Як це — бути журналістом-медіатором у Покровську? 10 важливих спостережень від Наталії Бірюкової
Я у журналістиці два десятиріччя. Журналістської освіти не маю. Проте люблю писати, спілкуватися, аналізувати. Я мешканка Мирнограду, хоча фізично моя робота знаходилась і досі знаходиться у Покровську. До 24 лютого я робила різні матеріали: від розслідувань до сюжетів про людей, що жили і працювали поруч зі мною. Після початку повномасштабного вторгнення мої сюжети здебільшого стосувалися виживання міст та сіл західної частини Донеччини, зокрема Мирнограду та, звісно, Покровська. У березні 2022 я почала співпрацювати зі Свої.
А в січні цього року мені та моєму колезі Ігорю Очеретному запропонували спробувати свої сили в проєкті «Медіатори громади». Все це відбувалось на фоні початку дуже невтішних для наших міст подій на фронті. Але ми погодились.
Наталя Бірюкова
Я не думала, що стати медіатором громади — це круто і це якийсь новий етап мого життя. Скоріше, я скористалась можливістю розповідати про Покровськ на новому рівні.
Ігор Очеретній
Проєкт тривав 9 місяців, я ніколи не перебільшую свій вклад в життя суспільства, тому не можу не тільки сказати, що він став значущим для Покровська, але й не буду стверджувати, що він вирішив його проблеми, головна з яких — наступ ворога на місто. Проте відзначу, що в цій роботі дало результати.
Перше. Я стала проводити круглі столи. Робити це особливо непросто в умовах постійної дестабілізації ситуації навколо Покровська. Було таке, що в один день, причому з перервою в 15 хвилин, я провела два круглих столи. У моєму журналістському житті раніше були прямі етери, але перед першим круглим столом я хвилювалась доволі сильно.
Наталя Бірюкова та Ігор Очеретній під час одного із круглих столів говорили з представниками влади про стратегічний розвиток міста і громади
Друге. Круглі столи були присвячені питанням, які турбують громаду: від ремонту доріг до евакуації. Впевнено можу сказати, що такий формат, коли ти запитуєш про важливі для громади речі і дослівно прописуєш найбільш важливі цитати учасників круглого столу дає можливість містянам більш вдумливо поставитися до цих проблем, побачити значно більше контексту.
Третє. З’ясувалось, що чиновники люблять розповідати не тільки про свою роботу, а й про себе. Тут можу сказати, що завжди намагаюсь слухати співрозмовника і мені завжди цікаво слухати чиїсь думки. Формат інтерв’ю з представниками влади, бізнесу, громадського сектору був дуже довільним і я могла розпитувати і про більш особисті речі. Зовсім по-іншому я після інтерв’ю стала дивитися на Маргариту Ідрисову. Сподіваюсь, через такі матеріали глибше посадовців змогли пізнати й зрозуміти і самі покровчани.
Четверте. Несподівано цікавим став (не)один день з Олексієм Стебелем. Стаття вийшла на початку проєкту і один з телеканалів міста Покровська присвятив їй цілий сюжет, звісно, критичний. Точніше не статті, а її герою. Для проєкту «Медіатори громади» це стало рекламою. Тепер всі мої майбутні інтерв’юери вже знали про проєкт і чому саме я прошу їх про спілкування. Чесно — працювати стало простіше.
(Не)один день з Олексієм Стебєлєм
П’яте. Мені стало подобатися розповідати про Покровськ, можливо, більш детально та розлого. І мені навіть почало здаватися, що я зараз дійсно хтось, хто наближений до справжнього медіатора.
Шосте. Чи не найскладніша складова програми — статті про бізнес. Точніше — складно було вмовити підприємця розповісти про свій бізнес, який є зараз в Покровську. Проте декілька матеріалів я все ж таки зробила. Багато відгуків було про рестораторку Юлію Черкашину. А стаття про бізнес Олексія Духа зробила з мене неабияку експертку з глибинних насосів. Тому в будівельних магазинах я можу козиряти знаннями про насоси НСШ та ЦНС (щоб розібратись, читайте матеріал тут). І цифри поруч з абревіатурою — це об’єми в метрах кубічних та висота, на яку насоси пана Духа можуть подати воду з підземних шахтних виробок. Сам пан Олексій після статті отримав кредит від Ощадбанку на розвиток бізнесу, сподіваюсь, що в своїй промові він згадав наш з ним матеріал.
Олексій Дух розповів журналістам Свої, як в умовах близькості до фронту працювало його підприємство та з якими викликами стикнулося
Сьоме. Успіхом можу вважати статтю про мирноградських зооволонтерів — Світлану Остапкову (не без моєї участі, бо я робила про неї багато сюжетів) знає вся країна, а ось Олександр Біличенко та Наталія Петрова — люди не публічні. Після наших публікацій містяни і не тільки суттєво підтримали їхній збір на ремонт холодильників. Тепер є де зберігати м’ясо для собак. Щоправда, постійні поставки м’ясної продукції закінчились, бо підприємство було зруйновано російською ракетою.
Восьме. Майже новим і від того доволі хвилюючим став щомісячний етап проєкту — спілкування з національними експертами. Усе життя я працюю в полі місцевих новин. І навіть у такому формату мені доводилось задавати питання трьом Президентам України, одному прем’єр-міністру та декільком міністрам. Втім спілкування з національними експертами все одно приносило і хвилювання, і велике задоволення — відомі в Україні люди були не просто найцікавішими співрозмовниками, але й тими, з ким вийшло поговорити про Покровськ. Можу сказати, що навіть трошки пишаюсь інтерв’ю з Антоном Лягушею, Олегом Джолосом і, звісно, Яремою Духом.
Антон Лягуша - один зі спікерів, якого запрошували на освітні кампуси для журналістів-медіаторів
Передостаннє. Неочікувано цікавим для мене став формат присутності на інтерв’ю, які брав Ігор Очеретній. Я не втручалась в процес, спостерігала і мені подобалось бути на цих зустрічах фотографинею. Точно можу сказати, що такого досвіду — бути фотофіксером при чужих бесідах, у мене не було.
Віталій Щербинка, начальник Управління сім’ї, молоді та спорту Покровської міської ради (справа) і Ігор Очеретній під час інтерв'ю
Ну, а зараз головне, щоправда, спочатку не про Покровськ. Після моїх статей про рідний Мирноград я сама стала майже національним експертом. Деякі канали спілкуються зі мною в прямому етері і я розповідаю про ситуацію в Мирнограді, бо хоч вже в ньому і не живу, але часом там буваю, аби зробити сюжет про його знищення та впертих людей, що і досі в ньому живуть. І мені здається (тут я себе майже хвалю), що про місто Мирноград, що є на Покровському напрямку активно заговорили в національних медіа через мене. Бо раніше звучав тільки Покровськ, а про біду інших населених пунктів, що поруч з ним, якось не згадували. А місцевий паблік “Мій Мирноград” попросив стати голосом міста і я озвучила їх ролик про своє місто. І, звичайно, відгукуюсь завжди, коли просять говорити і про Покровськ. Особливо цінно, коли це роблять не лише українські, а й закордонні медіа.
Свої в Telegram 
