Тут були Левко Лук’яненко і Емма Андієвська. Яким було арткафе «Аратта» у Горлівці і що з ним зараз?

Що відбувається з кафе «Аратта» в окупованій Горлівці

Нещодавно в соцмережах горлівська ріелторка опублікувала ролик про те, що приміщення колишньої «Аратти» здається в оренду.

«У Горлівці виставили на торги приміщення під кафе. Знаходиться воно на вулиці Пушкінській, 35. Площа приміщення – 151 квадратний метр, перший поверх. Початкова вартість оренди – 846 тисяч рублів на рік, тобто 70,5 тисячі на місяць. Вартість одного квадратного метра становить 465 рублів. За умовами, тут можна відкрити лише кафе. Тож для кав’ярні, кондитерської чи невеликого сімейного закладу це був би чудовий варіант», – йдеться у відео.

На це відео відреагувала Дар’я, донька Петра Антипа:

«Говноїди в днр здають наше кафе в оренду, лол. Батько будував, мама була там директоркою, і це була дуже крута проукраїнська точка в Горлівці до 2014 року. У нас там постійно проводилися круті концерти, приїжджали Тінь Сонця, Емма Андієвська, Левко Лук’яненко, і взагалі був двіж. Окупаси зробили з нього смітник, ноу вандер. Сподіваюся, ті нещасні цеглини, що там позалишалися, вилізуть їм через горло».

Під дописом Дар'ї опублікували коментарі зі спогадами про кафе та обуреннями.

Найбільша картина в Україні та пам’ятник автору «Щедрика» у Покровську

Петро Антип родом з Горлівки. Йому 67 років. Він – художник, скульптор, автор пам'ятників у різних куточках України. У Запоріжжі він створив «Фонтан Життя», у Донецьку – фонтан «Грошове дерево» та пам’ятник Адаму Сміту, у Горлівці – пам’ятник Петру Горлову. Також він є співавтором пам’ятників Тарасу Шевченку в Горлівці та Добропіллі, автором пам’ятника Федору Єнакієву в Єнакієвому, пам’ятника академіку Миколі Амосову на Байковому цвинтарі в Києві та пам’ятника поетові Степану Руданському в Калинівці на Вінниччині.

Петро АнтипАвтор: особистий архів

Серед його робіт і двометровий бронзовий пам’ятник автору «Щедрика» Миколі Леонтовичу, який у серпні 2018 року встановили в Покровську на Донеччині, де композитор жив і працював у 1904-1908 роках. Через загрозу обстрілів у вересні 2024 року пам’ятник евакуювали з міста та тимчасово перенесли до Вінниці.

У вересні 2024 року Петро Антип у Луцьку презентував «Космогонію» – артоб’єкт встановив національний рекорд у категорії «Мистецтво» як найбільший твір малярства в Україні. «Космогонія» складається з понад 500 частин і дев’яти фрагментів, а її загальна площа становить 2000 квадратних метрів.

Чому кафе має таку назву?

У Горлівці у Петра Антипа було близько 4,5 тисячі квадратних метрів нерухомості. За словами художника, спочатку на першому поверсі розташовувався офіс компанії «Східна Україна», яка займалася архитектурою, мистецтвом та монументалістика. Згодом художники і скульптори переїхали в інше місце, більше за площею. І тоді Антип почав думати, як використати звільнене приміщення.

Петро АнтипАвтор: особистий архів

«Кафе відкрили у 2005 році. Я зробив проєкт, інтер'єр і придумав назву для кафе», – сказав Петро.

Аратта – легендарна країна з шумерських міфів, яку пов’язують з гіпотетичною прадавньою цивілізацією на території сучасної України. У шумерських епосах про царів Енмеркара та Лугальбанду Аратта описується як багата країна, відома золотом, сріблом і лазуритом, що нібито розташовувалася за «сімома гірськими хребтами» на схід від Урука.

"Аратта" у Горлівці до окупаціїАвтор: особистий архів

"Аратта" у Горлівці до окупаціїАвтор: особистий архів

«Загалом в інтер’єрі ми використали мотиви Трипілля – орнаменти та зображення на стінах. Там також були два слони. Ми пов’язували їх з Індією, адже, якщо почитати, арійці нібито пішли з території України до Індії, а потім повернулися. У нас стояв Матвіївський козацький хрест. Ми хотіли, щоб інтер’єр був пов’язаний саме з українською культурою. До 2014 року, якщо зайти в історичні музеї Донецька, Горлівки чи Макіївки, там багато що починалося з українського орнаменту Донеччини. Ми також використовували ці орнаменти, переосмислювали їх і змінювали», — зазначив Петро.

Унікальний інтер'єр наче в музеї

Коли кафе відкрилося, Дар’я була підлітком. Вона шкодує, що майже не збереглося фотографій інтер’єру, проте добре пам’ятає його деталі.

Дар'я у кафеАвтор: особистий архів

«Дерев’яні столи, стільці. Були вінтажні меблі та декор. Страви й напої подавали у вінтажному посуді. Мама таке любить – вона сама все шукала, знаходила й облаштовувала. Розписані стіни, зелені двері. Як на мене, такий заклад навіть для Києва був би унікальним. Ну, а для Горлівки, я вважаю, це взагалі було вау», – розповіла Дар’я.

