Після перемоги я повернуся в Горлівку. Двічі переселенка Ганна Горбачова відкрила пекарню в Дніпрі

Я з самого спочатку розуміла, що буде з Торецьком

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Ганна Горбачова точно знала, що за три дні ця війна не закінчиться. Маючи неприємний досвід із 2014 року, жінка вирішила, що треба евакуювати родину та бізнес.

“Я з самого початку розуміла, що буде з Торецьком. Тому я наполягала, щоб дівчата, які працювали у мене в магазині в Торецьку, виїжджали. Але вони пережили події 2014 року вдома, тому були впевнені, що так усе скінчиться й цього разу: бойові дії триватимуть день-два, максимум три. Ми вже тоді виїхали, а наш магазин усе ще працював”, — розповідає підприємиця.

Родина Горбачових релокувала свою пекарню у Дніпро Фото: з архіву Ганни Горбачової

Але війна не закінчилася за тиждень. З часом обстріли росіян усе частішали. У Торецьку майже щодня гинули цивільні й руйнувалася інфраструктура.

“Врешті мені все ж вдалося вмовити виїхати одну з моїх працівниць, а потім і другу. Коли вони наважилися, виїжджати вже було складніше, бо люди боялися туди їхати. У листопаді ми закрили магазин, але виїхали остаточно лише наприкінці січня”, — каже Ганна

А за декілька днів після цього магазин-пекарня Ганни в Торецьку потрапив під російський обстріл. Снаряд влучив прямо в нього, значно пошкодивши будівлю. Крамниця вже не працювала, тож евакуація врятувала життя дівчат, які там працювали.

“Я дуже була рада, що встигла вивезти моїх дівчат звідти. Для мене це така особиста перемога в цій війні. Юля та Катя готували їжу для магазина навіть тоді, коли вже не було газу. Одна з них взагалі не планувала виїжджати, але мені вдалося її вмовити. Я сказала, що оплачу їй квартиру на перші 2 місяці й допоможу в перший час, працевлаштую дітей і її. Лише після цього вона погодилася. Я боюся уявити, що було б з нею, якби вона була там. Навіть якщо б снаряд упав біля магазину. Обстріл був дуже страшний”, — згадує підприємиця.

Я працювала на два міста, бо в Торецьку не було хліба

Після евакуації в Дніпро Ганна Горбачова не почувалася розгубленою. Вона точно знала, що їй для комфортного життя потрібно в новому місті. Це — власна справа. Проте підприємиця зізнається, що евакуюватися цього разу легше не було. Досвід 2014 року не загартував, але дав надію на повернення.

“Пекарню в Дніпрі я відкрила у червні чи липні. Навіть не можу сказати точно, бо я тоді настільки багато працювала, що не помічала часу. Влітку ще треба було возити товар у Торецьк, бо за мене це ніхто не зробить, а люди там теж хочуть їсти. Але вже тоді ми вивезли частину обладнання пекарні на Дніпропетровщину. Я хотіла вивезти все, але вирішила забрати лише те, на якому змогла б заробляти з першого дня відкриття”, — розповідає Ганна Горбачова.

Проте відкриття нового закладу було завданням із зірочкою. На це було витрачено багато енергії та ресурсів, адже тоді Ганна працювала на два міста.

“Я дуже довго пекла сама, вчила це робити свого середнього сина. У нього в Торецьку був свій бізнес теж, але це був нічний клуб, тож після початку війни він став не актуальним. Попервах він допомагав мені пекти. Це було “казково весело”. Потім, коли в Торецьку відключили газ і мені подзвонили й сказали, що хліба в місті немає, я, звичайно, була шокована. Але точно вирішила, що допомагатиму. Так ми почали пекти хліб ще й для Торецька”, — каже підприємиця.

Окрім випікання, Ганна щодня самостійно возила хліб у прифронтове містечко. У такому шаленому ритмі пройшло все літо й осінь.

“Ми возили хліб на продаж, а також роздавали людям: багатодітним родинам та пенсіонерам. Після комендантської години ми одразу їхали до пекарні, а потім я сама везла цей хліб у Торецьк. Іноді навіть двічі на день. Я просто не помічала часу, не берегла ні сили, ні себе. Ми затримувалися й після комендантської. На щастя, поліція входила в наше положення й давала нам пів години, щоб дістатися додому”, — розповіла Ганна.

