Тут все нагадує про Донеччину. Олександра Колягіна з Бахмута відкрила у Києві кав’ярню “Моя точка Б”
Свої побували у кав’ярні та поспілкувалася з власницею Олександрою про життя до великої війни, втрату домівки й міста та власну справу, яку взимку ледь не довелося закрити. На пам’ять журналістка Ганна Курцановська подарувала Олександрі мініатюрні пляшки шампанського з різними смаками та сіль, яку видобували у Соледарі, й запакували за кілька років до повномасштабної війни.
Олександра Колягіна (зліва) і журналістка Свої Ганна Курцановська у кав'ярні "Моя точка Б"
Назавжди поїхали з міста у квітні, коли ракети полетіли в центр Бахмута
Олександра народилася й виросла в Бахмуті. Закінчила школу №5 у 2020 році, після працювала майстринею шугарингу (депіляції). За пів року до повномасштабного вторгнення дівчина переїхала до Києва, де вступила до Київського університету харчових технологій та паралельно працювала у б’юті-сфері.
Інна та Андрій, батьки Олександри, евакуювалися з Бахмута в середині квітня, коли російські обстріли міста стали масованими, а ракети почали влучати в центр. Андрій понад 20 років працював механіком у соляній шахті підприємства «Артемсіль» і до виходу на пенсію йому залишалося лише два місяці. Інна понад 15 років працювала у б’юті-сфері: мала власний кабінет, де робила манікюр, педикюр і депіляцію.
«Спочатку батьки поїхали під Дніпро, у село Софіївка, де місцеві прийняли багато бахмутян. Людям надавали покинуті будинки або дачі. У червні тато вдруге сам поїхав до Бахмута забирати речі. Там залишалася наша німецька вівчарка Амур і кіт Тіма, за ним доглядав сусід. Коли в місті стало зовсім небезпечно, їх евакуювали до нас під Дніпро. Допоміг бахмутський притулок «Лада». Вони вивезли тварин безкоштовно, ми лише переказали донат. Інші люди просили сім тисяч гривень за евакуацію німецької вівчарки і три тисячі за кота. Для нашої родини це були дуже великі гроші. Ми їм, до речі, на відкриття кав’ярні допомагали, а на мій день народження зібрали близько 70 кілограмів корму».
Випадково знайшла у притулку кота з рідного міста
Після того як тварин евакуювали, російський снаряд влучив у будинок Колягіних. Удар припав саме на ту частину подвір’я, де ще недавно стояв вольєр із собакою. Згодом Амура і Тіми не стало – через вік і стрес.
«Я взяла в київському притулку кошеня, якому тоді було лише кілька місяців. За іронією долі, він виявився евакуйованим із Бахмута. У притулку кошеня назвали Бахмутом, і саме його я випадково забрала додому, навіть не знаючи про його походження. Раніше котика вже брали в родину, але повернули через те, що він був надто активним. Тепер Бахмут живе разом зі мною. Це мій зв’язок із рідним містом».
У 2014 році прийняли у себе переселенців, у 2022 самі стали ВПО
Через рік Андрій та Інна Колягіни з Дніпропетровщини переїхали до селища під Києвом, де живуть зараз. Для них рішення виїхати було дуже важким.
«У 2014 році Бахмут приймав переселенців з інших міст Донеччини. Ми жили неподалік старого стадіону «Авангард», біля нового мосту дорогою до центрального ринку. У нашому будинку кілька місяців жили до дванадцяти людей, тому я добре пам’ятаю, наскільки важко втрачати дім. Батьки вже облаштували своє життя, а тут довелося все залишити й починати з нуля, ще й не знаючи, куди їдеш. Спочатку вони думали, що виїжджають лише на два тижні…».
Назва кав’ярні з’явилася під час медитації
Кав’ярня «Моя точка Б» запрацювала 12 травня 2025 року. За словами Олександри, ідея народилася досить випадково.
«Попалося відео в TikTok про жінку з Ірпеня, яка на заході України відкрила їдальню й назвала її «Ірпінь». Я подумала, що хочу зробити простір для людей із Донеччини – такий куточок, де буде свій вайб і відчуття дому. І це справді працює: до нас часто заходять люди з Донеччини, інколи навіть випадково, але кажуть, що відчувають тут щось своє. Багато військових стали нашими постійними відвідувачами».
Символи Донеччини у кав'ярні "Моя точка Б"
Кав'ярня "Моя точка Б"
Щодо назви кав’ярні, то вона з’явилася під час медитації.
«Для мене це про шлях: точка А – коли ти в повній невизначеності, особливо як переселенець, а точка Б – це маленька стабільність, місце, де можна трохи видихнути й відчути себе вдома».