Керувала закладом Ірина Іванова, дружина художника.

Петро, донька Дар'я і дружина ІринаАвтор: особистий архів

«Український етностиль, меню українською мовою, вінтажні меблі. Люди, заходячи всередину, спочатку озиралися так, ніби випадково купили квиток не в кафе, а в музей. Дехто, мабуть, чекав, що зараз екскурсовод попросить не торкатися експонатів», – згадує вона.

В закладі звучала виключно українська музика. Петро Антип в розмові сказав, що навіть погрожував персоналу звільненням, якщо почує російські пісні в стінах “Аратти”.

"Аратта" у Горлівці до окупаціїАвтор: особистий архів

Автор: особистий архів

Інтер'єр у кафеАвтор: особистий архів

«Спочатку гостей було небагато. Але потім «Аратта» ожила. У нас виступали музиканти зі Львова, Дніпра, Донецька, місцеві колективи. Були виставки картин, скульптур, а влітку — рок-фестивалі на великому майданчику з фонтанами й скульптурами. Звучали український рок, джаз, блюз і хороша європейська музика», – розповіла Ірина.

Читали філософські вірші, презентували книги, співали українські пісні

28 вересня 2013 року в арт-кафе відбувся акустичний концерт Сергія Василюка – лідера та вокаліста українського рок-гурту «Тінь Сонця». Колектив, заснований у Києві 1999 року, відомий поєднанням важкого року з українськими народними мотивами, зокрема використанням бандури та скрипки. У творчості гурту багато пісень про українську історію, козацькі традиції, фольклор і міфологію, а сам гурт визначає свій стиль як «козацький рок». На момент виступу в арт-кафе «Тінь Сонця» вже мала кілька альбомів і активно гастролювала Україною.

Концерт Сергія ВасилюкаАвтор: особистий архів

Поруч з кафе була Центральна міська бібліотека для юнацтва, саме там проводилися зустрічі з читачами. 15 листопада 2013 року сюди завітав український політик, дисидент і Герой України Левко Лук’яненко. Під час зустрічі з громадськістю та молоддю він говорив про історію України, державотворення, роль української мови та громадянську позицію, а також презентував свої книги, зокрема «До історії Української Гельсінської спілки», «Сповідь у камері смертника» та «Від рабства. Одержимі».

В стінах «Аратти» 10 листопада 2012 року відбувся творчий вечір Олега Короташа – автора поетичних книжок та антологій. Представник покоління дев’яностих в українській літературі читав свої філософські вірші, спілкувався з відвідувачами, а охочі могли придбати його нову книжку «Поет без імперії». У 2014 року, після початку російсько-української війни, Олег Короташ став командиром найпершого добровольчого батальйону «Правого Сектору» «Дніпро-2», також він є один із засновників Добровольчого Українського Корпусу.

Творчий вечір Олега КороташаАвтор: особистий архів

Аншлаг в арт-кафе був, коли приїжджала Емма Андієвська — одна з найяскравіших постатей українського модернізму. Поетка, письменниця, художниця, авторка понад 40 книжок і близько 17 тисяч картин. Емма Іванівна народилася в Донецьку, тоді ще Сталіно. 19 березня вона відсвяткувала 95-річчя в Мюнхені – в цьому німецькому місті вона живе після еміграції з 1943 року.

Петро Антип, Емма Андієвська, Галина Чумак (директорка Донецького обласного художнього музею)Автор: особистий архів

В «Аратті» бував Володимир Лис – письменник, журналіст і драматург, член Національної спілки письменників України, лауреат багатьох літературних премій. Він є автором десятків романів, у яких поєднує історію та сучасність, розповідаючи про долю українського народу. Найвідоміший його твір – роман «Століття Якова», який переміг у національному конкурсі «Коронація слова» у номінації «Найкращий роман десятиліття» та був екранізований.

«Велелюддя у міській бібліотеці поруйнувало мій стереотип про цілком зросійщений Донбас»

У 2012 році в Горлівку завітав Сергій Пантюк – письменник, поет, перекладач, журналіст, редактор, видавець і громадський діяч. Він є автором численних поетичних збірок, романів «Сім днів і вузол смерті» та «Війна і ми», новел і книжок для дітей. Сергій заснував Всеукраїнський фестиваль поезії та авторської пісні «Віршень» і підтримує молодих українських авторів. Брав участь у Революції на граніті, був добровольцем АТО/ООС, а після початку повномасштабного вторгнення став військовослужбовцем ЗСУ.

«Тоді я активно їздив Україною з презентаціями свого роману «Війна і ми». Громадський діяч і письменник Станіслав Федорчук запросив мене на Донеччину – власне, у Донецьк, Костянтинівку і Горлівку. Повідомив, що в Горлівці моїми виступами опікуватиметься сам Петро Антип. Я був начуваний про цього неординарного митця, але особисто знайомий не був.

