Я з армії не піду. Лілія Ярошевська із Сіверська втратила близьких на війні, нині рятує поранених

Від волонтерських поїздок до військової служби

Лілія народилася в Сіверську, але після 2014 року переїхала спочатку до Бучі, потім до Харкова. Волонтерством почала займатися ще в 2019-му — долучилася до пошуково-рятувального загону «Мілена». Напередодні повномасштабного вторгнення жила й працювала в Чехії, проте регулярно поверталася в Україну, щоб допомагати військовим.

Перший рік війни приніс дівчині нестерпний біль. Старшого брата розстріляли окупанти під Бучею. Ще один брат загинув у боях за Кліщіївку. Племінник не вижив після російського ракетного удару на Харківщині. Інший племінник потрапив у полон.

Щоб впоратися з втратами, Лілія остаточно повернулася в Україну й поринула у волонтерство. Навесні 2023-го вона почала регулярні поїздки на Бахмутський напрямок — возила медикаменти, продукти та засоби гігієни в Сіверськ та інші прифронтові населені пункти.

Лілія Ярошевська втратила домівку у СіверськуАвтор: "Вільне радіо"

Після кількох років волонтерської роботи дівчина вирішила підписати контракт. Каже, що підштовхнула до цього кроку втома від того, що підтримки від небайдужих ставало дедалі менше.

Контракт підписала у травні 2024-го. Потрапити до війська виявилося непросто.

— Мене не хотіли брати. По-перше, тому що я з родини, де вже є загиблі. По-друге, бо я жінка, а по-третє — з Донецької області. Лише після розмови з командиром батальйону вдалося приєднатися. Він запитав: «Ти на Донбас як, будеш їхати?» Я відповіла: «Звісно». І все, так я й потрапила, — розповідає Лілія.

Евакуація поранених і волонтерство: подвійна місія на передовій

Зараз Лілія служить у батальйоні «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення «Рубіж» на Покровському напрямку. Має звання молодшої сержантки. Її підрозділ займається евакуацією поранених і загиблих військових.

Попри досвід волонтерства, служба виявилася зовсім іншою. Кожен день вимагає дисципліни, пильності та швидких рішень.

— Коли ти волонтер, то створюєш хлопцям маленьке свято — привозиш речі, спілкуєшся. У війську все інакше: статут, завдання, постійні поранені, загиблі. Ти зникаєш зі зв'язку, немає часу навіть поговорити, — пояснює захисниця.

Попри складну службу, від волонтерства Лілія не відмовилася. Організовує допомогу для стабілізаційних пунктів, домовляється про передачу необхідних речей. Ще один напрямок її роботи — допомога покинутим і вуличним тваринам у зонах, наближених до бойових дій.

«Хлопці тримають тебе тут»

На Донеччині, де служить Лілія, бої майже не припиняються. Російські війська наступають з різних напрямків і постійно тиснуть на українські позиції.

Волонтерка та військова Лілія Ярошевська в евакуаційному автоАвтор: "Вільне радіо"

— Вони лізуть просто з усіх сторін… Так, ніби не відчувають реальності. Їхня поведінка виглядає дивною, — каже дівчина.

У цих важких умовах саме бойові товариші стають опорою й мотивацією продовжувати службу.

— Хлопці… От якраз той випадок, коли дивишся на поранених хлопців і розумієш, що вони тримають тебе тут. І що ви тут всі разом, ви одна велика сім'я, — ділиться Лілія.

На передовій немає місця формальностям. Бійці з різних підрозділів живуть і працюють поруч, допомагають один одному незалежно від звання чи знайомства.

— Суміжники допомагають нам, ми допомагаємо їм. Живемо разом, підтримуємо один одного. Уже немає чужих людей — навіть якщо не знаєш, хто конкретно службовець, ти все одно допомагаєш, і він теж допомагає тобі, — розповідає захисниця.

Саме це почуття єдності й потрібності переконує дівчину: військо — це її покликання.

— Я з армії не піду, я знайшла себе тут. Я знаю, що на даному етапі життя я тут найпотрібніша, — каже Лілія Ярошевська.

Збір на фронт: гроші тут мають іншу ціну

Лілія відповідає за фінансову підтримку свого підрозділу на Покровському напрямку — збирає кошти на житло, транспорт, базове забезпечення, спорядження. Гроші вона розподіляє між товаришами залежно від потреб. І каже, що на фронті цінність грошей вимірюється інакше — не кількістю, а швидкістю, з якою вони рятують життя.

“Гроші — це папірці. Я можу завтра загинути, і нікому не будуть потрібні ті гроші. Треба жити тут і зараз, закривати ті потреби, які в нас є”, — говорить Лілія.

Якщо ви хочете підтримати підрозділ Лілії, то підтримайте захисницю, долучившись до збору, задонативши на підрозділ у будь-який зручний вам спосіб:

• через paypal: [email protected]
• на картку 4874100027873358
• перерахувати кошти за банківським посиланням.

У СІЗО мені казали: «Твій Сергій через тебе бомбить Донецьк». Історія експолоненої Ганни Щатрюк

У полоні тричі відмовлявся від паспорта рф. Історія Василя Горобця, якого окупанти називали «німцем»

Не хочу, щоб про Краматорськ були тільки воєнні драми. Що знімає у рідному місті Богдан Приходько