Дар’я Литвин закохує учнів в інформатику. Ці винахідники вже перемагають у міжнародних змаганнях

Дар’ї Литвин 37 років. Вона – вчителька-методистка вищої категорії, викладає інформатику в ліцеї №2 Покровської міської ради Донецької області. Раніше цей заклад був загальноосвітньою школою №9. Сьогодні Дар’я працює з учнями дистанційно, але продовжує готувати їх до олімпіад, конкурсів і наукових досліджень.

Викладачі з донецького вищу допомогли Дар’ї відкрити для себе світ досліджень

До роботи з науково-дослідницькими проєктами Дар’я прийшла не одразу. Вона зазначила, що це складний напрям роботи з обдарованими дітьми, який потребує від учителя окремої готовності й не є обов’язковою частиною педагогічної діяльності.

Дар'я ЛитвинАвтор: архів Дар'ї Литвин

«Так сталося, що через війну на моєму шляху з’явилися мої вчителі. Після окупації Донецька до нашого Покровська переїхав Донецький національний технічний університет. Попри складні обставини, це змінило освітнє життя міста на краще. Викладачі з Донецька охопили не лише студентство, а й фактично заразили всіх навколо позитивом та історіями успіху. Вони показували, що розвиватися можна не лише в шахтарській галузі, а й створювати спільноти однодумців, розвивати STEM-напрямок. Почали організовувати різні ініціативи».

На одній із таких подій Дар’я познайомилася з представниками університету. Серед її наставників і натхненників – старший викладач кафедри електроніки і телекомунікацій Гліб Ступак. Співпраця з ним і університетом дала Дар’ї як учительці велику мотивацію та показала, що сучасні технології справді цікаві дітям і можуть зробити навчання ефективнішим.

“Університет організовував конкурс «Школа техно». Це був обласний захід в очному форматі, дуже потужний і класний. Я досі згадую його з теплом. Ми створили голографічного асистента вчителя – дуже цікаву технологію. Наш учень, який працював над її розробкою, згодом на основі цього стартапу захистив дослідницьку роботу. Після «Техношколи» ми взяли участь у конкурсі стартапів від університету імені Сікорського й теж отримали нагороду. Для мене це стало великим джерелом натхнення та нових знань. Думаю, така співпраця дуже допомогла мені професійно, особливо в роботі з дітьми”.

"Школа Техно"Автор: архів Дар'ї Литвин

Спільнота учнів, де вони працюють над проєктами, готуються до конкурсів і досліджують нові технології

До знайомства з університетськими викладачами робототехніка та створення STEM-проєктів здавалися Дар’ї чимось далеким і складним. Згодом її команда посіла друге місце в проєкті «Школа техно» та виграла STEM-лабораторію для програмування мікроконтролерів і створення роботів. За її словами, це стало великим поштовхом і джерелом натхнення, навколо якого почали об’єднуватися учні.

«У школі ми створили класне ком’юніті, і воно працює досі. Раніше нашим місцем зустрічі був кабінет інформатики – один із найбільших у школі. Там панувала атмосфера молодої ІТ-компанії: ми збиралися, обговорювали ідеї, щось створювали. Коли перейшли на дистанційне навчання, ми не здалися. Наш ліцей працює на платформі Microsoft Teams, тож тепер замість кабінету інформатики, де ми готувалися до олімпіад і конкурсів, у нас є команда в Teams. Там так само формується ком’юніті майбутнього ІТ-покоління нашої країни».

"Школа Техно"Автор: архів Дар'ї Литвин

За її словами, робота над науковими проєктами потребує багато часу та ресурсу як від учителя, так і від учнів. Дар’ї допомагає те, що в ліцеї вона має години у профільних класах, де школярі поглиблено вивчають інформатику. Такий напрям працює в покровській школі з 2018 року і має попит серед учнів: цього року, наприклад, сформували два десяті класи з поглибленим вивченням інформатики. Дар’я зазначила, коли діти вже визначилися з майбутнім напрямком і мають мотивацію, працювати з ними значно легше. Водночас залучити більше учнів до науково-дослідницької роботи вдалося не одразу – на це знадобилося кілька років.

Чому мені подобається працювати з учнями над науковими роботами? Для мене це можливість вчитися разом із ними. Мені неймовірно цікаво спостерігати, як підлітки 13-17 років роблять перші кроки в дослідженнях, починають шукати щось нове

«Для мене це схоже на народження чогось нового, і цей процес завжди захоплює. Спочатку дитина приходить дуже сором’язлива, не знає, як виступати й презентувати свою роботу. А потім ти поступово вчиш її говорити перед аудиторією, створювати презентації, які справді захоплюють слухачів, шукати джерела, працювати з великими масивами інформації, ставити запитання та знаходити на них відповіді. І в якийсь момент бачиш, як ця дитина змінюється».

