«Бард» з Волині вже три роки воює на сході. Готує піцу і пише роман про війну
Від туриста до окопника
Микола Більшевич пішов служити в територіальну оборону з початку повномасштабного вторгнення. Життєвий досвід 59-річного бійця — це походи по Криму та Європі в якості туриста, вміння та любов до стрільби.
«Ще віку трохи маю. І досвід: старого туриста, який пройшов Крим і Рим по туризму. А ще стріляти вмію і люблю», — жартує військовий.
Початок повномасштабної війни провів на кордоні з Білоруссю, потім їх перекинули під Бахмут, далі був Куп'янськ. Після численних поранень став кухарем і нині годує побратимів на Донеччині.
Ейфорія від першого бою та масштабна атака
Перший бій справив на Миколу неабияке враження своїм розмахом.
«У перший бій мене вразила наша велич на той момент. Стільки летіло снарядів, вилітали наші гелікоптери, пускали боєприпаси в сторону сусідньої посадки. А там стояли вагнерівці. І "Хаймарси" вночі злітали. Це була ейфорія!» — згадує він.
Бійці територіальної оборони заходили на позиції після штурмових груп, які прокладали шлях.
Микола пригадує деталі тієї атаки.
«"Бредлі" йшли, і танки, і над тобою стріляли, і через тебе там переїжджали через окопи. Але це була реальна така війна. Це те, що ми колись в дитинстві дивилися у радянських фільмах про війну — і це було з тобою».
Позивний з часів волонтерства у 2014
Позивний «Бард» Микола отримав ще після 2014 року, коли волонтером їздив на Схід з піснями.
«Позивний "Бард", — говорить Микола, — мав би звучати як "Кобзар", але отримав його ще за часів, коли волонтерів після 2014 року. Ми їздили на Схід. Ну, що брати? Гітару. Я сів, заграв декілька речей і хлопцям вже якийсь релакс, це ж відновлення певною мірою».
Микола пише українські тексти з 90-х років і навіть у радянській армії в Архангельську писав українські вірші. Зараз він намагається не співати військових пісень побратимам.
«Хоча зараз я намагаюся військових пісень своїх не співати хлопцям при зустрічах. Навпаки щось цивільне, щось таке м'яке і веселе. У мене є мажорні пісні».
Кухня з любов'ю та піца по неділях
На кухні Микола працює з липня 2023 року після поранень. Навіть під обстрілами продовжує готувати.
"Бард" нині годує побратимів і пише роман
«Прилітало в мою кухню прямо, прямо в кут кухні. Готуєш — падає. Але на війні: їсти треба — готуєш».
Підхід до кухні у «Барда» особливий — він готує для здоров'я бійців, які йдуть на позиції.
«Я завжди кажу, що кухня має бути для здоров'я. Я трошки проти смаження на олії або отих пончиків. Їм треба щось якісне, добре, ніжне, не таке гостре для шлунку», — пояснює свою філософію кулінарії.
У меню переплітаються «бабусині страви» з різних регіонів — з Київщини, Волині.
«І запіканки печемо. І піца в нас кожну неділю. Як можна не любити піцу у неділю, коли вона робиться не, аби за гроші, а з купою начинки?!» — розповідає кухар.
«Кухня лікує стравами, пісня лікує духом», — підсумовує свою місію Микола.
Роман про три покоління та мрії про перемогу
У вільний час на службі Микола доробляє роман «Яка на смак кров», який у 2023 році отримав відзнаку конкурсу «Коронація слова» як найпатріотичніший роман. Твір він писав понад 20 років, а на конкурс відправив за 20 хвилин до закінчення прийому заявок.
«У ньому все, що я чув від батьків, від родини, від людей, які були на той час і розказували. Це історія від початку 1939-го року, входу радянських військ на наші терени західні. Ось — і до сьогодення», — розповідає про сюжет письменник.
Дві пісні барда увійдуть до саундтреку художнього фільму «Симфонія війни» про сучасну війну. Але найбільша мрія — швидке завершення війни перемогою.
«Якщо це кінчиться, тоді все, всі мрії здійсняться. І можна — і поїхати кудись, і щось здобути, і видохнути легко. Сісти з вудкою на своєму любимому рибальському місці, і просто сидіти і думати про інше. А поки що — ніяк», — мріє 59-річний воїн-творець.
Свої в Telegram 
