Заробляє тисячі доларів на брошках. Лідія Муратова з Краматорська працює, щоб купити житло
Декрет змінив все життя
Лідія народилася у 1990 році в Краматорську, де прожила все життя. У школі була відмінницею, а згодом вивчилася на техніка-технолога харчових продуктів, тобто кухаря. Проте роботи за спеціальністю в місті не знайшла, тому чотири роки працювала продавчинею в мережі пекарень і хлібопекарських комплексів «Кулінічі». Під час першої декретної відпустки вона зрозуміла, що хоче займатися створенням прикрас, і саме тоді почала замислюватися про власну справу.
«Потім з’явився Instagram, і я перейшла туди. Після першої декретної відпустки я повернулася на роботу, але через кілька років пішла в другий декрет. Саме тоді зрозуміла, що більше не хочу повертатися до попередньої роботи. Замовлень ставало дедалі більше, продажі зростали, а прикраси почали замовляти партіями навіть за кордон», – розповідає Лідія.
Назва бренду BELIMUR народилася з поєднання кількох важливих для Лідії слів і сенсів. «BE» – від англійського beads («бісер»), основного матеріалу, з яким працює майстриня. «LI» – перші літери її імені, Лідія. А «MUR» – початок її прізвища, Муратова. Так із бісеру, власного імені та прізвища склалася авторська назва бренду – BELIMUR.
Брошки, виготовлені руками Лідії
Поштовхом до ще активнішого розвитку власної справи для Лідії стало розлучення. Вона залишилася сама з двома дітьми й зрозуміла, що не має права здаватися або відмовлятися від своєї мети. За її словами, завжди була наполегливою людиною: якщо ставила перед собою ціль, то впевнено йшла до неї, попри труднощі.
Її брошки прикрашали одяг моделей у Нью-Йорку
Після розлучення Лідія переїхала до мами, маючи лише 35 гривень, і почала будувати життя заново. Відтоді вона більше не поверталася на найману роботу й заробляє виключно створенням прикрас. Хоча творчий шлях розпочала ще у 2013 році, саме з 2017 року виготовлення прикрас стало її основною справою та єдиним джерелом доходу.
«Свого часу я закінчила художню школу й умію малювати. Тому відтворювати портрети для мене не проблема. Звісно, перші роботи були, м’яко кажучи, невдалими, але я не здавалася і постійно тренувалася», – каже майстриня.
Коли Лідія тільки починала свій творчий шлях і пробувала продавати вироби, вона виходила на дитячий майданчик разом із донькою, брала з собою прикраси й показувала їх іншим жінкам. Тоді однією з найпопулярніших робіт стала трендова брошка у формі руки, яка отримала багато повторів і розійшлася фактично по всьому світу.
«До повномасштабної війни я співпрацювала з ізраїльським брендом Pararook і створювала для них брошки, які потрапили на New York Fashion Week.
Колекція була виконана в космічному стилі, і мої роботи побували на подіумі Тижня моди в Нью-Йорку. Моє ім’я тоді не було зазначене – я була виконавицею. Представниця бренду самостійно брала участь у New York Fashion Week, оплачувала участь і представляла колекцію, до якої я долучилася як майстриня», – згадує Лідія.
Розвиток власної справи замість соціальних виплат
З Краматорська Лідія разом із донькою та сином виїхала 8 квітня 2022 року. У той день російські війська завдали ракетного удару по залізничному вокзалу, тоді загинула 61 людина, серед них семеро дітей, ще 121 дістали поранення. На момент атаки на станції були тисячі цивільних, які чекали на евакуацію. За даними слідства та СБУ, удар було здійснено керованою ракетою з комплексу «Точка-У». Родину Лідії врятувало те, що вони поїхали не евакуаційним потягом, а власним автомобілем.
«Після переїзду до Черкас мені допомагали багато людей. Мама надсилала матеріали для роботи, а знайомі майстрині та клієнтки підтримували мене фінансово й морально. Тоді була хвиля патріотизму, жовто-блакитної символіки. Надходило багато замовлень від українок, які виїхали за кордон і хотіли носити патріотичні прикраси в кольорах нашого прапора», – згадує Лідія.
Брошки Лідії Муратової
Поступово вона оговталася на новому місці, набрала темп і вирішила оформити ФОП, щоб працювати офіційно, чесно та сплачувати податки. Залишившись із двома дітьми та не отримуючи аліментів, Лідія свідомо не обрала шлях соціальних виплат, а вирішила розвивати власну справу. Нині переселенка з Краматорська має онлайн-школу, де проводить майстер-класи, а також закритий клуб, у якому ділиться знаннями та досвідом з іншими майстринями.
Журавель для Ектора Хіменеса-Браво і “рука”, яка стала для Лілії знаковою
Серед її відомих робіт – брошка із зображенням журавля для шеф-кухаря та телеведучого Ектора Хіменеса-Браво. Саме в цій прикрасі він з’явився у фіналі одного із сезонів кулінарного шоу «МастерШеф».
Брошка для Ектора
Також Лідія виконувала велике замовлення для Китаю, створюючи партію авторських прикрас для закордонних клієнтів.