У роботі з учнями в інформатиці Дар’я особливо цінує практичний результат. Теоретична частина дослідження, на її думку, також важлива, але їй хочеться, щоб у процесі дитина створила власний продукт. Особливо її захоплює, коли учнівські розробки мають потенційно широке застосування, отримують визнання на міжнародних конкурсах і дивують людей, які не очікують побачити такі результати від підлітків.

«І ти думаєш: “Так, це вони. Це зробили мої діти”. Попри обстріли, відключення світла, життя за кордоном і відстань вони продовжують працювати та створювати неймовірні речі. Мене дуже надихає. Хочеться ділитися цим захопленням з іншими, показувати, на що здатні діти, якщо дати їм можливість спробувати. Я часто думаю, що серед моїх учнів є майбутні Стіви Джобси, майбутні інноватори. І, можливо, колись про, я з гордістю говоритиму: “А я була їхньою вчителькою”».

Дмитро Осіпов пройшов шлях від шкільної олімпіади до міжнародних конкурсів

Дмитро Осіпов був одним із перших учнів Дар’ї. Разом вони пройшли шлях від участі в олімпіаді з інформаційних технологій до перемог на міжнародних конкурсах і всеукраїнському етапі захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії наук України (МАН).

«Дмитро – той учень, про якого я навіть через багато років буду згадувати з посмішкою. Я почала працювати з ним, коли він навчався у восьмому класі. Дуже сором’язливий хлопець, якому хотілося доторкнутися до світу ІТ. Спостерігати, як він поступово розвивався, було неймовірно цікаво. Дмитро двічі працював над науково-дослідницькими роботами. У міру його розвитку ставали складнішими й проєкти. Він дуже нестандартно мислить, має широкий кругозір, і це добре відображалося в його роботах».

Однією з розробок Дмитра стало поєднання мультимедійної презентації з голографічним виведенням окремих її елементів на екран. Фактично він створив голографічний елемент для використання в навчанні. Інша його робота була присвячена захисту персональних даних і безпеці в інтернеті. З нею Дмитро посів перше місце на всеукраїнському етапі МАН, де змагаються учні з усієї України.

Дмитро ОсіповАвтор: архів Дар'ї Литвин

Дмитро захоплювався робототехнікою, у складі шкільної команди працював над різними проєктами. Ще він неодноразово става переможцем обласних етапів олімпіади з інформаційних технологій.

«Зараз він навчається за кордоном, але ми досі підтримуємо зв’язок. Йому знадобилися навички, які він отримав у школі. Я це бачу, і саме заради таких результатів працюєш. Звичайно, я сумую за учнями. І часто згадую, якими неймовірними вони були. Добре, що Facebook зберігає ці моменти, і я інколи переглядаю їхні перемоги».

Проєкт Микити Теличка поєднав технології, особисту історію та бажання долати бар’єри

Микита Теличко навчався в ліцеї у 10-11 класах. Він перейшов сюди із Вугледарської школи й увесь цей час навчався дистанційно, перебуваючи за кордоном. Через різницю у часі це було непросто. Попри виклики, у роботі з Микитою добре спрацювала співпраця вчителів, батьків і самого учня. Дар’я вважає цей досвід успішним прикладом того, як спільна підтримка допомагає дитині розвиватися.

«Микита вже прийшов до нас із певним бекграундом. Він був переможцем змагань із робототехніки, брав участь в олімпіаді з інформатики. Прийшов до ліцею вже з базою і підготовкою з програмування. А от написання науково-дослідницьких робіт і саме захист своїх проєктів були для нього першим досвідом. І я дуже тішуся, що саме в стінах нашого ліцею він здобув цей досвід. Він був класним і перспективним учнем.

Микита ТеличкоАвтор: архів Дар'ї Литвин

За ці два роки Микита став переможцем всеукраїнського етапу олімпіади з програмування. А ще він розробив дуже крутий проєкт – словник жестової мови. Для мене це був не просто проєкт заради результату. Він дуже особистий, бо присвячений молодшому брату Микити. Але водночас ця розробка може бути корисною для всіх людей із порушеннями слуху та тих, хто хоче допомогти долати бар’єри в спілкуванні. Щоб ми могли краще розуміти одне одного, спілкуватися і не відчувати цих бар’єрів».

