Вчителька з Лисичанська написала переспів хіта Pianoбой. Як це змінило її життя
Кілька років тому музикант Pianoбой (Дмитро Шуров) переспівав свій російськомовний хіт «Родина» українською мовою – «Вітчизна». Нові слова для пісні написала вчителька з Лисичанська Луганської області Катерина Галенко. Вона й подумати не могла, що лист з віршами, який насмілилася надіслати музиканту, матиме такий ефект. І, зрештою, дасть старт її новій кар’єрі. Катерина розповіла Свои.City, як співпраця з Pianoбой змінила її життя.
«Зрозуміла, що маю хист, вже після співпраці з Дмитром Шуровим»
Катерина Галенко родом з Лисичанська. Професію здобула в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. У рідному місті працювала вчителькою української мови та літератури. 2014-й став для неї як одним з найщасливіших (бо народила дочку), так і одним з найстрашніших років у житті. Через війну. Рятуючи себе та сім’ю, їй довелося на певний час покинути домівку.
Тож рядки «Квиток в один кінець – і ти стоїш на станції. І ледь тримаєшся, щоб не зійти з дистанції. У голові прокручуєш з життя світлини, щоб все запам’ятати до останньої краплини», які Галенко надіслала Pianoбой, є для неї автобіографічними.
– Російськомовний варіант пісні – «Родина» – я поставила собі як рингтон. І коли з Лисичанська нам, на чужину, телефонували рідні, щоразу лунала ця композиція. А пізніше задумалася: чому ж така пісня – і російською?! І зробила свій варіант. Це не переклад у звичному сенсі. В літературі це називається переспівом, бо у пісню вкладено дещо інший зміст.
Катерина запевняє, що зовсім не планувала співпрацю з музикантом, а просто писала так, як відчувала:
– Насправді, як то кажуть, «перемкнуло». Я навіть ніде не збиралася пісню публікувати. Просто зробила це для себе. Але я рада, що Дмитро приділив увагу цьому тексту, і все сталося, як сталося.
Значно раніше, ще у підлітковому віці, Катерина також писала римовані рядки – про перші почуття. Але серйозно до цього не ставилася:
– Зрозуміла, що маю хист, вже після співпраці з Дмитром Шуровим.
«Друга спроба була важчою, бо це – замовлення»
Піснею «Вітчизна» Катерина гучно заявила про себе як про поетесу. За вдалим стартом, звісно, було продовження.
– До цієї пісні я навіть не сприймала себе як автора. І навіть певний час після її виходу в мене були думки на кшталт «один раз вистрілило – і добре». А потім все частіше почали з’являтися нові тексти.
Нею стала пісня «Ніхто не сам»
– Дмитро вирішив узяти власну англомовну пісню, переробити і використати її у якості саундтреку для дитячого українсько-бельгійського фільму «Поліна і таємниця кіностудії». І у нас, здається, непогано вийшло. Але, скажу, друга спроба була важчою, бо це вже було, так би мовити, замовлення.
На карантині надрукувала збірку
Щоправда, повноцінною професією віршування Катерина назвати не може, бо особливого заробітку це поки не приносить.
– Творчість мало що дає, якщо казати про матеріальне. Але вона дає натхнення, наснагу. Багато віршів народжується, коли тяжко на душі. Емоції виливаю в тексти.
Права на пісні в Катерини Галенко задокументовані. А ось щоби надрукувати збірку віршів, автори самі повинні вкласти гроші.
– Коштом видавництв мало які книги друкуються. Це великий відбір і дуже малі шанси в нього потрапити. Тому я почала брати участь у різних конкурсах. Хоча не дуже люблю цього робити, бо коли тебе хтось не оцінює – трохи опускаються руки. Але потім це минає.
Тож збірку Катерина надрукувала власними силами зовсім нещодавно – у серпні. Під час карантину видавництва пропонували великі знижки, і з одним з харківських видавництв все ж таки вдалося домовитися.
Про патріотизм та талановиту молодь
Незважаючи на те, що «Вітчизна» при всій її ліричності – дуже патріотична, про патріотизм Катерина воліє говорити небагато:
Хоча вчителька каже, що з того часу, як вона написала переспів пісні для Pianoбой, патріотичних настроїв у її рідному Лисичанську побільшало:
– Я помічаю батьків, котрі говорять українською у повсякденному спілкуванні. На свята в школі дуже багато дітей у вишиванках. Це ж, здебільшого, батьки купують дітям одяг. Хоча є й такі, котрі категорично проти. Але сучасні діти зазвичай вже ототожнюють вишиванку зі святом.
Проблема, яка дійсно турбує вчительку, – відтік талановитої молоді.
– Зараз учні, коли їх питаєш про вступ до вишів, називають не професію, а населений пункт. Зазвичай це велике місто за межами нашої області. Я рада, що діти потраплять туди, де зможуть розвиватися, матимуть шанс проявити себе. Але в їхніх мріях про майбутнє – Лисичанська немає. Це бентежить.
У планах книжка про каву і місця для натхнення
Що стосується власних планів на майбутнє, то на одній книжці поетеса зупинятися не збирається вже має кілька ідей для наступної збірки:
– В мене багато віршів про каву. Навіть в профілі в Instagram я пишу про себе: «Залежна від кави і власного настрою». Тож хочу зробити книжечку з віршами про цей напій і з фотографіями місць, де саме приходило натхнення для написання цих віршів. Не знаю, чи буде цікаво це ще комусь, окрім мене, але, гадаю, варто спробувати.
Свої в Telegram 