Сергій ПантюкАвтор: особистий архів

Перше, що вразило, – велелюддя у міській бібліотеці, яке тоді поруйнувало мій стереотип про цілком зросійщений Донбас. Мене слухали, спілкувалися, а наприкінці придбали чимало книжок.

Та ще більше припала до душі наступна зустріч – більш камерна, «для свого кола», яку Петро Антип організував в арт-кав’ярні «Аратта». Мене вразила як глибинна ідея цього закладу, так і її художнє вирішення. Такого трепетного заглиблення у світ пра-пра-України я не очікував відчути. Досі пам’ятаю містичне тепло скульптур біля входу, до яких доторкався… Та й власне, вся кав’ярня сприймалася як цілісний мистецький витвір. Я згодом говорив про це в одному з інтерв’ю на радіо…», – розповів Сергій Пантюк.

Петро Антип згадує, що зала завжди була заповнена, а люди вишиковувалися в чергу, щоб потрапити на зустрічі з відомими поетами та письменниками. За його словами, навіть зараз йому пишуть і згадують, якою душевною була атмосфера в «Аратті». За словами Дар’ї, в Горлівці тільки тут була проукраїнська двіжуха.

«Кафе сприймалося як такий острівець для класних, крутих чуваків, які були в темі, слухали класну музику, класно одягалися. Якось так я це сприймала. І, звичайно, пишалася тим, що всі приходять до моєї мами в кафе. І це було круто», – поділилася вона.

«Коли я міг лише мріяти, аби в Донецьку був заклад, де ми мали б своє місце сили, культури та спільного ламання хліба, у Петра Антипа такий простір уже був»

З «Араттою» як місцем зустрічей Станіслав Федорчук – громадський активіст, ветеран, очільник громадської організації «Українська народна рада Донеччини та Луганщини», познайомився приблизно в той самий час, що й із Петром Антипом.

«Ми швидко знайшли спільну мову, попри, очевидно, непрості характери обох. Для нас було зрозуміло, що культурна ідентичність стоїть на першому місці й визначає як політичну, так і громадянську позицію.

Петро Антип на Майдані Незалежності під час Революції ГідностіАвтор: особистий архів

У той час, коли я міг лише мріяти, аби в Донецьку був заклад, де ми мали б своє місце сили, культури та спільного ламання хліба, у Петра Антипа такий простір уже був. Завдяки щедрості Петра Івановича та його родини це було більше, ніж кафе. Ми завжди могли розраховувати на його гостинність і готовність приймати українських письменників та музикантів саме в «Аратті».

На вході відвідувачів зустрічали химерні слони авторства Петра Антипа, а інтер’єр свідчив, що це місце, де точно знають: мистецтво вічне, а перед зустріччю з вічністю варто смачно поїсти.

"Аратта" у ГорлівціАвтор: особистий архів

Саме в «Аратті» відбувалися зустрічі з горлівськими активістами та діячами – Ігорем Славгородським, місцевими поетами, краєзнавцями, просто цікавими людьми. Коли стало зрозуміло, що Петро Антип і його команда є твердими та надійними партнерами, ми спільно організували виступи поета Олега Короташа, музиканта Сергія Василюка, а також презентації чудових книжок», – розповів Станіслав.

Окупанти з “Аратти” зробили “Бліндаж”

В 2014 році Горлівку окупували. Родина змушена була покинути місто і переїхати до Києва. «Аратту» захопили російські бойовики і перейменували на «Бліндаж». В меню були страви «Ребра Ляшка» (свинячі ребра, цибуля, овочі), «Порошенко під снігом» (свиняча відбивна з грибами та сиром), картопля-фрі «Іловайський котел», салат «Цезар по-сталінськи», фруктова нарізка «Наш Крим», «Тепла печінка ворога» тощо.

«Пізніше будівлю забрали місцеві волонтери, а що було далі – вже не знаю. Зараз усе занедбане й майже зруйноване. Але знаєте що? Руйнуються стіни, меблі й фонтани. А пам’ять не націоналізуєш. Люди й досі згадують «Аратту» – українську, веселу, творчу. І для мене це означає, що ресторан усе ж таки переміг. Бо справжня атмосфера живе не в цеглі, а в людях. І це єдина страва, яку ніхто так і не зміг у нас відібрати», – говорить власниця кафе Ірина.

"Аратта" у Горлівці до окупаціїАвтор: особистий архів

«Дуже шкодую, що такий неймовірний заклад розчавлений смердючим лаптем «русского міра». Натомість залишилася багаторічна дружба із творцем незабутньої «Аратти» – воістину геніальним художником і скульптором Петром Антипом», – зазначив письменник Сергій Пантюк.

«Мрію, що у звільненій Горлівці буде Аратта. І буде майстерня Петра Антипа», – додав Станіслав Федорчук.

Втратила дім у Донецьку і знайшла свою «ТИШУ» у Карпатах. Анастасія Харченко відновлює людей у горах

«Ми не знали, що таке може бути». Як центр «Сяйлик» повертає дітям ВПО з аутизмом відчуття дому

Четверте покоління пекарів — як морпіх із Макіївки Федір Самбурський відкрив кафе в Ірпені