Втратила дім у Донецьку і знайшла свою «ТИШУ» у Карпатах. Анастасія Харченко відновлює людей у горах

Неповнолітньою самостійно поїхала з окупації

Анастасії було 15 років, коли росіяни окупували її рідний Донецьк. У травні мама разом із трьома дітьми – Анастасія старша за всіх – переїхала до Криму. З Донецька вони виїжджали лише з літніми речами, фактично плануючи поїздку на два тижні до моря. Родина не думала, що розлука з домом затягнеться.

«Ми опинилися в Криму, тому що в нас не було особливого вибору. Мама виховувала нас сама, а родичі запропонували нам житло. Там не було обстрілів, і здавалося, що це безпечне місце, де можна перечекати війну. Моя родина залишилася в Криму – мама і двоє молодших дітей. А я розуміла, що літо закінчується, попереду 10-й та 11-й клас і вступ до університету. Я ще з дитинства казала мамі, що житиму в Києві. Вона постійно запитувала: «Чому ти так говориш? Чому саме Київ?». Я з дитинства мала внутрішнє відчуття і знала, що одного дня житиму саме там».

Анастасія ХарченкоАвтор: особистий архів

На рішення про переїзд до столиці значною мірою вплинуло те, що тітка Анастасії – мамина рідна сестра – також виїхала з Донецька разом із двома доньками. Вона переїхала до Ірпеня й покликала Анастасію до себе. Перший рік дівчина жила в Ірпені та щодня їздила до школи в Київ. Дорога в один бік займала близько двох годин, але вона вирішила навчатися саме в столиці, хоча їй пропонували школу в Ірпені.

Навчалася, підробляла і мріяла про власну справу

За рік Анастасія переїхала до Києва.

«Це був дуже складний період. Якщо чесно, я навіть не знаю, як тоді вижила. З дитинства я захоплювалася фотографією. Приблизно з 13 років уже почала на цьому заробляти: фотографувала випускні у четвертих класах, робила зйомки для брендів. Але все одно у 15 років тебе ще не сприймають як дорослого спеціаліста. У Києві було складно знайти роботу. Паралельно я сама навчалася у школі й мала думати, як забезпечувати себе».

Анастасія отримувала державну допомогу як переселенка – близько 400 гривень. Разом із заробітками у неї виходило приблизно 2400 гривень на місяць, на які вона жила.

«Паралельно з навчанням у 11 класі я намагалася заробляти. Займалася фотографією, мала невеликі власні справи та пробувала дропшипінг. Мабуть, це також пов’язано з тим, що я народилася в сім’ї підприємців і науковців. У нас із дитинства було закладено, що ми маємо самі себе забезпечувати».

Мама завжди казала: коли вам виповниться 18 років, ви повністю самостійні. Але фактично і я, і мій молодший брат почали забезпечувати себе набагато раніше, десь у 15-16 років

У 2020 році Анастасія здобула вищу освіту за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво та виробництво» в Інституті кіно і телебачення Київського національного університету культури і мистецтв за напрямом телерадіоведучої. Навчання було практичним – викладали фахівці, яких раніше вона бачила на телебаченні. Зокрема, майстром сценарного мистецтва був Костянтин Грубич – український журналіст, телеведучий і кулінарний блогер. Він багато років працював на українському телебаченні, зокрема в програмі «Сніданок з 1+1», де готував репортажі та сюжети про їжу, подорожі й людей.

«Я обрала цю спеціальність не лише тому, що хотіла бути телеведучою. Насправді я знала, що буду публічно спілкуватися з людьми та об’єднувати навколо краси. Я планувала створити власний бізнес, у якому могла б бути лідером і вести людей за собою. І згодом життя надало мені таку можливість».

Тиша після обстрілу стала назвою проєкту для відновлення

У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Анастасія вранці виїхала з Києва, фактично вдруге втративши свій дім. Але коли Київщина була звільнена від російських окупантів, вона 2 травня повернулася до столиці. Почала займатися йогою, що, за її словами, значно змінило якість життя. Анастасія потрапила до майстрині, яка поєднувала йогу зі звуковою терапією та чаюванням. Саме цей період став початком нового етапу її життя, який згодом призвів до створення проєкту «ТИША».

