Можемо зберегти дух Донеччини, об'єднуючи своїх людей у інших регіонах. Досвід Володимира Ороса
Донеччина втрачає території, людей, свою ідентичність. Звідси нині релокуються підприємства і евакуюються люди. На 25 вересня 2024 року в Покровську залишається 15 000 мешканців з колишньої його кількості. А, наприклад, в Дніпрі зараз офіційно мешкає 16 000 покровчан. Мешканці Донеччини живуть по всій Україні. В кожному регіоні України донеччани організовують хаби, відвідують заходи для мешканців своєї області, започатковують громадські організації. Все це — намагання тримати частинку життя своєї області. Володимир знає, як складно будувати життя на новому місці і впевнено каже про те, що в такому випадку допомагає громадська діяльність.
Наталія Бірюкова і Володимир Орос
"Останні роки моя діяльність була тісно пов’язана з розвитком громадського життя у Добропіллі та Одесі. У Добропіллі ми починали з розвитку молодіжних ініціатив. Основна мета була створити простір для самореалізації молоді, проведення культурних заходів і спортивних активностей. Одним із перших проєктів став музичний фестиваль "ТЕРИКОНФЕСТ", який об’єднав місцеву громаду через музику, мистецтво та спільну роботу. Ми також заснували молодіжний центр, де проводили тренінги для молоді, навчали їх проєктному менеджменту та волонтерству. Згодом, у відповідь на соціальні потреби громади, ми відкрили простір RePost, що став громадським хабом для обговорення проблем і пошуку рішень щодо покращення життя в місті. Зокрема ми організували діалогові платформи з місцевою поліцією та представниками влади для покращення комунікації з мешканцями та вирішення важливих соціальних питань.
Коли почалася повномасштабна війна, наша команда ухвалила непросте рішення — евакуюватися до Одеси. Забрали з собою важливі матеріали, документацію, обладнання для роботи, але головне — дух нашої організації та цінності. Частина команди залишилась в Добропіллі, а частина виїхала за кордон.
Володимир Орос під час навчального кампусу для журналістів-медіаторів поділився власним досвідом заснування громадських організацій та єднання активних людей
В Одесі ми продовжили реалізацію соціальних проєктів. Зокрема стали співзасновниками нового громадського простору "На часі", який став платформою для культурних подій, тренінгів та хакатонів. Ми допомагаємо переселенцям адаптуватися на новому місці, залучаючи їх до громадських ініціатив. Наприклад, організували кілька хакатонів для розвитку соціальних проєктів, які мають на меті підтримку місцевих громад".
Переїзд з одного регіону України в інший, особливо в умовах війни, — складний і емоційно виснажливий. І не дивно, що переселенці або їдуть туди, де вже живуть їх співгромадяни, або знаходять на новому місці спільноти людей зі свого регіону та інших переселенців. Окрім підтримки, це допомагає почуватися менш самотнім. хоча всі ми, і Володимир не виключення залишаємось мешканцями Донеччини.
"Безумовно, Донеччина завжди залишається у моєму серці. Мене тут виховували, тут я жив, набував досвіду і створив багато важливих проєктів. Однак зараз, працюючи в Одесі, я теж відчуваю себе частиною нової громади. Це інший регіон, але завдяки взаємодії з місцевими мешканцями та громадськими діячами, ми створюємо спільноти, які об'єднують людей з різних куточків країни. Моя місія — допомагати людям, незалежно від того, де вони перебувають.
Один з таких проєктів — це нетворкінги, під час яких представники громадського сектору та активісти діляться досвідом і напрацюваннями. Це допомагає людям знайти однодумців та спільно працювати над вирішенням проблем.
Наші спільноти зосереджені на підтримці одне одного. Наприклад, ми проводимо навчальні програми з проєктного менеджменту, організовуємо тренінги з фандрайзингу та підтримуємо молодь у розвитку їхніх власних ініціатив. Це створює ефект доміно: одна людина ділиться знаннями з іншими, і разом ми досягаємо більшого".
Переносити свою ідентичність на нове місце — це абсолютно нормально і навіть корисно. Наша ідентичність, культура, традиції, наші цінності – це важлива частина тільки нашої особистості. Вони можуть стати джерелом сили та підтримки в новому середовищі. Але варто бути відкритими до нового. Адже поєднуючи свою ідентичність з новим досвідом та культурою, можна створити унікальний синтез, який збагатить життя.
"Я вважаю, що важливо зберігати свою ідентичність, але при цьому бути відкритим до нового досвіду. Переїзд на нове місце — це завжди виклик, але це також можливість поділитися своїм баченням і цінностями з іншими. Зберігаючи свою культурну спадщину та ідентичність, можна знайти нові шляхи для взаємодії з іншими громадами, навчатися в них і ділитися власними напрацюваннями. Це сприяє об’єднанню та збагаченню різних культур.
Ми намагаємося зберегти частку нашої ідентичності, показуючи традиції Донеччини через культурні проєкти. Одним з таких проєктів у майбутньому будуть мистецькі ініціативи, до яких ми залучимо місцевих художників, музикантів та майстрів, щоб поділитися з одеситами та переселенцями нашими традиціями".
На новому місці всі ми можемо жити та працювати, розвиватися та ділитися своїм досвідом. І, звісно, можемо зберігати власні особисті історії. Наша ідентичність є частиною історії нашого регіону. І таке збереження допомагає залишатися вірним собі і своїм кореням. При релокації в нову спільноту ми продовжуємо зв’язок зі своїм краєм.
"Найважливіше — не втратити зв’язок з тими, хто залишився на рідній землі, і підтримувати тих, хто роз’їхався по світу. Ми можемо зберегти дух Донеччини через культурні проєкти, підтримку ініціатив, які спрямовані на збереження нашої історії та традицій. Також важливо ділитися своєю культурною спадщиною з новими громадами, щоб показати, наскільки багатогранною є наша земля. Вільні простори, як RePost або "На часі", є тими місцями, де це може відбуватися.
Наприклад, ми допомагаємо в облаштуванні бомбосховищ у навчальних закладах на Сході України. Це дозволяє не тільки підтримувати зв'язок з рідним краєм, але й зробити конкретний внесок у його розвиток".
Звісно, такі люди, яким є Володимир Орос — одиниці серед переселенців. Наприклад, я ніяк не можу втратити не просто зв’язок з Донеччиною, я не можу навіть повністю виїхати з неї. Мені здається, що я можу жити тільки тут, а в іншому місті я буду просто чужою людиною, яка не зможе розуміти цього життя. І таким, як я, Володимир каже — створюйте громадські організації, починайте діяти, вкладайте свій ресурс у творення.
"Насамперед варто починати з розуміння потреб місцевої громади та того, як можна допомогти, використовуючи власний досвід. Починати діяльність на новому місці — це завжди виклик. Перше, що треба зробити — це налагодити контакти з місцевими лідерами. Їх можна знайти на відкритих заходах, тренінгах або через мережу партнерських організацій.
Такі люди завжди на виду, і їхня діяльність помітна в місцевій громаді. Для початку шукайте тих, хто вже веде активну діяльність — громадських діячів, представників бізнесу або активістів. Спільні цінності та інтереси стануть фундаментом для ефективної співпраці.
Важливо проявляти ініціативу і пропонувати свою допомогу в проєктах, які вже діють у громаді. Залучайте місцеві ресурси та будьте відкритими до співпраці. З нашого досвіду — кращі проєкти реалізуються, коли ви працюєте в команді з однодумцями, навіть якщо це нове місто або регіон".
Свої в Telegram 