Приміщення вдалося знайти швидко, бо Дніпро був порожнім

“Знайти приміщення для нової пекарні вдалося швидко, бо у квітні й травні Дніпро був порожнім. Чимало підприємців виїхали з початком повномасштабної війни. Багато підприємств просто закрилося. Я дуже швидко знайшла приміщення, але спочатку інше. Перевезла туди техніку, але виявилося, що власники приміщення не мали повної технічної інформації щодо нього, а ще там протікав дах і моє обладнання намокло. Тому ми вирішили шукати інше. Це ми знайшли теж доволі швидко”, — розповідає про свій шлях у Дніпрі переселенка.

Орендодавці виявилися хорошими людьми, тому допомогли Ганні привести до ладу майбутній заклад харчування.

“Я дуже прискіплива, тому в мене все має бути ідеальним. Нове приміщення треба було привести трохи до ладу, але ми були згодні з цим. Власники погодилися не брати гроші за оренду поки ми наводитимемо там порядки. Вони й досі гарно до нас ставляться”, — каже підприємиця.

Незабаром у Дніпрі відкрилася нова пекарня. Власниця закладу за здоровий спосіб життя та правильне харчування, бо за освітою Ганна — лікарка, й до 2014 року працювала в одній із лікарень Горлівки. Тому саме в цій пекарні можна скуштувати найсмачніший хліб, який не нашкодить вашому здоров’ю.

“Я знаю, що таке здоров'я. Я свідомо відкривала саме заклад зі здоровим харчуванням, бо мені подобається цей спосіб життя. Мені приємно, коли до мене підходять мої постійні клієнти й кажуть “дякую”. Ті, хто жалівся на поганий сон, божевільний рівень цукру в крові або погане самопочуття, потім приходять і дякують. Їхні проблеми були вирішені за допомогою лише одного продукту — нашого хліба. Вони це підтверджують, адже їхній раціон не змінився. Вони лише почали купувати наш хліб на заміну тому, який вживали раніше”, — радіє Ганна.

Після перемоги я планую повернутися в Горлівку

Спочатку серед відвідувачів пекарні були переважно саме переселенці з Торецька, які хотіли підтримати землячку. А потім прихильниками випічки від Горбачових стали й дніпряни.

“Спочатку було багато переселенців серед моїх клієнтів, але з часом рани перестають боліти. Вони болять, коли ми виходимо з дому, кудись їдемо, та намагаємося пристосуватися до нових умов. Але врешті-решт люди знаходять собі роботу, звикають, часто переїжджають. Тому зараз жителів Торецька серед відвідувачів я стала бачити рідше”, — пояснює переселенка

Але тепер часто заглядають горлівчани, бо ще на початку шляху Ганна запросила їх до свого закладу у Твіттері.

“Спочатку було дуже туго, дуже скрипуче і важко. І я вирішила закинути “клич” у соціальну мережу Tвіттер. Я написала пост із запрошенням відвідати мій заклад. У цій соцмережі люди не знають, хто є хто, адже всі ховаються за чудернацькими юзернеймами та дивними аватарками. Але це спрацювало. Я навіть не знаю, як так швидко це все поширилося. Люди почали приходити й казати, що читають мене ще з Горлівки. Це було так приємно. З багатьма з них зараз ми дуже близькі друзі”, — каже Ганна Горбачова.

На магазині та пекарні в Дніпрі Ганна не планує зупинятися. Але зазначає, що ще потрібен час. А взагалі-то переселенка після перемоги планує повернутися в рідну Горлівку. І відкрити заклад ще й там.

“Я хочу відкрити магазин в іншому районі міста або ж десь в області. Але вищі сили мені дають знак, що ще рано це робити. І я думаю, що це правда. А взагалі я планую повернутися в Горлівку й відкрити там після перемоги заклад. До цього моменту, я сподіваюся, зможу систематизувати діяльність у Дніпрі так, щоб не було необхідності в моїй постійній присутності. І я думаю, що це спрацює. Це ідеальний план”, — підсумовує Ганна.

Якщо ви хочете підтримати двічі переселенку, то завітайте в пекарню Gorbachoff Studio в Дніпрі. Найбільше підприємиця радить спробувати фірмові бургери та найсмачніші булочки з вишнями, рецепт яких привезли ще з Торецька.

Пекарня знаходиться за адресою: місто Дніпро, вулиця Гагаріна, 40.

Ми — велика підприємницька сім'я. Юристка з Торецька допомагає релокуватися підприємцям зі сходу

На мені заживає все, як на собаці. Доброволець Руслан Агаєв втратив обидві ноги на Луганщині

Діти побачили на ґанку мозок власного батька. Волонтер Микола Могилевський про трагедії прифронту