Співпрацював з окупантами у Горлівці. Що розповідають свідки про експолоненого Дмитра Матющенка
Прокурор просив обрати для підозрюваного найсуворіший запобіжний захід — тримання під вартою без права внесення застави. Суд задовольнив це клопотання і відправив Дмитра Матющенка під варту на 60 діб.
«Київ. 10 жовтня 2024 року. Donbas Media Forum. Дискусія на тему колабораціонізму. Серед спікерів заступник начальника управління Офісу Генерального прокурора. Незадовго до цієї події я дізналася історію “азовця” Олександра Бабака на псевдо “Бен”, який воював з 2014 року. У полоні в Горлівці над ним знущався свій. Від отриманих травм “Бен” помер 1 січня 2023 року. А той, хто, ймовірно, причетний до його смерті, 19 березня 2025 року повернувся в Україну в межах чергового обміну. Ба більше — пройшов реабілітацію та отримав виплати від держави. Про все це я розповіла під час дискусії. Тоді мені сказали, що справа перебуває на контролі.
Минуло вісім місяців, і 18 червня в ЗМІ з’явилася новина: Печерський районний суд Києва заарештував на 60 діб без права внесення застави колишнього військовополоненого, підозрюваного у співпраці з російськими окупантами та знущаннях з інших полонених», – написала у Facebook журналістка «Свої» Ганна Курцановська.
Що відомо про Дмитра Матющенка
Дмитро Матющенко народився 26 січня 1999 року, родом із села Глухове Полтавської області. Старший солдат, стрілець-патрульний Національної гвардії України, військовослужбовець частини А3059. За даними слідства, у червні 2022 року він потрапив у полон поблизу Волновахи.
Під час перебування в Калінінській виправній колонії №27 в окупованій Горлівці Матющенко почав співпрацювати з російською адміністрацією установи. Його призначили так званим завгоспом другого поверху барака №8 – неформальним представником табірного «активу», який виконував доручення адміністрації та контролював інших полонених. Такі особи співпрацюють із керівництвом колонії для контролю за іншими ув'язненими. Вони мають додаткове харчування, захист, прикриття та сприяння з боку адміністрації колонії.
Звільнені військові стверджують, що він забороняв полоненим розмовляти українською мовою, доповідав про будь-які порушення та брав участь у покараннях. Полонених могли годинами тримати під палючим сонцем або на морозі.
Окупанти за співпрацю обіцяли швидке повернення з полону
Колишній бранець, боєць полку «Азов» Геннадій Харченко на псевдо «Терегеря», який сам пройшов через Калінінську виправну колонію №27 в окупованій Горлівці, розповів, що місцевий «актив» позначали червоними нашивками на лівому рукаві. На державні свята РФ вони, так само як і працівники колонії, носили георгіївські стрічки.
«На превеликий подив, однією з мотивацій працювати на адміністрацію колонії для “активу” були обіцянки з боку представників командування РФ сприяти їхньому швидшому обміну. Калінінська колонія виявилася справжньою “кузнею кадрів” для зрадників. Частину такого активу становили колишні українські правоохоронці. Окремі кримінальні провадження стосуються місцевих мешканців і колишніх працівників ДКВС України, які перейшли на бік ворога та обійняли посади в “Калининской исправительной колонии №27 ГСИН МЮ ДНР”. Також на території колонії перебували дві роти колаборантів із числа колишніх військовополонених, які виявили бажання воювати на боці ворога», — написав Харченко у Facebook.
За словами «Терегері», Дмитро Матющенко керувався не лише бажанням вислужитися перед російською адміністрацією, а й ідеологічними переконаннями. Він стверджує, що адміністрація колонії використовувала Матющенка як інструмент тиску на найбільш мотивованих українських військових.
«Він виявляв особливу агресію та зневагу саме до військовослужбовців “Азову”, піддаючи їх систематичним тортурам. Окрім фізичного насильства, Матющенко регулярно принижував “азовців” за їхні патріотичні погляди. Він повністю дублював наративи російської пропаганди, називаючи бійців “Азову” “нацистами” та “фашистами”.
Матющенко доповідав табірному керівництву РФ про будь-які прояви проукраїнської позиції чи солідарності серед “азовців”. Після його доносів окупанти застосовували до полонених додаткові жорстокі знущання та відправляли їх до карцерів. За його безпосередньої участі був закатований один “азовець”, а багато інших піддавалися систематичним тортурам», – розповів Харченко.
Смерть у полоні «азовця» Олександра Бабака
Окремо ще є загибель бійця «Азову» Олександра Бабака на псевдо «Бен» взимку 2023 року. Окупаційна адміністрація заявила, що військовий помер через тромб. Водночас його побратими переконані, що причиною смерті стали систематичні фізичні покарання та знущання. За словами колишнього полоненого Максима Дубовика, бранців змушували виконувати сотні присідань і стрибків до повного виснаження та втрати свідомості.
До «Азову» Олександр Бабак приєднався у 2014 році, коли підрозділ ще був добровольчим батальйоном. Він брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.
«Бен прийшов до нас у підрозділ на посаду водія КрАЗа. Це була весела та позитивна людина з багатим життєвим досвідом. Він завжди був готовий допомогти – як у справі, так і просто підтримати розмову. Дуже хотів служити в “Азові”, щоб мати можливість воювати, але через проблеми зі здоров’ям не зміг пройти військово-лікарську комісію. Проте щойно почалося повномасштабне вторгнення, він одразу прибув на одну з баз і став до оборони Маріуполя у складі гаубичного артилерійського дивізіону», – розповів його побратим на псевдо «Вайчик».
Бабак був радіотелефоністом відділення розвідки взводу управління командира батареї 3-ї гаубичної артилерійської батареї. Разом із побратимами він 86 днів обороняв Маріуполь. У травні 2022 року, виконуючи наказ вищого військового керівництва, вийшов із заводу «Азовсталь» у полон. Спочатку його утримували в Оленівці, а згодом перевели до Калінінської колонії в Горлівці. Олександр Бабак помер 1 січня 2023 року. Йому було 52 роки.
Олександр Бабак
19 березня 2025 року Дмитро Матющенко повернувся додому під час обміну полоненими між Україною та Росією. За словами Харченка, після повернення його зустрічали як героя, а також поновили на службі у військовій частині.
«Лише уважність і небайдужість колишніх бранців горлівської колонії сприяли відкриттю кримінальних проваджень щодо Матющенка, Бобильова та інших зрадників як із числа колишніх військовополонених, так і працівників колонії. Цей випадок ще раз демонструє недоліки нинішнього механізму обміну військовополонених. Найгірше, що подібних випадків дуже багато. Але всі вони маскуються за абсолютно недоречним у цій ситуації пафосом і піаром. Додому мають повертатися “азовці”, а не їхні кати та зрадники», – наголосив Харченко.
Сам Матющенко своєї провини не визнає. Під час судового засідання він заявив про готовність пройти перевірку на поліграфі. Звинувачення в катуваннях та причетності до смерті Олександра Бабака відкидає, стверджуючи, що військовий нібито помер від інсульту. Співпрацю з адміністрацією колонії підозрюваний пояснює тиском і умовами перебування в полоні.