«У 2023 році я створила культурний рух «ТИША» – спільноту, що поєднує освіту, спорт і відпочинок. «ТИША» народилася як відповідь на виклики воєнного часу. Назва прийшла до мене після одного з нічних обстрілів. Це був світанок, здається, четверта чи п’ята ранку. Після обстрілів раптом настала тиша: співали птахи, сходило сонце. І саме в той момент я зрозуміла, наскільки нам усім цього не вистачає».

Під час ретритів учасники займаються йогою та церемонією чаюванняАвтор: особистий архів

Анастасія запропонувала партнерство тренеру з йоги, оскільки сама не є духовною вчителькою чи спеціалісткою у цій сфері. Разом вони почали проводити перші заходи – спочатку тренування з йоги в ботанічному саду, а згодом поїздки в гори. Спочатку це були ретрити, переважно для жінок, а згодом формат змінився – вони створили табори для дорослих у Карпатах.

Відпочинок без алкоголю, але з диханням, рухами і звуковою терапією

Анастасія розповідає, що в горах команда займається відновленням військових і цивільних, формуючи культуру відновлення, яка існує давно, але українці фактично не використовували. За її словами, люди часто не вміють правильно відновлюватися й намагаються впоратися зі стресом або відпочивають, використовуючи алкоголь, наркотики чи інші способи, які не дають справжнього відновлення. Поїздки в гори допомагають повернути ресурс, побути в тиші на природі, відчути себе, відновити сили та відчути опору в собі.

Ретрити у "ТИША"Автор: особистий архів

«У наших програмах ми використовуємо різні музичні інструменти для звукової терапії – саундхілінгу. Вона є лише однією зі складових відновлення, поряд із рухом тіла, дихальними практиками та перебуванням на природі. Звук впливає на воду, а наш організм приблизно на 70–80% складається з води. Є наукові дослідження про вплив звуку на воду, зокрема, наскільки пам’ятаю, це досліджував японський дослідник Масару Емото. Тому ми використовуємо звук як один із способів відновлення людини. Поєднуємо звук, рух і дихання».

Автор: особистий архів

Відновлення у "ТИША"Автор: особистий архів

Саундхілінг (звукова терапія) – це оздоровча практика глибокого розслаблення та гармонізації стану за допомогою звуків і вібрацій живих інструментів – тибетських чаш, гонгів, камертонів, глюкофонів. Під час сеансу людина лежить на килимку, а звукові хвилі знижують рівень стресу та заспокоюють нервову систему. Вмикається парасимпатична нервова система (режим відпочинку та відновлення). Повільніші звукові вібрації сповільнюють дихання та серцебиття. Рівень гормону стресу (кортизолу) знижується. Покращується якість сну.

Вечері біля водоспадів, чайні церемонії та походи

Важливою частиною їхніх програм є спільні вечері просто неба. Зокрема, вони проводять гастрономічні вечері біля водоспаду в Лумшорах або організовують їх у Ворохті в українському стилі.

«Для мене це не просто вечеря, а можливість створити простір, де люди можуть сповільнитися, поспілкуватися, відчути красу природи й побути разом. Також у програмі є чайні церемонії – ми заварюємо якісний китайський чай і традиційно п’ємо його з маленьких чашок. Це допомагає розслабитися та налаштуватися на спокійний, повільніший ритм. Сам процес уповільнення вже заспокоює нервову систему і романтизує звичайний момент життя».

Автор: особистий архів

ВідпочинокАвтор: особистий архів

У таборах вони не лише практикують відновлення, а й ходять у походи та займаються хайкінгом. Цього разу до програми також долучили діджеїв. Анастасія проводить гастрономічні вечері біля водоспадів, поєднуючи природу, естетику та нові враження, а також українське вбрання і традиції.