У цьому проєкті Микита поєднав багато складних технологій, які опановував уже в процесі роботи: алгоритми для визначення положення рук, штучний інтелект, розпізнавання жестів і облич, обробку відео. Для Дар’ї ці теми також були новими, тому вона сприймала роботу над проєктом як своєрідний експеримент. За її словами, він дав дуже хороші результати.

Микита став переможцем міжнародного конкурсу «Infomatrix» у Румунії та отримав золоту медаль. Його розробку високо оцінило міжнародне журі.

Микита отримав медаль за свою розробкуАвтор: архів Дар'ї Литвин

Пізніше Микита представив проєкт на американському конкурсі «Invention Convention», який уперше проводили в Україні. Навесні він поїхав до штату Коннектикут, де презентував свою розробку й також отримав позитивні відгуки. Нині цей проєкт має міжнародне застосування, зокрема допомагає вивчати американську жестову мову.

«Мені подобається, що мої діти обирають такі круті, потужні теми. У цьому процесі розвиваються не тільки вони – я теж росту разом із ними. Ми разом шукаємо нові можливості та напрямки для досліджень. У випадку з Микитою була ще й тісна співпраця з батьками. Коли дитину підтримують, коли батьки бачать її потенціал і допомагають розвиватися, це дуже багато дає. У моїй сфері іноді складно пояснити, чим насправді займається дитина. З боку це може виглядати так, що цілий день сидить за комп’ютером. А насправді в цьому цифровому світі вона може створювати неймовірні речі. Мені дуже пощастило з учнями та їхніми батьками. Думаю, саме тому ми й маємо стільки гарних результатів».

Нещодавно Дар’я спілкувалася з Микитою, який уже закінчив ліцей і вступив до університету за кордоном. Вони говорили про те, що досвід роботи над науковими дослідженнями, проєктами та розробками став для нього важливою основою для подальшого навчання. Дар’я зазначила, що саме цього прагне у своїй роботі – щоб учні ще в школі отримували практичний досвід і приходили до університету з ґрунтовним багажем знань та напрацювань.

Восьмикласник Дмитро Філь змагався з одинадцятикласниками, а згодом представив свої розробки у США

Одним із учнів, яких Дар’я знає ще з початкової школи, є Дмитро Філь. Вона спостерігала, як він ріс і розвивався, а разом вони почали займатися науково-дослідницькою діяльністю ще у сьомому класі. Дмитро показав, що масштабними проєктами можна займатися ще у середній школі. Перші кроки в дослідницькій роботі він робив на конкурсі «Відкриті горизонти», який започаткували в громаді для юних дослідників.

«Дмитро – хороший приклад того, як звичайні шкільні проєкти з часом можуть перерости у масштабні міжнародні дослідження. Він талановитий, наполегливий і амбітний. Сам ставить собі чіткі дедлайни й завжди їх дотримується, тому з ним легко працювати – він дисциплінований і відповідальний, дослідник за своєю натурою. Йому цікаво вивчати нове, спостерігати, шукати відповіді. Цінно бачити, коли дитина вже має певне бачення майбутньої професії. Дмитро спеціалізується на програмній розробці».

Для своїх проєктів Дмитро обирає масштабні теми й останні два роки успішно представляє роботи на всеукраїнських конкурсах. Один із них – Safe Step, вебресурс для учнів початкової школи, який можна використовувати під час навчання мінної безпеки.

«Мені особливо подобається, що Дмитро дослідив чутливий контент для дітей. Їм не можна показувати травматичні матеріали, але водночас потрібно навчити розуміти, що безпечно, а що небезпечно. Тому він створив вебплатформу, де учні початкової школи можуть у доступній та ігровій формі навчатися мінної безпеки. Також провів опитування. Це хороший приклад проєкту, створеного дитиною для дітей. Дмитро посів друге місце на всеукраїнському етапі МАН. І це було ще у восьмому класі».

Дар’я каже, для неї важливо, коли восьмикласник на рівних змагається з одинадцятикласниками й показує високий результат, попри різницю у віці та досвіді. Завдяки цій перемозі минулого навчального року Дмитро отримував стипендію Президента України, що стало для нього додатковою мотивацією.

Дмитро ФільАвтор: архів Дар'ї Литвин

«Наступним, уже більш потужним проєктом Дмитра став «FACTORYX ». У ньому була складна технічна частина зі штучним інтелектом, вбудованим безпосередньо в систему. І знову це був проєкт не просто заради розробки, а для практичного використання та допомоги людям. “FACTORYX ” призначений для перевірки достовірності інформації в інтернеті. Його можна використовувати і в медіа, і в повсякденному житті. Наприклад, якщо вам надсилають посилання з проханням проголосувати за когось, його можна перевірити, просто скопіювавши, не переходячи за ним. Це допомагає оцінити інформацію та уникнути шахрайських посилань, фішингу й інших онлайн-ризиків. Дмитро створив цілу систему – чат-бот і сайт, щоб користувачам було зручно нею користуватися. Тема актуальна, адже щодня ми стикаємося з великою кількістю інформації, серед якої є неправдива та потенційно небезпечна».

