Навчався в українській школі, а потім пішов воювати проти України. Історія Микити з Донецька

Про його історію, життя в Донецьку до 2014 року, ставлення до війни та обставини служби розповіли у відео на каналі СВОЇ.

Життя в Донецьку до 2014 року

Микита народився в Донецьку та до початку російсько-української війни навчався в українській школі. За його словами, він відвідував її приблизно з першого до п’ятого класу. У цей період у навчальних закладах ще лунали український гімн та інші державні символи України.

Згодом ситуація змінилася. Як розповів чоловік, приблизно з шостого класу в його школі почали використовувати символіку так званої «ДНР».

Згадуючи події 2014 року, Микита каже, що тоді, як і його батьки та друзі, найбільше хотів, аби бойові дії якнайшвидше закінчилися.

За його словами, у родині не було вираженої ненависті до української влади. Водночас можливе входження Донецька до складу Росії сприймали як цілком прийнятний варіант. Чоловік пояснює це тим, що в повсякденному житті міста переважала російська мова.

Він згадує, що навіть в українськомовних школах учителі переважно розмовляли російською, а відмінність полягала здебільшого в мові підручників.

Микита з Донецька

«Було б непогано, але не таким способом — через війну», — так Микита описує своє тодішнє ставлення до перспективи опинитися у складі Росії.

Коли в Донецьку почалися обстріли, він усвідомлював, що бойові дії вже відбуваються безпосередньо в місті та поблизу нього. За словами чоловіка, це було страшно. Він сподівався, що до завершення школи війна закінчиться, однак цього не сталося.

Як Микита опинився на війні проти України

Під час розмови Микита розповів, що служив рядовим стрільцем у збройних формуваннях так званої «ДНР». До початку повномасштабного вторгнення він переважно перебував у військовій частині та виконував господарські доручення: зокрема, їздив по продукти й допомагав із побутовими завданнями.

Після початку повномасштабної війни, за його словами, підрозділ залучали до завдань на захоплених територіях. Микита стверджує, що його рота мала перевіряти будівлі та шукати людей, які могли там залишитися після бойових дій.

Водночас він визнає, що перебував у зоні бойових дій. За його словами, протягом перших тижнів він побував у двох невеликих населених пунктах і Волновасі, після чого переважно перебував у Донецьку. Згодом його знову направили на бойове завдання, під час якого він опинився в Красногорівці.

Микита запевняє, що не стріляв у українських військових, за винятком стрільб на полігоні. Він також стверджує, що не вбив жодного українського військовослужбовця.

Однак сам факт того, що чоловік, за його словами, безпосередньо не стріляв у людей, не скасовує питання його участі у війні на боці Росії та відповідальності за власні рішення.

Чому не відмовився від служби

Під час інтерв’ю Микита розповів, що підписав контракт уже після початку повномасштабного вторгнення. За його словами, згодом звільнитися зі служби за власним бажанням стало практично неможливо.

Водночас чоловік визнав, що ще до потрапляння в полон багато разів шкодував про підписаний контракт.

Однією з причин, які він називає, була хвороба матері. Микита пояснює, що йому потрібні були гроші на її лікування. Проте під час розмови виникло питання, чи виправдовують особисті обставини рішення долучитися до війни проти України.

На зауваження про можливість утекти або здатися в полон чоловік відповів, що не знав про доступні способи добровільної здачі. Зокрема, про український державний проєкт «Хочу жити», який допомагає військовослужбовцям російської армії добровільно скласти зброю, він, за його словами, дізнався вже в полоні.

Микита також зізнався, що не уявляв, як діятиме, якщо опиниться в полоні. За його словами, він не планував ані підривати себе гранатою, ані стрілятися. Потрапляння в полон, як він описує, сталося без попереднього плану.

На запитання, чи вдячний він українським військовим за те, що вони зберегли йому життя, чоловік відповів ствердно.

Хотів військових пільг і безкоштовної освіти. Чому Микита з Донецька пішов воювати за Росію

«Бере зброю й іде мене вбивати». Як відгукуються віськові про українців, які воюють за Росію

У Слов’янську 337 заявникам відмовили в компенсації за пошкоджене житло. У чому причина