Кирило Східний створив «Архів Донецького кряжу». Він зберігає пам’ять про міста, які знищила війна
Проєкт «Архів Донецького кряжу» (DONETSK HIGHLANDS ARCHIVE) об’єднує матеріали про міста і громади регіону, архітектуру, природні ландшафти, визначні місця та людей, які творили історію краю. «Ми документуємо минуле, щоб мати фундамент для майбутнього» – це головний принцип, на якому будується архів.
Донецьк-Покровськ-Дніпро
Кирило народився в Донецьку і прожив там перші п’ять років свого життя.
«Ми жили в Богодухівському (за старим варіантом написання районів - Будьонівському) районі. Найбільше з дитинства запам’яталися походи з батьком на хокей до арени «Дружба». Для мене вона тоді здавалася дуже сучасною й навіть футуристичною. Згодом я дізнався, що після початку окупації арену підпалили. Ця історія мене дуже вразила. Також пам’ятаю «МакДональдс» на центральній площі – для мене похід туди був справжнім святом. Запам’яталася «Пушка», куди любили ходити мої бабусі, та дуже подобалася набережна. На жаль, це, мабуть, одні з небагатьох спогадів, які я зберіг про рідне місто».
Кирило у дитинстві
Після окупації Донецька родина переїхала до Покровська. Там минула більша частина свідомого життя Кирила – близько восьми років. Хлопець каже, що завжди цікавився темою збереження історичної пам’яті та культурної спадщини.
«Коли навчався у школі в Покровську, активно долучався до різних заходів, конкурсів та громадських ініціатив. Мені завжди подобалося бути активним, брати участь у житті громади та представляти свою школу. У березні 2022 року через повномасштабне вторгнення Росії мені довелося виїхати до Дніпра. Навіть зараз, навчаючись онлайн, продовжую брати участь у різних проєктах і конкурсах. Одним із таких проєктів став цей архів, над яким я працюю сьогодні».
Чому обрав таку назву для свого проєкту?
Спочатку проєкт мав назву «Музей Донецького кряжу». Але, за словами Кирила, для нього музей – це насамперед щось матеріальне: те, що можна побачити на власні очі, потримати в руках, відвідати в конкретному місці. Оскільки його проєкт існує в онлайн-форматі, така назва здавалася не зовсім доречною.
«Коли обирав другу частину назви, для мене було принципово не використовувати слово «Донбас». Я не маю нічого проти цього терміна, але він стосується не лише Донецької області, а й пов’язаний із поняттям Донецького вугільного басейну, який охоплює й інші території. Під час пошуків я натрапив на назву «Донецький кряж». Вона мені сподобалася, і в поєднанні зі словом «архів» утворилася назва проєкту – «Архів Донецького кряжу».
Архів Донецького кряжу
Вже після запуску проєкту я почав отримувати коментарі про те, що колись існувала газета «Донецький кряж», яка продовжує виходити й сьогодні на окупованій території. Через це дехто почав пов’язувати мій проєкт із цією газетою. Проте «Архів Донецького кряжу» не має жодного стосунку ані до довоєнного видання, ані до його нинішньої версії на окупованій території».
Архів створює самостійно за власні гроші
Наповнювати архів Кирило почав 24 лютого 2026 року. Спочатку проєкт розвивався одночасно в Instagram і Threads. За перший тиждень сторінка в Threads зібрала близько 100 підписників, публікації отримували хороші перегляди, коментарі та навіть пропозиції щодо співпраці.
Один із відгуків про цифровий музей Кирила
Проте невдовзі акаунт заблокували. За словами Кирила, це сталося після того, як під його дописами почали масово з’являтися коментарі від російських користувачів. Він припускає, що причиною блокування могли стати численні скарги на сторінку. Після цього Кирило вирішив видалити акаунт і створити новий. Саме на ньому зараз публікує матеріали архіву, новини та хроніку розвитку проєкту.
Офіційно «Архів Донецького кряжу» відкрився 15 травня 2026 року. Розробка сайту для проєкту була за власний кошт автора.
«Зараз у розробці є нові функції та можливості, тому бюджет поступово збільшується. Уся робота над архівом – моя. Я сам займаюся створенням і наповненням сайту, деталізацією матеріалів, веденням соціальних мереж, розробкою ідей та розвитком проєкту. Фактично від ранку до вечора працюю над архівом, стежу за алгоритмами, трендами та намагаюся використовувати сучасні інструменти для його розвитку».
