Росіяни засудили на 28 років Костянтина Зіновкіна з Мелітополя. Окупанти викрали його три роки тому

Що відомо про вирок?

Увесь цей час росіяни тримали Костянтина у СІЗО. Тепер він серед числа тих тисяч цивільних українців, яких Росія засудила і ув'язнила на роки.

"Зараз у мене просто немає сил багато писати й щось розповідати.
Вчора Кості винесли вирок - 28 років у виправній колонії суворого режиму. 28 років. Я вірю, що це просто цифри. Що вони нічого не означають. Що Костя повернеться додому набагато раніше. Я справді в це вірю. Але чому тоді так боляче? І чому так страшно?", — написала дружина Костянтина.

Яким було життя Костянтина Зіновкіна до повномасштабної війни

Костянтин Зіновкін — цивільний із Мелітополя. До повномасштабної війни він разом із дружиною Люсьєною працював у Китаї: вони виступали в танцювально-розважальних програмах у парках атракціонів і три роки відкладали гроші на спільне майбутнє. Костянтин мріяв відкрити власну металообробну майстерню з токарними та фрезерними верстатами. За кілька років до великої війни подружжя повернулося в Україну, і Костянтин майже завершив облаштування майстерні. Але запустити її не встиг. Після окупації Мелітополя Люсьєна виїхала до Німеччини, а Костянтин залишився в місті, щоб доглядати літню матір і бабусю, яка майже не ходила.

Костянтин з дружиноюАвтор: архів родини

12 травня 2023 року Костянтин вийшов із дому і не повернувся. Приблизно за 15 хвилин до квартири, де жили його мати й бабуся, прийшли троє невідомих у цивільному та балаклавах. Вони відчинили двері ключами Костянтина й кілька годин проводили обшук. Матері сказали, що чоловіка нібито затримали «за порушення режиму» і скоро відпустять. Коли цього не сталося, родина почала шукати його через військову комендатуру, поліцію та Росгвардію, але всюди відповідали, що Костянтина в них немає. Наприкінці червня під час чергового обшуку один із чоловіків, який назвався слідчим, повідомив матері, що Костянтин нібито «зізнався», що хотів підірвати людину.

Згодом родина дізналася, що Костянтина утримують у Приморському неподалік Мелітополя. Матері вдалося передати йому речі та їжу, але невдовзі чоловіка перевезли до слідчого ізолятора в Чонгарі на окупованій Херсонщині. На той момент це місце було фактично таємним — російські військові офіційно не підтверджували, що там утримують людей. Лише в серпні Люсьєна отримала відповідь від окупаційної «прокуратури» Мелітополя: проти її чоловіка відкрили справу за статтями про тероризм і підготовку до злочину. Після цього мати змогла передавати Костянтину необхідні речі, а родина почала отримувати від нього короткі листи. У них він писав, що розуміє — сидіти доведеться довго, і просив не витрачати гроші на нових адвокатів, бо «таке за гроші не вирішується».

Паралельно окупанти знищили те, заради чого Костянтин роками працював. Після його затримання й численних обшуків майстерню розграбували — звідти винесли інструменти та обладнання. Наприкінці жовтня 2023 року Костянтина вперше за довгий час побачила дружина: російський телеканал «Росія-1» показав його у пропагандистському сюжеті про Мелітополь. Там його називали «підривником», «нездоровою людиною» та «зомбі». За словами Люсьєни, так його характеризували, зокрема, через те, що навіть в ув’язненні він продовжував говорити, що Україна — незалежна держава, а Росія — країна-терорист. Для дружини важливим було побачити, що Костянтин живий і, як їй здалося, морально тримається.

Дружина вперше побачила Костянтина у сюжеті російського телебаченняАвтор: фото надане дружиною

Певний час Люсьєна підтримувала зв’язок із призначеним російською стороною адвокатом і знала, що Костянтина приблизно раз на три місяці привозять до Мелітополя для продовження запобіжного заходу. Але після чергового засідання наприкінці січня 2024 року він знову зник. Родина не знала, куди його перевезли і яке рішення ухвалив окупаційний «суд». Адвокат перестав відповідати на повідомлення. Люсьєна припускає, що Костянтина могли перевести в інше місце утримання, а його захисникові просто не дозволили повідомляти родичам, де він перебуває.

Від початку повномасштабної війни Люсьєна живе за кордоном, але продовжує боротися за його повернення. Вона бере участь в акціях на підтримку українських цивільних, яких утримує Росія, звертається до українських державних органів та громадських організацій. За її словами, проблема в тому, що цивільних заручників, яких Росія судить за кримінальними статтями, складно повернути через механізми обміну військовополоненими. Попри те, що Костянтина показували на російському телебаченні й проти нього ведуть справу, російське Міноборони та Червоний Хрест на момент публікації офіційно не підтвердили його місцеперебування. Люсьєна каже, що продовжує говорити про історію чоловіка не лише заради нього, а й заради інших українських цивільних, які опинилися в такій самій ситуації.

Росія судить коханого за те, що він українець. Костя Зіновкін рік тому вийшов з дому і не повернувся

Мене катував син охоронця Януковича. Як Олена Ягупова після полону домагається покарання ката з ФСБ

З дня виходу у полон із сином немає зв’язку. Маріуполець Олександр Куранов п’ятий рік у неволі