Чому програми підтримки ВПО доступні не для всіх. Хто залишається без підтримки
Понад 4,6 мільйона українців мають статус внутрішньо переміщеної особи. Держава пропонує їм різні програми підтримки, але доступні вони далеко не всім. Переселенці 2014-2022 років, а також вихідці з окупованих територій фактично опинилися в «сліпій зоні». Пише DW. Чому програми підтримки переселенців доступні не для всіх.
Розмежування на «нових» та «старих» ВПО суперечить закону
Наприкінці 2023 року уряд змінив порядок виплат: грошову допомогу на проживання стали призначати лише тим, хто перемістився після 1 січня 2022 року. Переселенці «першої хвилі» — вихідці з анексованого Криму та окупованого Донбасу ще з 2014-го, під нові правила не потрапили.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець назвав це прямим порушенням: «держава фактично розділила своїх громадян», поставивши частину переселенців «у дискримінаційне становище». «Одні ВПО мають право скористатися програмами уряду, інші — ні», — заявив він з трибуни Ради. Як уточнив Лубінець у коментарі виданню DW, за його оцінками, у найбільш вразливому становищі перебувають переселенці 2014-2022 років та з окупованих територій, що спонукає частину з них вертатися на ТОТ.
Адвокаційна координаторка БФ «Право на захист» Ксенія Гедз пояснює, що закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить жодної прив'язки до дати переміщення.
«Розмежування на так званих "нових" та "старих" ВПО законом не передбачене. Водночас такий підхід фактично застосовується на рівні урядових рішень. Його можна оцінювати як такий, що створює ризики дискримінації, однак у практичному вимірі передусім йдеться про нерівний доступ до державної підтримки, яка має надаватися не за наявністю чи відсутністю довідки ВПО, а з урахуванням потреб, спричинених війною та внутрішнім переміщенням», — зазначила Гедз.
Така ж логіка спрацювала і при виплатах у 6 500 грн у межах «єПідтримки» — ВПО, переміщені до 2022 року, до програми не потрапили.
Програма компенсацій не враховує постраждалих до 2022 року
Аналогічна ситуація з програмою «єВідновлення» — компенсаціями за пошкоджене або зруйноване житло. До неї не мають доступу ті, чиє майно постраждало до 2022 року. Так само їх не включили до міжнародного Реєстру збитків для України, який фіксує втрати починаючи з 24 лютого 2022 року.
«Це не є справедливим до людей, чиє житло зазнало шкоди до 2022-го року. Як і неможливість їх звернення до реєстру. Його робота ґрунтується на міжнародних документах, але це не пояснює підхід, чому ми розрізняємо категорії постраждалих», — говорить адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова.
До повномасштабного вторгнення уряд таки готував механізм компенсацій для постраждалих з 2014 року — на це в бюджеті 2022-го заклали близько 80 млн грн. Але програму зупинила нова хвиля агресії.
Розрізнення ВПО за місцем походження
Окрема проблема — переселенці з територій, захоплених Росією вже під час повномасштабної війни. За умовами «єВідновлення», на компенсацію можуть претендувати лише власники житла на підконтрольній Україні території. Вихідці з окупованого Маріуполя, Бахмута чи Мелітополя, а також інших міст програмою не охоплені.
«Категорії ВПО справді розрізняють за тим, де знаходиться майно. Це не дуже чесний підхід, бо багато ВПО з окупованих територій зі зруйнованим житлом», — зауважує Луньова.
Технічна проблема зрозуміла: обстежити пошкоджене житло на ТОТ неможливо. Уряд намагався вирішити це через пілотний проєкт дистанційного обстеження за супутниковими знімками в Мелітополі, але масштабувати його не вийшло. У постанову, прийняту в липні 2025 року, тимчасово окуповані території так і не включили.
У Верховній Раді з кінця грудня 2024 року на підпис президента чекає законопроєкт, який пропонує прирівняти житло в окупації до зруйнованого. Але він так і лишається непідписаним.
Вихідці з ТОТ у «сліпій зоні»?
Керівниця напряму адвокації БФ «Право на захист» Анастасія Бурау називає головним гальмом фінансовий чинник: таких об'єктів дуже багато, і в держави просто немає грошей на всіх.