Цього року Дмитро посів друге місце на всеукраїнському етапі Малої академії наук. Навесні він, як і Микита Теличко, представляв свій проєкт у Америці штаті Коннектикут на конкурсі «Invention Convention». Там він виступав на місцевому телебаченні, давав інтерв’ю, побував у Конгресі та спілкувався з представниками влади. За словами Дар’ї, такі поїздки дають учням можливість не лише презентувати свої розробки, а й спілкуватися з міжнародною аудиторією та представляти Україну.

«Окремо хочу сказати про ще одну перевагу моїх учнів – усі вони добре знають англійську. Це відкриває їм можливість брати участь у міжнародних конкурсах, спілкуватися з людьми з інших країн і презентувати свої проєкти. Це дуже великий плюс».

Нікіта Литвин розвиває складні STEM-проєкти

Ще один учень Дар’ї – її син Нікіта Литвин. Усе починалося зі звичайного конструювання, а згодом у нього з’явилася можливість працювати з LEGO та програмувати роботів. Нікіта вже не просто складав конструкції, а й самостійно програмував їх. Дар’ї було цікаво спостерігати за цим не лише як мамі, а й професійно, тому вона почала давати йому складніші завдання та не дозволяла зупинятися на досягнутому. Так поступово в нього сформувалася звичка постійно досліджувати щось нове, яка сьогодні проявляється в усьому.

«У роботі з Нікітою поєдналася підтримка родини, моя робота як мами й наукової керівниці та допомога фахівців університету. Це дало йому можливість розвивати свої ідеї значно ширше, ніж у звичайних шкільних проєктах».

Проєкти Нікіти належать до STEM і поєднують кілька напрямів – фізику, інформатику та математику. Він працює як з апаратною, так і з програмною частиною розробок.

«У Нікіти два наукові керівники – я і вчитель фізики Ліцею №2 Владислав Андрійович Лебедєв . Він відповідає за фізичну частину проєктів: навчив Нікіту працювати з мікроконтролерами, паяти, складати складні схеми й конструкції, розуміти фізичні процеси. А програмування та написання коду – це вже наша з Нікітою робота».

Науково-дослідницькою діяльністю Нікіта, як і Дмитро, займається із сьомого класу. Спочатку це були локальні проєкти з робототехніки, а з восьмого класу він почав працювати над науково-дослідницькими роботами.

«Один із таких проєктів – «Penguin Time». Ідея виникла випадково. Пам’ятаю, як ми сиділи на кухні, і Нікіта вирішив створити асистента, який допомагатиме учням під час навчання. Почали думати, як він працюватиме, розпізнаватиме присутність і реагуватиме на дитину, у якій формі його створити. Нікіта одразу вирішив, що це має бути пінгвін. Він захоплюється Антарктидою, дуже любить пінгвінів, тому саме такий образ і спав йому на думку . Коли почали думати над реалізацією, стало зрозуміло, що задум уже виходить за межі можливостей учня восьмого класу. Тому звернулися по допомогу до фахівців Донецького національного університету».

Нікіта Литвин зі своїм проєктом «Penguin Time»Автор: архів Дар'ї Литвин

Для фізичного втілення проєкту вирішили використати 3D-друк. Оскільки Нікіта тоді ще не мав достатніх навичок 3D-моделювання, студенти університету допомогли йому створити модель, а в лабораторії надрукували перший прототип пінгвіна. Перша версія мала ультразвуковий датчик, розпізнавала присутність дитини та нагадувала їй робити перерви. Згодом Нікіта додав режими «день» і «ніч»: пінгвін міг бажати доброго ранку, давати мотиваційні побажання та готувати до сну. Також він додав можливість керувати пристроєм із телефону. З цим проєктом Нікіта поїхав на конкурс «Infomatrix» у Румунії.

«Мені пощастило побувати там як вчительці. Хотілося б, щоб більше педагогів могли побачити те, що бачила я: як наші діти представляють свої розробки англійською перед міжнародним журі та відповідають на складні запитання. Протягом двох днів учасники майже безперервно презентували свої проєкти. Серед них були школярі з Китаю, Тайваню та багатьох європейських країн. Вийшла дуже насичена атмосфера обміну досвідом, адже діти приїжджали разом зі своїми викладачами. Ми повернулися дуже натхненними — Нікіта отримав золоту медаль».

