Порятунок від буденності. У Карпатах відбувся освітній табір для молоді з Донеччини NYСamp
Кемп став порятунком від буденності
Серед мальовничих Карпатських хребтів, лісових простягів та зелених полонин відбувся освітній табір для молоді з Бахмутського району Донеччини. Учасники з різних міст і містечок зібралися тут, аби не лише відпочити, а й здобути нові знання, краще пізнати себе та знайти однодумців.
Кожен день табору насичений різноманітними подіями. Майстер-класи, арттерапія, лекції, заняття з психологом, квести, похід в гори та фотосесії. Цьогоріч учасники кемпу не сумували ані хвилини. Організатори запросили експертів у різних сферах, які поділилися з молоддю своїм досвідом і надихнули на нові ідеї.
Молодь Донеччини у таборі NYСamp
У NYCamp свої правила, а в лекторів, які приїжджають на табір, — свої особливі ролі.
“Мені дуже подобається момент взаємодії учасників з лекторами. Завжди на етапі запрошення дорослих митців ми з ними обговорюємо, які це мають бути заходи. І на початку йдеться про те, що передусім лектор приходить і щось дає цим підліткам. Але потім, уже на самому кемпі, вже другий рік поспіль завжди відбувається така історія, що лектори, які їхали, щоб щось розказати, потім ходять і згадують, що самі діти розповіли їм. Вони говорять про свої враження від цих історій, враження від групи, яка зібралась, від учасників кемпу”, — розповіла організаторка кемпу для молоді, письменниця, членкиня українського PEN Ольга Русіна.
Лектор у NYCamp — це не про формальності. Тут немає дорослих і дітей. Тут є молодь та “старша молодь”, яка знає трохи більше в певних сферах та професіях.
“Це завжди дуже класний момент, коли ти бачиш, як не тільки “дорослі” щось дають підліткам, але й підлітки дуже багато чого дають цим дорослим. І в результаті кількох днів всі опиняються в рівнозначних позиціях. У нас немає окремо якихось мудрих дорослих, які щось там “віщають”, і немає “пасивних реципієнтів”. Це завжди взаємокорисний і взаємовигідний обмін і досвідом, і спогадами, і емоціями. І мені здається, що в нашому форматі це є найважливішим”, — каже Ольга Русіна.
Цьогоріч лекторами на кемпі для молоді стали Катерина Міхаліцина, Марина Степанська, Софія Челяк, Мар’ян Пиріг та Андрій Ковальчук. Також діти протягом усього табору мали змогу в будь-який час поспілкуватися з психологом.
Учасник і лектори кемпу
“Програма кемпу була насиченою на приємні знайомства та цікаві дискусії. Разом із культурною менеджеркою, журналісткою, членкинею Українського ПЕНу Софією Челяк дискутували про міфи, які існують навколо Донеччини; дивились фільм про молодість та дорослішання підлітків 90-х разом із українською режисеркою та сценаристкою Мариною Степанською; співали пісні разом із засновником проєкту "Пиріг і Батіг" Мар'яном Пирогом. На арт-терапії разом з українською письменницею Катериною Міхаліциною ділилися своїми сенсами буття та зображали їх на малюнках. Від нашої громадської організації "ІМУН" був реалізований проєкт від міжнародного благодійного фонду "Razom for Ukraine" "Несу свій світ з собою", де молодь разом з Андрієм Ковальчуком друкувала свої малюнки на футболках. Ці футболочки молодь забрала з собою, як пам'ятні речі, які завжди будуть нагадувати про дім, про їхні сенси, про табір у Карпатах”, — розповіла співорганізаторка кемпу, очільниця організації “Ініціативна молодь українського Нью-Йорка” Крістіна Шевченко.
Організатори впевнені, що це молодь запам’ятає надовго, адже лише за кілька днів група майже не знайомих між собою людей перетворилася на велику родину зі спільними спогадами, жартами та традиціями.
“Цьогоріч я знову стала учасницею неймовірного проєкту NYCamp, і неймовірно щаслива. П'ять днів у горах, які були сповнені радощів, веселощів, тепла та рідних обіймів. Для мене кемп став неймовірним порятунком від буденності: від роботи, навчання та і загалом від дорослого життя. Я знову стала 5-річною дитиною, що малювала пальчиками та відривалась на танцях. Також дуже важливим для мене стало знайомство з молоддю Донеччини. Вкотре я переконалась, що наша молодь найкраща, найкрутіша, наймиліша, найкреативніша. І, звісно ж, я неймовірно рада знову побачити рідних нью-йоркців, які дійсно є для мене родиною, навіть попри відсутність кровних зв'язків”, — поділилася своїми враженнями про перебування в таборі одна з учасниць Марія Суровець.
