Вони ще два дні воювали з порожніми підвалами. Військові про оборону Сіверськодонецька у 2022
У Сіверськодонецьк військові 81-ї окремої аеромобільної бригади потрапили на початку літа 2022 року. До цього підрозділ уже виконував завдання в районі міста та поблизу Рубіжного. Але саме Сіверськодонецьк став місцем, де бійці повною мірою відчули, що таке вуличні бої.
"Бодя" каже, до цього в Рубіжному вони стояли на заводі "Зоря", але такого щільного контакту з російськими військами там не було. У Сіверськодонецьку ситуація була іншою: противник заходив у міську забудову, штурмував будинки, намагався обходити українські позиції з тилу.
"Там такого щільного контакту з противником не було, а вже відповідно в Сіверськодонецьку ми стикнулися з міською забудовою щільною. Це були і дачні масиви, і багатоповерхівки. Там я вже зрозумів всю суть вуличних боїв. Це були досить близькі такі сутички з противником на коротких дистанціях. Це жорсткувато було.
Бої були запеклі. Противник постійно нас штурмував, не давав нам передихнуть. Я там згадую за цій місяць, напевно, тільки одна доба була, коли було затишшя якесь. Ну, але відповідно на наступний день бойові дії знову відновилися", — розповів "Богдан".
Українські військові закріплювалися у спальних районах. Позиціями ставали не класичні укріплення, а квартири, під’їзди, багатоповерхівки. За ці будинки доводилося битися знову і знову.
"Ми закріпилися в районі спального району, район прокуратури, госпіталя. Ми по цьому бойовому порядку стали. Позиція - це заздалегідь підготовлене якесь місце, а це були будинки, це були багатоповерхові будинки. І ми безпосередньо вибивали противника з тих будинків, тобто штурмували їх. Вони нас, ми їх, вони нас, ми їх. І так от ми воювали", — згадує "Леон".
За його словами, російські сили в місті були різними за рівнем підготовки. Серед них були мобілізовані з окупованих територій Донеччини та Луганщини, а також кадрові російські військові.
"Противник, який там був безпосередньо в Сіверськодонецьку, це був змішаний. Були ті, що попадали в полон, ми вже запитували в них, то це і шахтарі були, тобто мобілізовані ДНР, ЛНР, так і кадрові російські військові. Відрізнялися вони абсолютно радикально один від одного. Одні не розуміли, що там роблять, їх забрали з шахти, інші були професійні — люди вже контрактники по сім, по вісім років в армії", — розповів військовий.
Один із найнапруженіших епізодів стався в останні дні оборони Сіверськодонецька.
"Були такі моменти, наприклад, коли от Богдан в будинку одному стояв. Я ходив до нього, ну, він доповів, що по ньому стріляють десь ззаду. Ну, це було неможливо, ззаду. Ми там ходили ще зранку, ми ходили в обід, доповідає, ззаду стріляли. Проходимо біля цих будинків, десь на відстані метрів 50 від цих будинків. Я почув наче плитка по плитці поїхала по полу. Я зупинив всіх, заходжу в ці будинки, дивлюсь, там національна гвардія стоїть. Я заходжу у будівлю, починаю з ними розмовляти, повертаю голову назад і спостерігаю, що із вікон за нами дивляться.
Мої хлопці не змогли зрозуміти, що взагалі відбувається. Подумали, що щось зі мною вже не так. Потім будинок завівся і ми в цих будинках приймали бій. А будинки вже були з противником. Вони вділи форму Національної гвардії і вони вже там стояли", — сказав "Леон".
Після цього, за його словами, стало зрозуміло, що росіяни зайшли в тил і намагалися штурмувати будівлі, де трималися українські військові. Ситуація могла завершитися повним оточенням невеликої групи оборонців.
"Це вже були крайні дні оборони Сіверськодонецька. Десь напевно 20-ті числа червня, зайшли нам в тил, відповідно намагалися штурмувати нашу будівлю. Я доповідав, що у нас в тилу щось незрозуміле робиться, бо по мені ведуть вогонь. Якщо це наші, то хай вони перестануть, а якщо не наші, то, мабуть, у нас ситуація плачевна виходить. Якщо вони б не вибили цього противника з цих будівель, то, напевно, там наше невеличке угрупування опинилося б у повному оточенні", — розповів Богдан.
Згодом українські військові відійшли на територію заводу "Азот". Там вони пробули близько двох діб. На підприємстві, за словами військового, залишалося багато цивільних, які перебували в укриттях. Частина людей підтримувала українських військових, частина — російських. Через доступ до інтернету інформація могла потрапляти до противника. "Леон" каже, через це українські військові понесли багато втрат.
На "Азоті" військові пережили потужний вибух. "Леон" розповідає, що спершу подумав, ніби снаряд влучив безпосередньо по них. Згодом стало зрозуміло, що вибухнули цистерни.