Згодом проєкт Нікіти пройшов відбір до національної збірної Малої академії наук на 2025–2026 навчальний рік. Разом зі збірною України він поїхав до Хорватії на конкурс «INOVA», де самостійно презентував свою розробку та отримав золоту медаль. Окрім перемог у двох міжнародних конкурсах, Нікіта має відзнаку Президента України «Майбутнє України». На конкурсах, особливо міжнародних, Нікіта розповідає про Донеччину та проблеми свого регіону. За словами Дар’ї, людей також вражає, що він навчається онлайн і водночас створює складні технологічні проєкти.

Нікіта Литвин під час вручення відзнаки Президента України «Майбутнє України»Автор: архів Дар'ї Литвин

«“Penguin Time” не зупинився на першій моделі. У дев’ятому класі Нікіта створив нову версію – тепер у нашій родині два пінгвіни. Вона майже вдвічі більша».

Нікіта повністю змінив технології: замість ультразвукового датчика встановив камеру. Тепер пінгвін розпізнає обличчя та предмети, зокрема може визначити, чи тримає дитина телефон. З’явилися великий екран, керування безпосередньо на корпусі, рухомі крила та підсвітка. Пінгвін може працювати автономно або від мережі. «Penguin Time 2.0» цього року посів третє місце на всеукраїнському етапі МАН.

Учні готують нові розробки, а Дар’я продовжує шукати можливості для їхнього розвитку

Минулого навчального року Дар’я разом із Микитою Теличком, Дмитром Філем і Нікітою Литвином побувала на конкурсі «ISEF Україна», який уперше провела в Києві Мала академія наук за підтримки Міністерства освіти і науки України.

«Мої учні пройшли відбір і представили свої проєкти наживо. Мені було приємно, що мої учні потрапили туди, що познайомилися зі своїми талановитими однолітками. Вони обмінювалися контактами, а після конкурсу продовжили підтримувати зв’язок. Я люблю очний формат, бо онлайн багато чого втрачається. Наживо бачиш і сам проєкт, і дитину, яка його представляє. Хлопці навіть зробили футболки з назвами своїх розробок, створили сторінки проєктів у соцмережах і ведуть їх».

Цього літа Дмитро Філь і Нікіта Литвин уперше працювали разом і створили екологічний проєкт «GreenByte». До цього кожен із них розробляв власні проєкти, а тепер вирішили об’єднатися. «GreenByte» – це розширення для браузера, яке показує, скільки CO₂ користувач залишає під час перебування в інтернеті, і допомагає зменшити цей вплив. У ньому є рейтинги, рекомендації та окремий застосунок для комп’ютера. Проєкт уже представили на одному з міжнародних конкурсів. Тепер команда чекає на результати й поки не розкриває деталей.

Дмитро Філь і Нікіта ЛитвиАвтор: архів Дар'ї Литвин

Для Дмитра Філя та Нікіти Литвина новий навчальний рік також буде насиченим. Хлопці вже працюють над новими проєктами та планують брати участь у всеукраїнських конкурсах. Мала академія наук запросила їх до відбору в національні збірні, які представлятимуть Україну на міжнародних конкурсах. Попереду багато роботи: підготовка до кожного етапу, презентації та захисти проєктів українською й англійською мовами.

Микита Теличко, Дар'я Литвин, Нікіта Литвин, Дмитро ФільАвтор: архів Дар'ї Литвин

«Якщо говорити про особисті плани, то, звичайно, хочеться миру, власного житла і свого затишку. Це дуже впливає на життя і ресурс, тому хочеться нарешті мати щось своє. Думаю, коли маєш цю опору, легше рухатися далі й підтримувати інших. Для моїх учнів такою підтримкою стають, зокрема, стипендіальні програми – стипендії Покровської військової адміністрації, Донецької обласної державної адміністрації та Президента України, які вони отримують за свої знання й досягнення. Важлива й медійна увага: коли про їхні результати пишуть, показують по телебаченню, коли вони отримують відгуки на свої роботи, діти бачать, що їхні зусилля помічають. І це теж мотивує їх рухатися далі».

Бахмут оживає у малюнках. Як мистикиня Машика Вишедська документує спогади про дім, війну та пам’ять

На цьому полі батьки ростили картоплю. Азовець Остап Жидачевський після полону відкрив VILLA CHERRY

Ця вишиванка стала оберегом родини Гетьманських. Її дизайн намалював їхній шестирічний син Марк