Коротко

Стратегія росіян — знищити всі будівлі, де були оборонці. Прикордонник про бої за Маріуполь та полон

Антон ГРИГОРОВ, журналіст

10 червня 2024 18:23

У 2015 році правоохоронець Олександр, що перед тим 28 років працював у міліції, почав нести службу в прикордонних військах неподалік Маріуполя. Через це в лютому 2022 року він опинився серед тих, хто героїчно тримав оборону міста, не зважаючи на повне оточення окупаційними військами. Яким був його бойовий шлях та як Олександру вдалось пережити полон військовий розповів у відео «Суспільне Одеса».

Як Олександр опинився серед оборонців Маріуполя?

Олександра призвали до військової служби ще в 2015 році. На той час він вже був пенсіонером поліції та працював як торгівельний агент. Мобілізуючись, Олександр попросив, щоб його місце служби було неподалік Маріуполя — міста, в якому він три десятиліття тому зустрів своє кохання і в якому залишився жити.

«Ми були на зміні під Широкино, (...) коли вночі почалась війна. Моя жінка залишалась у Маріуполі. Мені було дуже прикро, що я не міг захистити свою сім'ю», — розповідає прикордонник.

Обороняючи Маріуполь, Олександру доводилось евакуйовувати БТР під мінометними обстрілами. Такі виїзди для порятунку бійців він виконував протягом багатьох днів. Прикордонник згадує, що стратегія росіян полягала в тому, щоб знищувати будь-яку будівлю, в якій перебували захисники Маріуполя. Після цього вони опинялися під завалами, з яких уже не могли вибратися.

Зрештою, коли росіяни окупували більшість міста, один із розвідників показав БТРу Олександра дорогу на "Азовсталь" через звалище. Там наприкінці квітня він вперше за два місяці зміг прийняти душ. Прикордонник, як і інші захисники Маріуполя, не планував здаватися в полон, але все ж виконав наказ Головнокомандувача.

Яким був досвід полону для Олександра?

Прикордонник розповідає, що його із побратимами утримували на території окупованої Луганщини, в Свердловську. У перший же день перебування там наглядачі сильно били полонених. Згодом за ними почали наглядати люди в масках і з кийками, які били полонених щоразу, коли вимагали від них вийти з барака на шикування.

З полону Олександра звільнили 8 лютого 2024 року. Зараз він зі своєю родиною проходить реабілітацію в Одесі.

«Такий день не забудеш: ми просиділи добу зі зв'язаними руками й очима, а наглядачі насміхалися над нами, мовляв, "рабів везуть". Був радий, що все закінчилось і, чесно кажучи, досить швидко все [що було в полоні] забулося: згадуєш, і ніби це все не з тобою було», — зізнається прикордонник.

Були певні — з драмтеатром нічого не станеться. Свідчення для Гааги про авіаудар та бої у Маріуполі