Одні чекають на Росію, а інші тікають від бомбардувань. Мешканці Лисичанська обирають різні шляхи

За словами місцевих, снаряди постійно потрапляють у житлові будинки і двори — перебування в місті стає неможливим. Ті, хто не виїхав з Лисичанська навіть коли зникла вода, світло і газ, роблять це зараз. Але волонтерам постійно доводиться переконувати людей евакуюватись.

“Ми залишаємо все, що наживали 70 років. Тікаємо хтозна куди. Може в Дніпро, може в Павлоград”, — каже мешканка Лисичанська, у дворі якої нещодавно розірвався російський снаряд.

Але, як зазначив волонтер Ендрю Мілберн, “будь-де буде краще, ніж там” [в Лисичанську], не дивлячись на невідомість.

Поки одні мешканці тікають від небезпеки, інші залишаються в місті й звинувачують українську армію в обстрілах. Серед тих, хто не виїжджає з міста не дивлячись на постійні обстріли, більше саме людей з проросійською позицією.

“Ми хочемо бути в союзі з Росією, а не з Європою. Я хочу, щоб Росія перемогла”, — зазначила літня жінка, яка стояла в черзі за водою разом з іншими мешканцями, відрізаними від усіх комунікацій.

Щоб я не танцювала, мене треба вбити. Історія Софія Кончицької, яку не зупиняє навіть війна

Я вивіз більше 25 тисяч книг із “Книгарні Є” у Слов'янську. Рятувати їх теж важливо — і ось чому

Цією зброєю Росія вбиває українців. The New York Times ідентифікували понад 200 заборонених