Кирило каже, що «Архів Донецького кряжу» повністю створений і розвивається його власними силами. Уся робота над проєктом – від пошуку інформації, підготовки та публікації матеріалів до ведення соціальних мереж, реклами й технічного наповнення сайту – виконується особисто ним.
Архів Донецького кряжу
За словами хлопця, найбільше його підтримують родина та його найкращі друзі – Настя з Маріуполя та Сашко з Краматорська. Саме вони першими переглядають нові матеріали, звертають увагу на недоліки, пропонують ідеї та діляться враженнями як звичайні користувачі. Інколи Кирило також звертався по допомогу до подруги для створення дизайну окремих іконок для сайту. Водночас участь оточення обмежується порадами, творчими консультаціями та зворотним зв’язком — безпосередньо над створенням і розвитком проєкту вони не працюють. Усі ключові рішення щодо архіву Кирило ухвалює самостійно, а сам проєкт повністю перебуває під його контролем.
Показує Донеччину красивою, культурною, історичною і промисловою
Наразі в архіві представлені матеріали про Соледар, Авдіївку, Покровськ, Краматорськ, Святогірськ, Лиман, Новоазовськ і Маріуполь. За словами Кирила, структура сторінок усіх міст схожа: спочатку подається основна інформація – прапор, герб, населення, площа, громада та район, а далі розміщується історична ретроспектива. У кожному розділі зібрані відомості про минуле міста, його розвиток у різні історичні періоди, зокрема й за радянських часів. Уся знайдена та перевірена інформація систематизується й публікується в архіві.
Окрему увагу Кирило приділяє культурній ідентичності міст. Він наголошує, що одна з головних цілей проєкту – руйнувати стереотип про Донеччину як виключно промисловий регіон і показувати її багату історичну та культурну спадщину.
«Я погоджуюся, що Донеччина – один із найбільших промислових регіонів України. Але водночас хочу зруйнувати стереотип, що це лише промисловий гігант. Для мене важливо показати, що Донеччина є водночас красивою, культурною, історичною і промисловою. Саме ці чотири складові я намагаюся закладати в розповідь про кожне місто. У кожному розділі є не лише історична та культурна ретроспектива, а й інформація про підприємства, які відіграли важливу роль у розвитку міста. Наприклад, у Соледарі це державне підприємство «Артемсіль». Також розповідаю про знакові місця: у Краматорську – площу Миру, у Покровську – парк «Ювілейний», у Соледарі – підземну церкву, соляні озера та храми. Окремо можу виділити Святогірськ. Це, мабуть, одна з найскладніших сторінок архіву. Там я намагався зібрати інформацію про кожен храм і церкву, хоча багатьох матеріалів сьогодні вже просто неможливо знайти».
Про Маріуполь від Кальміуської паланки до оборони міста навесні 2022-го
6 червня Кирило на платформі відкрив архів Маріуполя
– одного з найважливіших міст Донеччини, історія якого нерозривно пов'язана з Азовським морем, промисловим розвитком і багатокультурною спадщиною Приазов'я.
Від козацької Домахи та грецьких поселень XVIII століття до великого морського порту й одного з найбільших промислових центрів України – Маріуполь пройшов унікальний історичний шлях. Це місто Архипа Куїнджі, водонапірної вежі, старовинних вулиць, знакової архітектури та тисяч людських історій. В архіві вже доступні історичні світлини, листівки, карти та документи, які допомагають відкрити для себе минуле Маріуполя та побачити, як місто змінювалося протягом століть.
Розділ про Маріуполь
Маріуполь став найбільшим розділом архіву. За словами Кирила, для цього міста вдалося знайти багато інформації та історичних світлин, які допомагають повніше показати його минуле. Сторінка побудована за традиційною для архіву структурою: від історичної ретроспективи до культурної спадщини, промислових символів і сучасності.