"Пам'ятаю, як на "Азоті" зірвались цистерни. Чую — земля під ногами починає трястися. Потім такий вибух просто… Ух ти що, все посипалося. Я думав, що дійсно по нас вдарили. Потім розумію, що ні, щось тут не те. І ми вже потім дізналися з цього клуба диму, який стоїть. Це все піднялося, всі дахи позносило. І ми вже потім дізналися, що бочки зірвалися. Кратер там був такий, що, ну, я не знаю, можна було подумати, що атомну бомбу скинули туди", — розповів він.
Завод "Азот", 10 червня 2022 рік
Коли українські підрозділи отримали команду відходити, мости вже були зруйновані. "Бодя" каже, тоді він не був упевнений, що вдасться перейти річку. Частина військових переправлялася імпровізованими плотами з каністр.
"Коли ми вже виходили, то в принципі я не вірив, що у нас вийде через річку цю перейти, бо мости вже були зруйновані. І мені здавалося, це така ініціатива не досить добра, бо все-таки противник артилерією контролював ці мости. Я думав, якщо ми наведемо переправи, то напевно буде пєчально. Ну, натомість в нас під покровом ночі все получілось. Тоді не була так розвинена історія з дронами. І в принципі плюс-мінус у нас вийшло непомітно вислизнути. Ну, човнами це важко назвати. У нас були якісь імпровізовані плоти з каністр. То от ми на них перепливали. Ні, може хтось на човні. Я на плоту перепливав, який думав, що нас не витримає і, напевно, трошки прийдеться поплавати", — розповів військовий.
"Леон" каже, що вихід із Сіверськодонецька не був втечею. Це був організований відхід. За його словами, російські війська навіть не одразу зрозуміли, що українські підрозділи залишили позиції.
"Відхід — це сплановане послідовне переміщення військ, тобто з прикриттям і рештою. Ми сформували колони по три машини і відходимо. Приїжджаємо ми до моста, а там вже сили ТРО взірвали міст, сложили його просто. Човнами, уночі. Прийшли ми до річки, човен один, нас багато. З Гостомеля хлопці хороші були, то вони взагалі вплав переходили, вода була тепла. Але знаєте, що було дуже цікаво? Противник не наносив взагалі ніякого вогневого ураження. Це пояснює тільки одне — він не міг взнати те, що ми відходимо. Вони не могли викупити. Вони ще по два дні воювали з пустими підвалами", — сказав "Леон".
Для військових оборона Сіверськодонецька стала одним із найважчих досвідів. "Бодя" каже, що до цього вже брав участь в ООС, але таких боїв — з авіацією, великою кількістю артилерії та зіткненнями на короткій дистанції — раніше не мав. Водночас він переконаний: оборона міста дала українським силам час підготуватися до подальших дій.
Сіверськодонецьк у 2022 році
"В першу чергу ми перемоли все-таки досить багато противника і досить багато там військ було залучено саме регулярних. Ну, зрозуміло, що були там і мобілізовані якісь ЛДНР, але велика кількість регулярних військ Росії все-таки зазнала там великих втрат. Для мене це було все вперше, хоч я там з 2020-го року в зоні ООС, але таких запеклих боїв із залученням авіації, такої кількості артилерії у мене не було. Тому це все для мене було нове, і в плані бойового досвіду це було безцінно. Коли ми тримали оборону в Сіверськодонецьку, це дало певний час мобілізувати наші війська і підготуватися до наступних бойових дій", — розповів Богдан.
Військові у Сіверськодонецьку
Він пояснює, що українські підрозділи намагалися завдати російським силам максимальних втрат і зупинити їхнє просування. За словами "Леона", у цьому була логіка оборони: навіть відходячи, українські військові мали виснажувати противника.
"Ми розуміємо, що спочатку пішли основні сили, тобто найбільш підготовлені, досвідчені, і ми повинні були наносити їм максимальне вогневе ураження за той проміжок часу — стільки, скільки ми могли це робити. Ми це повинні були робити. І ми його перемелювали, перемелювали, перемелювали. Ми знали, якщо ми будемо відходити, але наносити йому втрати, наступи точка нуль. Точка, в якій він далі не зможе рухатися. В нього не буде сил і потім зможемо рухатися ми. І ми так і зробили. Ми максимально наносили йому ураження, знищили основні їхні сили, техніку нищили, палили", — сказав "Леон".
Попри відхід із міста, військовий не вважає оборону Сіверськодонецька програною. Для нього це історія про спротив і про те, що українські військові виконали свою задачу — стримували російські сили стільки, скільки могли.
"Є люди, які кажуть, що ми хочемо перемир'я, хочемо відпочити і все решта. Особисто я не згоден з цим. Я війну не програвав. Жоден з моїх солдатів не програв цю війну. Він бився, бився настільки, наскільки він міг. І ми хочемо повернути своє", — сказав Леон.
Свої в Telegram 