Смачна кава і власна випічка. Бестселер – булочка з корицею
Олександра зізнається, починала власну справу фактично з нуля й навіть не вміла варити каву. Згодом вона навчилася розбиратися в ній, стала більш вимогливою до смаку й тепер уважно ставиться до того, що п’є та яку каву пропонують у закладах.
Кав'ярня "Моя точка Б"
Кавова карта стандартна – від класичної чорної до напоїв із молоком і літніх напоїв із льодом. Кав’ярня працює з київським обсмажчиком кави, використовує арабіку з різних країн, найчастіше це Ефіопія та Бразилія. Особливо Олександра любить працювати з фільтр-кавою, бо вона дає легкі й збалансовані смаки.
У меню – випічка в асортименті. Олександра каже, що булочки з корицею – це бестселер, рецепт якого запровадила її мама.
«Вона допомагала нам на старті, робила заготовки, а я вже доробляла ввечері. Також у нас є чизкейки, трайфли, кекси тощо. Я ж навчалася в університеті харчових технологій, хоча випадково туди потрапила. Після початку повномасштабної війни я навіть працювала в кондитерському цеху. Там набралася досвіду й зрозуміла, що хочу цим і далі займатися».
Картина Бахмут
Зараз Олександра тимчасово призупинила виготовлення десертів через втому, хоча власна випічка залишається частиною меню кав’ярні. Згадує, що найважчим випробуванням для закладу стала зима, однак команді вдалося втримати кав’ярню.
«У нас не було ні генератора, ні автономного живлення. Іноді по кілька днів не було світла. Але ми все одно працювали: завдяки газовим пальникам варили фільтр-каву, заварювали чай. Якось було холодно й важко, але ми трималися, бо інакше просто закрилися б».
Виграла грант і купила інвертор, який допоможе під час відключення світла
У червні заклад отримав інвертор завдяки гранту World Vision. У межах грантової програми Олександра також пройшла навчання з ведення бізнесу, фінансового планування та підготовки бізнес-планів, після чого її проєкт увійшов до числа переможців серед понад сотні заявок.
«Інвертор коштує 100 тисяч гривень. Ми виграли близько 87 тисяч, трохи доклали власних грошей. Це обладнання допоможе нам при відключенні світла стабілізувати роботу. Дуже задоволена навчанням, яке тривало онлайн два місяці. Я навчилася вести фінанси, рахувати витрати й дохід, будувати бізнес-процеси. Раніше я цього взагалі не знала, все було методом спроб і помилок».
Тут все нагадує про Донеччину
Антураж кав’ярні присвячений не лише Бахмуту, а й усій Донецькій області. Олександра хотіла зробити акцент саме на рідному місті, яке має для неї особливе значення. Усі картини та інсталяції в закладі створені спеціально для цього простору й існують в єдиному екземплярі. Окрім карти Бахмута, яку Олександрі подарував військовий.
«Всі картини створила моя подруга Вікторія Савіченко. Вона працює в техніці інтуїтивного мистецтва: спочатку має один задум, але в процесі виходить зовсім інше. Картину з містами Донеччини вона ліпила вручну зі шпаклівки, малювала, збирала деталі. Найбільша картина, яку відвідувачі бачать на вході в кав’ярню, також її робота. У ній використані слова з книги Євгенії Богославської «Бахмут. Хроніки незламної фортеці»:
Олександра Колягіна
«Ти мене не знаєш. Але ти про мене чуєш постійно і всюди. Я хочу розказати тобі про себе. Про свою давнину, про свою історію, про свої таємниці та про свої легенди. Чому саме я стою? Чому мене називають Фортецею? Чому, незважаючи ні на що, я залишився незламним! Почуй мене! Подивись на мене! Я – Бахмут!»
Хоче, щоб кав’ярня стала простором для кінопоказів, творчих вечорів і зустрічей
Перший рік Олександра майже повністю працювала сама. Зараз іноді має допомогу, але це досі справа, якою вона живе.
«На початку дуже підтримувала мама, а тепер, хоч і має власний кабінет, усе одно допомагає. Тато теж час від часу приходить, якщо потрібно щось полагодити чи відремонтувати. Саме він встановлював інвертор. А ще мене дуже зворушує, що допомагають наші гості, іноді навіть незнайомі чоловіки самі пропонують свою допомогу. Це дуже підтримує».
У кав'ярні "Моя точка Б" все нагадує про Донеччину
Зараз Олександра зосереджена на розвитку кав’ярні. Тут уже відбувся перший благодійний вечір зі збором коштів на військовий автомобіль та відкритим мікрофоном для всіх охочих. Надалі вона хоче зробити заклад більш упізнаваним, а також розвивати його як простір для кінопоказів, творчих вечорів і зустрічей. За її словами, атмосфера кав’ярні добре підходить для таких подій і має стати місцем, де люди можуть збиратися та спілкуватися.
Свої в Telegram 