«Ми готуємо сезонну, лаконічну кухню з місцевих продуктів. Коли їдемо в гори, інколи створюємо особливу атмосферу – наприклад, учасники одягають українське вбрання та вишиванки. Є навіть особливий факт: під час одного з наших таборів для дорослих шість людей зустріли своє кохання і створили три пари. Вони досі разом. І це також дуже гріє мені душу».

Йога без містики – через наукові знання, медитацію та практику

Основний посил проєкту «ТИША» – показати йогу не лише як духовну чи релігійну практику, а через призму нейробіології, наукових досліджень і підтверджених знань. Анастасія прагне не просто розповідати про позитивний вплив йоги на організм і психіку, а створити простір, де люди можуть відчути його на власному досвіді.

Заняття йогою у "ТИША"Автор: особистий архів

«Я створила цей проєкт передусім для того, щоб об’єднувати людей. Мені завжди хотілося збирати навколо себе цікавих, сильних і відкритих людей. Напевно, це пов’язано і з моїм власним досвідом. Я з дитинства займаюся самодослідженням. Найцікавіше для мене – вивчати себе, розуміти, як працюють мої думки, емоції, тіло. Я багато років практикую різні медитативні техніки та підходи до самопізнання».

Анастасія сприймає медитацію передусім як тренування фокусу уваги. Вона порівнює увагу з м’язом, який стає сильнішим завдяки регулярним тренуванням.

Тренерка з йоги проводить чайну церемоніюАвтор: особистий архів

«Найбільший ресурс XXI століття – це не гроші, а увага. Сьогодні за неї буквально конкурують усі: соціальні мережі, маркетинг, реклама, інформаційний шум. Тому вміння свідомо керувати своєю увагою стає однією з найважливіших навичок. Мене також мотивують наукові дослідження, які демонструють позитивний вплив регулярної медитації. Вони свідчать, що така практика пов’язана зі змінами в роботі мозку: зокрема, покращенням процесів, які відповідають за концентрацію та увагу, а також зі зменшенням активності ділянок, пов’язаних із реакціями страху й тривоги. Зараз я медитую щодня приблизно по пів години – 15 хвилин вранці та ще 15 хвилин увечері. Такого режиму дотримуюся останні пів року».

А ще Анастасія проходила ретрит мовчання «Віпасана». За її словами, ця практика стала для неї не просто способом відпочинку, а інструментом для кращого розуміння себе, збереження внутрішньої рівноваги та відновлення.

Мені хочеться ділитися цим досвідом з іншими. Хочеться створювати спільноту, де люди можуть відновлюватися, знаходити внутрішню опору й повертати собі ресурс

«Бо коли людина має сили й енергію, вона може робити більше для себе, своїх близьких і для відновлення нашої країни».

Шукає можливості для розвитку «ТИШІ», щоб допомагати ветеранам

Анастасія розповіла, що найбільший табір для дорослих вони провели восени 2025 року – у ньому взяли участь 50 людей.

«Участь у поїздках є платною, а для учасників бойових дій ми залишаємо лише собівартість, оскільки проживання, дорога та харчування потребують реальних витрат».

Зайняття під час ретриту у "ТИША"Автор: особистий архів

Вона вже зверталася до Міністерства у справах ветеранів із пропозицією про партнерство, щоб зробити програми відновлення доступнішими для ветеранів. Поки відповіді та підтримки не отримала, але Анастасія сподівається, що така співпраця все ж стане можливою.

«Я пишаюся тим, що ми показали людям, як можна справді відновлюватися без алкоголю. Це впливає на концентрацію, продуктивність і загальний стан людей, які створюють щось важливе для України. Мені дуже приємно, що я можу бути до цього причетною і допомагати людям повертати свій ресурс».

«Взяла із собою лише дві валізи». Історія бахмутської родини, яка 15 років виготовляла соляні лампи

Четверте покоління пекарів — як морпіх із Макіївки Федір Самбурський відкрив кафе в Ірпені

«У своїй квартирі так і не пожив». Як військовополонений Антон Казьмін купив нове житло у Вінниці