Зараз купують тушонку. Як живе загартований АТО, ковідом і війною бізнес Новікових з Покровська
Маленький магазин "Мікс" розташований на першому поверсі багатоквартирного будинку. Він — майже форпост продовольчого благополуччя містян, що ще залишаються у Покровську. Раніше тут були різні продавчині, зараз працюють мама й донька — Олена та Анна Новікови.
Я любила і досі люблю тут купувати щось солоденьке. А зараз, коли в Покровську немає газу і щось приготувати практично не реально, магазин "Мікс" виручає мене свіжими ковбасами, сиром, ряжанкою та хлібом. За 10 років, що я купую тут продукти, з власницею магазину, а потім і її донькою провела разом не один тиждень. Ось і зараз — закінчила знімати, йду писати текст і, як завжди, заходжу у "Мікс". Мені тут завжди раді. І сьогодні в магазині і мама, і донька.
Анні 19. Дівчина каже, з дитинства знає, що таке магазин. Мама з татом підприємці і вона завжди поруч з ними. Ще з 17 років Анна іноді допомагала батькам у магазині, а з 2023 стала працювати повний робочий день. У війну батькам від неї потрібно більше допомоги. Нині у дівчини з'явилося більше вільного часу, бо вона закінчила навчання — вчилася у Покровському педагогічному коледжі. Анна каже, працювати хоче і знає, як воно — бути продавчинею.
Анна Новікова
"З початку повномасштабного вторгнення ми виїздили до Києва. Там пробували відкрити магазин, і я там працювала. Доволі складно нам було там працювати. Та коли ситуація на Донеччині стабілізувалась, повністю повернулись до Покровська. Зараз всі продавці звільнились і виїхали з міста, тож я працюю повний робочий день. Підміняє мене мама".
Маленькі магазини працювати у Покровську можуть і під час довгої комендантської години. Родина Новікових мешкає поруч з магазином, тому обслуговують покупців тут і після 15:00.
"Покровськ — промислове місто, тут шахтарі працюють у чотири зміни. І якщо гірник їде на роботу о п'ятій ранку і повертається після 17-ї, то купити у місті він вже нічого не зможе. У постійних покупців є наші телефони. Вони телефонують і кажуть, що зайдуть у магазин і ми їх чекаємо".
Олена обслуговує покупців і розповідає, що з чоловіком Олегом відкрили тут магазин у 2013 році, незадовго до АТО. Тож всі 10 років роботи для подружжя тривають випробування — від АТО і епідемії коронавірусу до повномасштабної війни. Каже, навіть зараз, попри довгу комендантську годину, вони не втратили покупців, бо поруч немає працюючих магазинів.
Олена Новікова
"Наші покупці просять: "Не зачиняйтесь, бо ніде не можна буде і хліба купити". Я не знаю, чи виправдані ризики такої нашої роботи, бо Покровськ обстрілюють постійно і його центр зруйнований чи не більше, ніж інші частини міста, але, правда ж, ми тут єдині, хто працює. І де люди будуть купувати собі їжу? Наші покупці кажуть, що в Покровську всього п'ять магазинів працює. Але я не знаю, чи правда це".
У магазині можна купити хліб, ковбаси, молочну продукцію, напої, воду, крупи, солодощі, цигарки, овочі, каву, чай, морозиво, є невеликий вибір побутової хімії. До початку повномасштабної війни у "Мікс" ходило дуже багато покупців — від журналістів телекомпанії "Орбіта", які полюбляли солодощі, до студентів ДонНТУ і педагогічного коледжу, яким потрібні були кава та смачні бургери. Вдале розташування магазину, гарна репутація є і сьогодні. Щоправда, каже Олена, довелося трішки змінити асортимент.
Нині у Покровську перебої з водопостачанням, тож у магазині завжди у продажу є вода
"Специфіка роботи в маленькому продуктовому магазині в тому, що потрібно вгадати з товаром. Те, що купували в мирний час, зараз не актуально. Зараз купують тушонку. Ковбаси зараз більше беруть копчені, сухі, бо ніхто не знає скільки буде світло і скільки його не буде. Помітила, що люди зараз себе більш радують — намагаються купити щось смачненьке, дороге. У мирний час всі думали: не варто купувати такі дрібниці. А зараз всі розуміють: можливо останній раз прийшов в магазин і відкладати вже нікуди".
З 2022 року бізнес Донеччини перебував у зоні турбулентності, з якої всі виходили по-різному. Обстріли, евакуація, відсутність світла, газу й води — це ще не всі випробування для підприємців. Не всі постачальники доїжджали до населених пунктів області, а зараз тим паче.
"Кількість постачальників стала меншою. Але є такі, що не бояться і приїжджають. Я навіть знаю таких, що возять товар і в Селидове, щоправда, так було минулого тижня, як зараз — не знаю. Хліб нам випікають місцеві підприємці. З Павлограду, Дніпра нам вже не возять".
У 2022 році мешканці Покровська, повернувшись з евакуації, розставляли для себе "червоні лінії" — коли наступного разу потрібно буде виїжджати вже назавжди. І тоді ми б всі здивувались сьогоднішнім нашим думкам, що навіть при фронті за 10 кілометрів від Покровська ми ще говоримо про те, що можна пожити й попрацювати.
"Ну, мабуть, для нас час Х настане, коли вже ворог зайде в Мирноград. Але може статися і так, що не буде для кого везти товар. І тоді, звісно, ми вимушені будемо зачинятися. Ми зробили собі "подушку безпеки". Відкрили таку ж невеличку крамничку на Дніпропетровщині, але кращого міста за Покровськ немає. Там орієнтуватися потрібно на іншого покупця. Наші шахтарі і по 100 000 заробляють, там заробіток в 15 000 вважається великим".
Для мене теж Покровськ вже став рідним містом. І краще, ніж на Донеччині, не буде ніде. Не хочеться думати, що доведеться десь купувати продукти, втративши назавжди Покровськ і його людей.
Свої в Telegram 