«Імовірно, однією з основних причин того, що надалі цей механізм не просунувся, є фінансовий чинник, оскільки такого майна достатньо багато. На жаль, Україна не має відповідних ресурсів, аби надати всім компенсацію, але питання підтримки його власників продовжує бути вкрай актуальним», — каже вона.
Правозахисниця Альона Луньова нагадує: на відміну від переселенців з підконтрольних регіонів, вихідці з ТОТ у разі заморожування конфлікту, ймовірно, просто не матимуть куди повертатися.
«Якщо людина виїхала з Харківської області, її будинок не зруйнований, а війна призупиниться на поточній лінії фронту, то теоретично вона зможе повернутися. Люди з Маріуполя чи Бахмута — ні. Тому вони потребують сталих житлових рішень, орієнтованих на різні категорії. Бо серед ВПО — дуже різні люди, і вони не мають лишатися з проблемою сам на сам», — зазначає правозахисниця.
Житлові ваучери для ВПО з ТОТ: перший крок до рівності?
Наприкінці 2025 року держава зробила перший реальний крок назустріч цій категорії переселенців. У межах розширення «єВідновлення» запровадили житлові ваучери номіналом 2 млн грн для ВПО з окупованих територій. Наразі програма охоплює дві категорії — учасників бойових дій та осіб з інвалідністю першої і другої групи.
«Ми розуміємо, що люди поїхали з окупованої території, і нам необхідно вирішити їхнє житлове питання. Йдеться про окупацію, незалежно від терміну. Сама філософія цього напряму не передбачає підтвердження факту статусу об'єкта. Станом на зараз ми працюємо з двома категоріями — учасники бойових дій і особи з інвалідністю першої і другої групи», — пояснює заступниця міністра розвитку громад та територій Наталія Козловська.
Уже подано близько 40 500 заяв, з яких щодо 31 500 ухвалено позитивне рішення. Реально профінансовано ваучери для 3 296 родин на суму майже 6,6 млрд грн, з яких 1 109 сімей уже придбали житло.
Програми є, доступу нема?
Попри широкий перелік програм — «єОселя», «єВідновлення», субсидії на оренду, соціальне житло — на практиці більшість переселенців ними скористатися не можуть.
Переселенка з окупованого Мелітополя Наталя Білич, яка сама виховує двох дітей і живе на Хмельниччині, роками подається на всі доступні програми — поки безуспішно. За «єОселею» банк погодив їй кредит у 1,5 млн грн, але підходящого житла на ці кошти в безпечних регіонах вона знайти не змогла.
«Купляти в кредит квартиру умовно в Запоріжжі, куди завтра може прилетіти дрон, я не хочу — вже одну втратила. У більш безпечних регіонах такого житла просто не існує. Усі новобудови значно дорожчі, в селі їх просто нема. Виходить, програма розрахована на людей з доходом вище середнього. Для більшості переселенців вона не працює».
Наталя також розповідає, що через безвихідь частина переселенців вертається на ТОТ — перереєстровувати та продавати майно. Сама вона на це не готова ні з міркувань безпеки, ні з принципу.
«Я не хочу виїжджати з України, виховую синів патріотами, старший планує кар'єру військового. Але я хочу якогось розуміння, що буде далі. Поки нас просто не бачать. Купа ініціатив, але глобально питання житла не вирішується. Я працездатна, по-тихеньку відкладаю гроші в надії, що з'явиться якась доступна програма. Хай це буде однушка в якомусь смт, але своя. А як бути літнім людям?»
Розширення програми житлових ваучерів на всіх вихідців з ТОТ правозахисники вважають найважливішим кроком — особливо зараз, коли Росія масово експропріює житло українців на окупованих територіях.
«Людей фактично позбавляють права власності, змушуючи їх ставити життя під ризик, їхати на ТОТ, вимушено набувати громадянства РФ та перереєстровувати житло за їхнім законодавством. Адекватних, співмірних механізму компенсацій, житлових рішень на широкий загал для таких громадян наразі немає», — підсумовує Бурау.
Свої в Telegram 
