Поїздка з Амеліною на схід — запорука знайомства з жахами війни. Ектор Абад про удар по Краматорську

Приїхав до Києва на запрошення Книжкового арсеналу

Ектор Абад приїхав до Києва, аби провести автограф-сесію для одного зі своїх романів, який нещодавно вийшов українською. Серхіо Харамійо там представляв кампанію ¡Aguanta Ucrania! ("Тримайся, Україно!"). Вона створена журналістами та громадськими діячами в країнах Латинської Америки та націлена на поширення інформації про Україну

"Оскільки я теж беру участь у цій кампанії з самого початку і закликаю приєднуватися до неї своїх колег у країнах Латинської Америки, то теж виступав на презентації цієї ініціативи на підтримку України. У презентації також брали участь володарка Нобелівської премії з України Олександра Матвійчук, президент Українського ПЕНу Володимир Єрмоленко, колумбійська журналістка Каталіна Ґомес у ролі модераторки, і бідолашна Вікторія Амеліна. Я сидів поруч із нею".

Ектор Абад брав участь в Книжковому арсеналі

Під час презентації культурні та громадські діячі показували відео, яке закінчувалося гімном України. Його на кларнеті зіграв Пакіто Д’Рівера.

"Численних відвідувачів Арсеналу це зворушило до сліз. То було в суботу. Ми планували повертатися до Польщі у понеділок, але Серхіо і Каталіні спало на думку, що нашу кампанію треба презентувати далі, а крім того, документувати жахіття і злочини, скоєні росіянами, варто зблизька".

У місті за 40 кілометрів від фронту

Спочатку, ділиться Ектор, він почав вигадувати різні відмазки, аби не їхати, але друзі спростовували усі його заперечення.

"Коли ми в неділю вечеряли з Вікторією, вона так надихнулась нашою латиноамеринською солідарністю з Україною, що сказала, що й сама поїде з нами до Донецької області. Вона востаннє з’їздила би туди перед літературною резиденцією у Франції на рік, де збиралась дописати книжку свідчень про воєнні злочини Росії".

Наступного дня у понеділок Вікторія з колумбійськими друзями вдосвіта вирушили у дорогу на 550 кілометрів з Києва до Краматорська. У місто, яке знаходиться за 40 кілометрів від фронту.

Знайомства із жахіттями війни

Ектор каже, компанія Амеліної була запорукою їхнього знайомства із жахіттям війни і жорстокістю російських військових як у перші тижні вторгнення, так і протягом року потому.

"Вона показала нам дім, звідки росіяни забрали поета Володимира Вакуленка — потім вони його піддали тортурам, убили двома пострілами і закопали у братській могилі — так чинилося у 40-их роках минулого століття з євреями".

Колумбійська команда на чолі з Вікторією бачилася і говорила з офіцерами і солдатами української армії.

"Вони не мають нічого спільного з нацистами, можу запевнити. А якщо у чомусь і винні, то це в тому, що військо залишається надто радянським, тобто у ньому багато параної (що зрозуміло, це ж війна), неповороткості і неефективності (що під час війни дуже шкідливо)".

За словами Ектора, вони познайомилися із дуже приємним українським військовим, другом Амеліної, який пояснив, що завжди був переконаним пацифістом, але при цьому певен, що Путін і його агресори використовують і розуміють тільки одну мову — сили.

"Діалог і дипломатія провалились. Хочемо ми цього чи ні, єдиний варіант, який маємо на сьогодні — протистояти злу зі зброєю".

Звичне місце зустрічі

Усі іноземні журналісти, які приїжджали до Краматорська, харчувались в Ria Pizza. Військові туди заходили, звісно, коли у дні відпустки зустрічалися з рідними. Але це було звичне місце зустрічей — насамперед мешканців Краматорська, міста, яке на початку російського вторгнення налічувало 200 тисяч мешканців, і сьогодні всього 80 тисяч.

Ввечері 27 червня Вікторія з друзями також вечеряли у піцерії.

"Я сидів навпроти неї на терасі ресторану. Оскільки там діє сухий закон, Вікторія замовила безалкогольне пиво. Серхіо Харамійо наповнив мою склянку льодом і чимось схожим на яблучний сік. Вікторія глянула на мою склянку: "Схоже на віскі», — сказала вона і посміхнулась".

В той момент росіяни завдали ракетного удару по закладу Іскандером. Ця ракета вартує три мільйони доларів, важить чотири з половиною тонни. Її можна запускати з відстані 500 кілометрів, вона летить з надзвуковою швидкістю (понад 2000 метрів на секунду) і з такою точністю, що може відхилитися від цілі на п’ять метрів максимум. І саме ця суперточна зброя впала за якийсь десяток метрів від Вікторії та її друзів.

Ектор у Краматорську після російського обстрілу

"Чому і для чого витрачати стільки ресурсів і бити так прицільно по цивільному об’єкту? Вікторія нам розповідала про це в іншому місці: аби провчити і покарати населення, яке не хоче бути російським і не зустрічало росіян з відкритими обіймами".

Того дня російська ракета забрала життя 12 людей. 1 липня 13 жертвою російських звірст стала Вікторія Амеліна.

"Зараз у Вікторії дім на небі. Не у християнському чи мусульманському розумінні, ні. На цьому нематеріальному небі, небі розуму, дуже людському, яке ми звемо пам’яттю".

Обов’язок перед Вікторією

Останній рік Вікторія Амеліна присвятила себе документуванню воєнних злочинів, скоєних росіянами.

Утім є воєнний злочин, який вона особисто вже не зможе задокументувати: той, який вчинили проти неї

Ектор каже, найближчі місяці він планує присвятити написанню воєнного злочину, який стався в Краматорську 27 червня.

Вікторія Амеліна померла 1 липня Автор: Вікторія Амеліна/Facebook

"Це мій обов’язок перед справедливістю в абстрактному розумінні і справедливістю, що одного дня має настати за конкретно цей жахливий злочин, скоєний проти великої й сміливої колеги, письменниці віку моєї доньки, у якої сиротою залишився десятирічний син. Це мій обов’язок щонайменше перед цією десятирічною дитиною, аби ще через десять років цей хлопчик точно знав, як убили його сміливу, яскраву і приємну маму".

У лікарні померла письменниця Вікторія Амеліна. Якою її пам’ятають друзі і близькі

Це велике інтерв’ю з Вікторією Амеліною ми записали місяць тому. Про що була остання розмова зі Свої

Ракетний удар по Краматорську — росіяни вдарили по центру міста. Є загиблі і поранені — оновлюється