«Маріуполь буде найбільшим містом в архіві, тому що про нього є багато інформації, з якою можна працювати, і дуже багато світлин. Починаю з історичної ретроспективи – від Кальміуської паланки. Далі переходжу до будівництва заводів «Нікополь» і «Провіданс», радянського періоду та історії «Азовсталі». Потім іде розділ про культурну ідентичність Маріуполя. Я вважаю, що саме за культурну ідентичність зараз бореться Україна. Тому розповідаю про Архипа Куїнджі – неймовірну людину і справжнього майстра світла. Маріуполь посідає унікальне місце на культурній мапі світу. Також у розділі є матеріали про Чумацький шлях, будинки зі шпилями, мозаїки Алли Горської «Боривітер», яку зруйнували російські окупанти, та «Дерево життя». Окремо розповідаю про металургійний комбінат «Азовсталь», металургійний комбінат імені Ілліча та морський торговельний порт. Далі йдеться про культурну спадщину й знакові місця міста: Маріупольський могильник, краєзнавчий музей, художній музей імені Архипа Куїнджі, синагогу, будинок Гампера та Міський сад. Наприкінці є розділ про сьогодення. Але фокус архіву не на сучасній війні, а на тому, якою була Донеччина до неї. Розповідати про російське вторгнення важливо, але це не головна мета проєкту».
«Архів Донецького кряжу» трьома мовами
На жаль, багато міст сьогодні зруйновані. Багато хто бачить Бахмут, Авдіївку чи Костянтинівку лише через кадри з дронів або військових камер, але мало хто знає, якими вони були раніше. Саме через архів Кирило хоче розповісти про їхню історію, культуру, архітектуру та життя.
«Після кожної розповіді про місто є фотогалерея. Туди потрапляють цікаві світлини та місця, які не були використані в основному матеріалі, але теж допомагають краще відчути та зрозуміти Донеччину».
Одним із головних нововведень на сайті стала багатомовність. Наразі архів доступний українською, англійською та болгарською мовами. Такий вибір пов’язаний з аналітикою відвідувань: найбільше переглядів надходить з України, далі – із США та Болгарії. Також серед активних аудиторій є Німеччина. Німецьку версію Кирило планує додати пізніше. Першочергово він зробив англомовну версію, щоб про Донеччину могли дізнатися люди за кордоном.
На кожній сторінці архіву також є кнопка, через яку користувачі можуть поділитися власною інформацією чи матеріалами та запропонувати їх для проєкту, адже архів залишається відкритим до співпраці. Наразі таких матеріалів ще не надходило, однак автор проєкту припускає, що це питання часу. Для зручності подання передбачена спеціальна форма, яка допомагає структуровано передати інформацію через короткий квіз із базовими полями та запитаннями, що охоплюють основні дані.
Наш сайт допомагає юному краєзнавцю у роботі
В архіві є розділ «Ресурси», який включає інтерактивну мапу та рубрику «Смачна Донеччина».
«Наразі мапа містить контур Донецької області з позначеними містами, однак у майбутньому її планують значно розширити та зробити більш функціональною й інтерактивною. А ось рубрика «Смачна Донеччина», яка присвячена гастрономічній спадщині регіону, вже заповнена. Це важлива частина архіву, адже я прагну зберігати й популяризувати різноманітні кулінарні традиції Донеччини: авдіївську гонорову кашу, затирку, варення з шишок на Лиманщині, а також страви Приазов’я. Також розповідаю про соледарську сіль та ігристе вино «Артвайнері».
Працюючи над архівом, хлопець активно користується матеріалами місцевих медіа та проєктів, зокрема й сайту «Свої». Саме такі свідчення, на його думку, допомагають краще зрозуміти сучасну історію Донеччини та зберегти пам’ять про неї.
Попри те, що основний акцент архіву на історії, культурі та спадщині Донеччини, Кирило не виключає, що в майбутньому може створити окремий проєкт, присвячений сучасній війні та хроніці подій у регіоні. За його словами, така ідея вже існує, а частина матеріалів навіть готова, однак реалізація потребує значно більше часу, ресурсів і постійного оновлення інформації.
«Я вже збираю фотографії, документи та інші матеріали про події нинішньої війни на Донеччині, але поки що не планую публікувати їх у відкритому доступі, оскільки проєкт ще не готовий. Ці напрацювання є своєрідною «скарбничкою», до якої я можу повернутися в майбутньому».
Ви теж можете долучитися до справи Кирила і розповісти йому, що знаєте про Донеччину. А також підтримати його проєкт донатом.
Свої в Telegram 
