Оборонець Маріуполя Мар’ян Білокінь зібрав понад 50 експонатів про полон. Виставку відкрили у Львові

Речі, з яких складався кожен день у неволі

Як у російських колоніях позначали азовців, що означали кольори закладок у книжках, із чого полонені виготовляли шахи та де знаходили матеріали для творчості — про ці деталі Віталій Кулагін розповідав під час відкриття.

Експозиція ставить запитання: що залишається людині, коли в неї забирають майже все? За кожним предметом тут стоїть конкретний досвід — правила, до яких доводилося пристосовуватися, побутові обмеження, способи організувати свій день і знайти заняття в умовах ізоляції.

У полоні навіть звичайні речі набувають іншого значення. Хліб потрібно розподілити на кілька прийомів їжі, книгу — встигнути дочитати, поки її не забрали, а матеріали та інструменти для творчості доводиться шукати там, де їх начебто немає.

На виставці представлені створені в полоні мініатюрні фігурки, книги, імпровізовані інструменти, табірний посуд, зразки пайки, засоби гігієни, тюремна форма та матеріали російської пропаганди. Експозиція охоплює різні сторони досвіду бранців — від побуту в бункерах «Азовсталі» до харчування, гігієни й дозвілля в російських місцях утримання.

Чому «Спадок ГУЛАГу»

Нова виставка продовжує та доповнює експозицію «Загартовано/Закарбовано», яка вже працює у просторі Mariupol Reborn. У її 15 графічних роботах Кулагін відобразив пережите за 35 місяців неволі. Тепер звернувся до іншого боку цього досвіду — предметів, із яких складався кожен день полонених.

Назва «Спадок ГУЛАГу» проводить паралель між радянською табірною системою та сучасною російською системою утримання українських військовополонених — практиками ізоляції, контролю, примусу та знеособлення.

«Назва виставки проводить паралель між радянським ГУЛАГом і сучасною російською неволею, де росія продовжує використовувати ізоляцію, контроль і знеособлення. Дата відкриття, 14 жовтня, символічна: вона пов’язана з історією українського визвольного руху, а для військовополонених, які роками не мають доступу до українського інформаційного простору, навіть перенесення Дня захисників і захисниць України на 1 жовтня могло залишитися невідомим. Для мене важливо показати зв’язок між українцями, які проходили через радянські табори, та тими, хто перебуває в російській неволі сьогодні», — пояснив Мар’ян Білокінь.

Хто такий Мар’ян Білокінь

Віталій Кулагін із позивним «Зоран» народився в Мелекіному на Донеччині, вивчав історію та археологію в Маріупольському державному університеті. Після навчання долучився до «Азову». У 2022 році обороняв Маріуполь, був поранений, а після лікування повернувся до боїв. 18 травня вийшов з «Азовсталі» в полон, де провів 1067 днів. Свою історію він раніше розповідав «Своїм».

У неволі Віталій повернувся до малювання. Коли в Кіровській колонії вдалося дістати папір та олівці, почав робити замальовки. Творчий псевдонім також обрав за ґратами: ім’я Мар’ян йому сподобалося, а Білокінь — прізвище предків по материнській лінії. Після звільнення почав переносити на папір образи, які виникали в полоні. Його переважно чорно-білі роботи через метафори розповідають про оборону Маріуполя, Оленівку та російські колонії.

Де відвідати виставку

Експозиція працює у просторі Mariupol Reborn у Львові, на вулиці Ференца Ліста, 6.

Відвідати її можна з понеділка до п’ятниці, з 10:00 до 18:00. У вихідні — за попереднім записом за телефоном +380 63 469 63 96.

Малюнки «Зорана» народилися після Маріуполя й полону. Мар’ян Білокінь перетворює біль на мистецтво

Довго наважувалися на виїзд. З окупації повернули двох сестер і двох дівчат-підлітків

27 жовтня українці писатимуть Радіодиктант. Його читатиме вчитель з Луганщини Артур Пройдаков