Учасники кемпу малювали
Слухали лекції і дискутували
Мали час на відпочинок
Відгуками про години, проведені разом з лекторами на різних локаціях, молодь ділилася та буде й надалі ділитися ще довго. Адже час, проведений з користю та задля власного розвитку — безцінний.
“Я в майбутньому планую стати актором, і в цьому кемпі з такими намірами я був не один, але майстер-клас Марини Степанської з акторської майстерності сподобався навіть тим, у кого майбутня професія дуже далека від акторства. Він не відчувався як урок. Це була гра, в яку всім вдалося втягнутись. Дискусійний клуб Софії Челяк також був цікавою ідеєю, але ніхто там так і не дискутував. Усі прийшли до спільної думки з самого початку й просто підкидували свої факти, з яких народжувалися багато різних підтем”, — каже Тимофій Небиков.
Похід в гори та ранкові руханки — обов’язкові ритуали
У NYCamp також не забувають про важливість фізичної активності та рухливого способу життя. Тож учасники табору розпочинали кожен свій день з музичної руханки, де за 15 хвилин сонні підлітки перетворювалися на заряджену на продуктивний день, усміхнену та готову змінювати світ на краще молодь.
“Я дуже не люблю прокидатися ранками, а будильник навіть на восьму ранку — це взагалі для мене виклик. Але на ранкову руханку я збиралася в таборі із задоволенням. Бо ці 15 хвилин потужно заряджали мене на роботу протягом дня та ще більше зближували з молоддю. Бо вони бачили, що команда не ігнорує табірні традиції та теж прокидається рано для того, щоб трохи розім’ятися та потанцювати”, — каже співорганізаторка кемпу Валерія Панасенко.
Ранкові руханки налаштовували на активності і позитив учасників кемпу
Але найбільше полюбилася учасникам табору ідея прогулянки мальовничими стежками українських Карпат. Полюбилася настільки, що маршрут в 10 км гірською місцевістю учасники сприйняли “на ура”.
Однією з перспектив такого довгого підйому та походу були яскраві фотографії на фоні зелених лісів та масивних гір, які тепер грітимуть таборівців теплими спогадами протягом життя.
“Під час походу в гори я дуже радів, що займаюсь спортом, через який мене не так сильно сковує витривалість. Я міг бігати по горах і фотографувати все, що я захочу. Іншим це теж подобалось, бо тепер в них є багато крутих фото”, — розповів учасник NYCamp Тимофій.
Вражені тим, наскільки молодь щира у своїх емоціях та готова нести в маси світло й добро
Одним з найважливіших завдань NYCamp є збереження пам’яті про його фундаторку — українську письменницю, правозахисницю та засновницю Нью-Йоркського Літературного Фестивалю Вікторію Амеліну.
“Ідея NYCamp належить засновниці Нью-Йоркського Літературного Фестивалю, який відбувся восени 2021 року в містечку Нью-Йорк на Донеччині, Вікторії Амеліній. НЛФ мав стати традиційним у Нью-Йорку, але повномасштабне вторгнення росіян завадило провести його у 2022 році. Віка мріяла зібрати молодь Нью-Йорка в кемпі, планувала це зробити в серпні 2023 року, але Вікторію вбили російська ракета в Краматорську. Наша ГО "ІМУН" долучилась до команди ГО "НЛФ" та разом ми продовжили справу Віки, кемп відбувся, але вже в пам'ять про нашу Вікторію Амеліну”, — розповіла співорганізаторка кемпу Крістіна Шевченко.
Цьогоріч організаторам вдалося зберегти та принести в новий колектив учасників традиції першого табору. Наприклад, малювання табірної лисиці з правилами кемпу, “вечірню свічу” та найтепліші в світі нью-йоркські обійми щовечора.
Малювання табірної лисиці
“Одна з найцікавіших традицій табору — це “вечірня свіча”. Це особливий момент, коли увага та енергія кожного з учасників спрямована на аналіз дня та рефлексію всіх подій та емоцій, отриманих протягом дня. Кожен учасник без “масок” та щиро міг сказати, що йому не сподобалося, розповісти про свої враження від подій та просто подякувати всесвіту за все, що відбувається. При заїзді ми планували не більше 30 хвилин щовечора на цю активність, але, як виявилося, нам було мало й години. Я вражена тим, наскільки наша молодь щира у своїх емоціях, відкрита й готова нести в маси світло та добро. Навіть попри те, що кожен з них пережив багато травмуючих подій”, — каже Валерія Панасенко.
Кожен вечір у таборі завершувався великими та теплими ньюйоркськими обіймами. Ці традиції організатори планують пронести крізь роки й в наступні кемпи.
“Як одній з організаторок, мені дуже важливо бачити, що ідеї Віки продовжуються не тільки в справах команди, а і у молодих серцях дітей зі сходу нашої країни”, — розповіла Крістіна Шевченко.
Свої в Telegram 