«Був незвичайний запит, який мені передали через знайомих. Я тоді вперше зробила таку прикрасу, а згодом з’явилося дуже багато копій у різних майстринь. Це була прикраса у вигляді руки. Я вишивала її для дівчини, яка мала виступати в Об’єднаних Арабських Еміратах і танцювати для свого обранця – шейха.
Брошка з руками
Вона шукала щось особливе, і я запропонувала ідею з руками, які ніби обрамляють прикрасу на грудях. З того часу ця робота пережила багато трансформацій, і саме ця “рука” стала для мене дуже знаковою. Були й досить неординарні замовлення. Зокрема, я двічі вишивала піхву для майстрині з депіляції. Це був один із найбільш незвичайних досвідів у моїй роботі», – розповідає майстриня.
Коти й собаки – головна візитівка майстрині
Близько року тому Лідія почала займатися портретною вишивкою котів і собак. Каже, нині це її основний напрям роботи, хоча загалом вона виготовляє найрізноманітніші прикраси.
«Є чеські та японські виробники бісеру, і в роботі я використовую обидва варіанти. Для плетіння найчастіше обираю японський Miyuki Delica, оскільки він рівніший, зручніший у роботі та якісніший. Також використовую кришталь – зокрема K9-скло та аналоги Swarovski. Переважно обираю категорію K9, адже такий кришталь гарно блищить і належить до середнього цінового сегмента. У роботі використовую й чеське скло для намистин, а також різноманітні декоративні матеріали: італійські, індійські та французькі паєтки, індійську канитель і французький синель. Загалом маю широкий вибір матеріалів для створення виробів», – каже Лідія.
Брошка котик
Брошка собачка
Лідія розповідає, що раніше ніколи не займалася вишивкою тварин і навіть не планувала цього робити, віддаючи перевагу іншим прикрасам – хрестам, метеликам, брошкам і сережкам. За її словами, робота з котами й собаками з’явилася випадково, і спочатку вона сприймала її без ентузіазму. Однак саме цей напрям допоміг їй значно підвищити майстерність. Сьогодні Лідія спеціалізується на портретних брошках із бісеру та вважається однією з найвідоміших майстринь у цьому напрямі в Україні, хоча зазначає, що ринок постійно поповнюється новими талановитими авторками.
Мій стабільний дохід – 4 тисячі доларів
У Лідії дуже насичений робочий графік. Зазвичай вона прокидається близько 11-ї години ранку, а до роботи сідає орієнтовно о другій дня і займається нею до пів на п’яту ранку.
Лідія Муратова
«Плюс-мінус у мене виходить близько чотирьох тисяч доларів на місяць – це стабільний дохід. До цього рівня я вийшла відносно нещодавно. Значну частину заробітку забезпечує навчання: я проводжу майстер-класи для дівчат і маю закритий клуб за інтересами. Там ми разом шукаємо матеріали, я допомагаю з вишивкою та ділюся досвідом. Наразі в клубі вже близько 200 учасниць, і я вважаю це хорошим результатом. Дівчата довіряють мені як наставниці, а я бачу, як вони ростуть і розвиваються. Після навчання багато хто відкриває ФОП і починає власну справу. Іноді я навіть передаю їм частину своїх замовлень. Приблизно половину доходу отримую від навчання, а половину – від виготовлення прикрас», – розповідає майстриня.
Лідія наголошує, що заробляти на творчості цілком реально, але для цього потрібні систематична праця, розвиток навичок і постійна присутність у соціальних мережах. Цьому вона навчає і своїх учениць, ділячись власним досвідом та практичними порадами.
Прикраси ручної роботи Лідії Муратової
Брошка ручної роботи Лідії Муратової
«Є дівчата, які приходять до мене зовсім “сирими”, з мінімальними знаннями, але за рік навчання вони виростають, відкривають ФОП і починають заробляти. Якщо слухати поради й працювати щодня, можна вийти на стабільний дохід до 20 тисяч гривень чистими, а за великого бажання – і більше. У мене вже четвертий потік учениць, і я бачу дуже різні історії. Є дівчата, яким доводиться допомагати не лише професійно, а й морально, коли вони проходять через розлучення чи інші складні життєві обставини. Багато хто спочатку не вірить у себе, але з часом усе змінюється», – каже Лідія.
«У мене є чітка ціль, і я йду до неї, як паровоз, бо хочу, щоб у нас була власна домівка»
Майстриня зазначає, що після початку повномасштабної війни почала заробляти навіть більше. На її думку, у складних обставинах людина знаходить додаткову мотивацію працювати, розвиватися і забезпечувати майбутнє своєї родини.
«Моя головна мета, до якої я йду всі ці роки, – придбати власне житло. Думаю, що до неї залишилося вже не так багато. Я розумію, що повернення в Краматорськ навряд чи можливе, адже навіть якщо війна закінчиться, це вже не буде безпечне місце для життя. Дуже хочу мати власну квартиру, щоб мої діти, 9-річний Микола і 15-річна Ріта, мали свій дім і завжди знали, що в них є дах над головою. Дуже важко прожити життя, мати все, а потім в один момент усе втратити. Тому я прагну максимально реалізуватися в роботі, отримати більше замовлень і заробити кошти на житло. У мене є чітка ціль, і я йду до неї, як паровоз, бо хочу, щоб у мене і моїх дітей була власна домівка», – говорить Лідія.
Сторінка Лідії з її прикрасами.
Свої в Telegram 
