Від катувань в «Ізоляції» син посивів за тиждень. Віктор Дзицюк з Торецька у полоні з 2017 року

Затримали на блокпосту, коли їхав з Донецька до батьків

Галина і Микола родом із Хмельницької області. У 1982 році вони одружилися. Після закінчення Хмельницького медучилища жінку за розподілом направили на Донеччину, до Торецька. У селищі Новгородське, яке у липні 2021 року перейменували на Нью-Йорк, Галина працювала медсестрою. Чоловік Микола спочатку працював на шахті, а потім водієм. Їхні обидва сини народилися у Торецьку, Віктор молодший за брата на п’ять років.

Віктор закінчив Горлівський автомобільно-дорожній технікум, а потім магістратуру Харківського автомобільно-дорожнього інституту за спеціальністю «інженер-механік». У 2010 році влаштувався майстром до одного з дорожньо-ремонтних підприємств Донецька. У шахтарській столиці винаймав квартиру, в якій жив із сім’єю — дружиною і донькою.

23 листопада 2017 року Віктора затримали на блокпосту поблизу Мар’їнки.

Віктор ДзицюкАвтор: особистий архів

«Він із Донецька їхав до нас у Торецьк. Його затримали представники так званого «міністерства державної безпеки донецької народної республіки» та доставили до підвалу цього відомства на вулиці Шевченка в Донецьку», – розповіла мати Галина.

Від катувань син за тиждень посивів

Потім Віктора перевели до «Ізоляції». Це була відома міжнародна платформа культурних ініціатив, створена у 2010 році на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів. Там проводилися виставки, резиденції та мистецькі проєкти. У червні 2014 року територію захопили бойовики так званої «днр». Артпростір знищили, а в колишніх цехах та підвалах влаштували в’язницю, яка стала сумнозвісною через жорстокість її наглядачів.

Після затримання ми довго не знали, де перебуває Вітя і що з ним відбувається. Я постійно ходила під будівлю «мгб», де збиралися інші жінки, які також шукали своїх рідних

«Ми обмінювалися будь-якою інформацією та сподівалися дізнатися хоч щось про своїх близьких. Саме там я вперше почула, що мого сина можуть утримувати в «Ізоляції». Згодом ця інформація підтвердилася – в тій катівні мій син провів п’ять місяців. Полонені, яких звільнили, розповідали, що Вітю дуже сильно били, і з електричним струмом. Його катували – прив’язували, і цілий день він висів. Від пережитого він повністю посивів за тиждень», – розповіла Галина.

У березні 2018 року після одного з катувань Віктора непритомним доправили до медсанчастини Донецького слідчого ізолятора. Загалом у підвальних приміщеннях СІЗО він провів два з половиною роки.

Нас разом возили на допити, одного разу він знепритомнів

Юрій Шаповалов знайомий з Віктором Дзицюком із весни 2018 року.

«Ми познайомилися в Донецькому СІЗО. Ще до того в один час перебували в «Ізоляції», але там не перетиналися. У СІЗО сиділи в різних камерах, однак бачилися під час виводів на прогулянку чи до душу. Також перегукувалися через камерні віконця. Віктор повідомляв нам новини, бо в його камері був телевізор. Кілька разів нас разом возили на допити до «мгб днр». З Віктором там поводилися дуже жорстоко. Пам’ятаю, як одного разу після допиту він знепритомнів», – розповів Юрій.

Юрій Шаповалов – лікар-нейрофізіолог із Донецька, пробув у полоні сім років, сім місяців і три дні. Його звинуватили у шпигунстві на користь України.

Юрій Шаповалов до окупації ДонецькаАвтор: особистий архів

У Донецькому СІЗО він перебував 16 місяців. Там усіх обвинувачених за політичними статтями утримували в найсуворіших умовах. Юрія засудили до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Під тиском і фізичним насильством чоловік визнав свою провину, бо вже не міг витримувати постійні знущання. Після суду його перевели з СІЗО до Макіївської колонії №32.

П’ять політичних статей і 16 років ув’язнення

Суд над Віктором Дзицюком відбувся у вересні 2020 року. Окупаційна влада засудила його до 16 років ув’язнення за звинуваченнями у «шпигунстві» та «організації диверсій».

«Засудили за п’ятьма політичними статтями: тероризм, шпигунство, співпраця з ГУР, а також перевезення небезпечних речовин і ще кілька статей. Точно навіть не знаю всіх, але їх було п’ять. На суд нікого не пустили, я на ньому не була, і про дату ніхто не повідомляв. Це вже пізніше, коли Вітя потрапив у Макіївку і нам видали довідку про його перебування там, ми дізналися, що суд відбувся у вересні 2020 року», – розповіла мати.

Завдяки практичному розуму зміг адаптуватися до умов несвободи

Нині Віктор у Макіївській виправній колонії. Через неналежні умови утримання та холод у камері у нього загострився псоріаз. Родина передає необхідні ліки, однак невпевнені, що він їх отримує.

«Віктора перевели за кілька місяців після мене. Він приїхав у жахливому стані, був дуже виснажений, сильно схуд. Все тіло було вкрите зливними псоріатичними висипами. У колонії ми добре потоваришували. Часто спілкувалися, обговорювали новини, ділилися їжею. У Віті дуже жвавий і практичний розум. Завдяки цьому він згодом зміг адаптуватися до умов несвободи. Останнім часом, перед нашим обміном, Віктор працював на харчоблоці. Здоров’я в нього трохи поліпшилось. Його обличчя майже не змінилося порівняно з фотографіями в інтернеті, а от волосся на голові стало абсолютно сивим», – зазначив Юрій.

Юрій Шаповалов повернувся з неволі під час обміну полоненими між Україною та Росією 14 серпня 2025 року. Віктор Дзицюк і досі перебуває за ґратами. Усі дії щодо нього в колонії є порушенням не лише українського законодавства, а й норм міжнародного права, зокрема Женевських конвенцій 1949 року про правила ведення війни, Додаткових протоколів до Женевських конвенцій 1977 року та Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Віктор Дзицюк - цивільний заручник Росії. Його викрали у 2017 роціАвтор: з окупаційних ресурсів

Галина Дзицюк наголошує на необхідності визволення цивільних полонених, які роками залишаються за ґратами на окупованих територіях та в Росії. Її син перебуває в неволі вже понад вісім років, і весь цей час родина продовжує боротьбу за його повернення.

----

Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України” / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. “Голоси України” / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Олександра Педака у полоні засудили на 32 роки. У неволі у бійця виявили злоякісні пухлини на тілі

Оксана Дубик пече улюблений «Наполеон» чоловіка у власній пекарні. «Дуба» мріяв про неї у полоні

Кераміст Тарас Сніжковський перевозить виробництво зі Слов’янська. Разом з ним їде частина команди