Азову” “Вітольд” пішов на авантюру. Віталій Слободенюк думав, не виживе на “Азовсталі”