"Козацького" поховали через 4 роки. Рідні "азовця" чекали на відкриття військового кладовища

Ганна КУРЦАНОВСЬКА
16 квітня 15:16 Коротко
"Козацького" поховали через 4 роки. Рідні "азовця" чекали на відкриття військового кладовища
Сьогодні, 16 квітня 2026 року, на Національному військовому меморіальному кладовищі попрощалися з оборонцем Маріуполя Ігорем Краснобрижем. Боєць на псевдо “Козацький” у складі полку “Азов” захищав своє рідне місто - тут він народився і загинув. 15 березня 2022 року під час пекельних боїв за Маріуполь йому виповнилося 27 років, а наступного дня боєць загинув неподалік заводу "Азовсталь" в результаті ворожої засідки. Прикриваючи побратима, отримав кулю в ногу, яка заділа артерію. Кремували “Козацького” в серпні 2022 року. Відтоді урна з прахом зберігалася спочатку на базі “Азову”, а згодом в хорунжій службі підрозділу. Свої побували на військовому кладовищі і на церемонії прощання з воїном.

І тільки зараз Ігоря Краснобрижа з військовими почестями поховали на Київщині, де знайшли спокій вже сотні полеглих захисників.

З початком повномасштабного вторгнення Ігор з побратимами пішов зустрічати ворога боєм, а дружина Елла з донькою переховувалися в підвалі.

Прощання з Ігорем Краснобрижем на військовому кладовищі, 16 квітня 2026 рікПрощання з Ігорем Краснобрижем на військовому кладовищі, 16 квітня 2026 рікАвтор: Ганна Курцановська

"24 лютого десь о четвертій ранку чоловік подзвонив і сказав, що почалася війна і щоб я терміново збирала речі. Поїхала з донькою до мами на інший кінець міста, там ми і переховувалися весь час. В батьківському будинку був великий і дуже добро облаштований підвал. А головне, там було безпечно. В один з днів я нарахувала аж 70 людей".

Рідні полеглого "азовця" Ігоря КраснобрижаРідні полеглого "азовця" Ігоря КраснобрижаАвтор: Ганна Курцановська

Ігор приходив до родини в підвал двічі. На свято 8 березня. І ще 12 березня. То була їхня остання зустріч

"Я дуже добре пам'ятаю той день. Ми були у підвалі, я приготувала донці їсти і сіла її годувати. Забігає військовий і так швидко, що ніхто не зрозумів. Підбігає до мене і починає обіймати, каже: «Я так переживав». А я не розумію, хто це обіймає. Повертаюсь – і бачу свого чоловіка. Ігор приїхав на інший бік міста, щоб дізнатися як ми і привезти продукти разом зі своїми побратимами.

Прах "азовця" Ігоря Краснобрижа поховали на військовому кладовищіПрах "азовця" Ігоря Краснобрижа поховали на військовому кладовищіАвтор: Ганна Курцановська

Побратими з "Азову" попрощалися з воїномПобратими з "Азову" попрощалися з воїномАвтор: Ганна Курцановська

Ігор Краснобриж похований на військовому кладовищіІгор Краснобриж похований на військовому кладовищіАвтор: Ганна Курцановська

Він був дуже схвильований і дуже сумний. А ще – розгублений. Майже нічого не казав, тільки обіймав. Казав, що все буде добре, і як тільки з'явиться можливість поїхати, щоб ми нею скористалися. І попросив сфотографувати на пам'ять з дочкою. Так і вийшло, що на пам'ять. Після чого коханий поїхав".

---

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.