«Схід» полетів на гелікоптері в Маріуполь і вийшов пішки з «Азовсталі». Уривок з його книги
Олександр Іванцов на псевдо «Схід» – учасник одного з гелікоптерних рейдів ГУР МО України до оточеного Маріуполя. Після виходу гарнізону не потрапив у полон і самостійно вибрався з території металургійного заводу «Азовсталь». Саме про це його книга, презентація якої відбудеться 15 листопада у Києві у Виставковому центрі. Ексклюзивно для Свої Олександр надав уривок зі своєї книги «Флешбек: Маріуполь».
З початком повномасштабки повернувся захищати Україну
Олександр Іванцов народився й виріс у Луганську. Під час Революції Гідності брав участь у проукраїнських мітингах у місті. У 2015 році після загибелі двох друзів вступив до полку «Азов», де служив до 2020. На момент повномасштабного вторгнення працював охоронцем цивільного судна в Аденській затоці. Дізнавшись про війну, розірвав контракт і повернувся в Україну.
У березні 2022 року з іншими добровольцями Олександр полетів на вертольоті у вже повністю оточений Маріуполь. Воював у складі «Азову», отримав поранення пальців руки й втратив зв’язок із підрозділом, але зумів повернутися на завод. Після рішення про евакуацію українських захисників відмовився йти в полон і тиждень переховувався в сховищі на території металургійного підприємства. «Схід» подолав близько 200 км через окуповану територію, аби дістатися на вільну Україну.
Після реабілітації Іванцов повернувся до служби в Третій окремій штурмовій бригаді. Став одним із героїв фільму Любомира Левицького «Ми були рекрутами». У червні 2025 року указом президента йому присвоєно звання Герой України.
"Схід"
В одному з інтерв’ю ще у вересні 2023 року Олександр Іванцов розповів, що пише книгу. На початку листопада книга під назвою «Флешбек: Маріуполь» вийшла друком. На початковому етапі «Сходу» допомогла наша журналістка Ганна Курцановська – вона спілкувалася з Олександром голосовими повідомленнями в одному з месенджерів і саме ці записи стали основою для цієї книги.
"Схід" і Ганна Курцановська
Ганна Курцановська вже отримала у подарунок підписаний автором примірник книги Олександар Іванцова «Флешбек: Маріуполь»
Уривок з книги «Флешбек: Маріуполь»
Як сказано в анотації, ця книжка – спогади автора про події в Маріуполі на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це історія азовця, що прилетів на вертольоті в оточений Маріуполь, обороняв місто, а згодом відмовився виходити в полон до росіян, подолав майже двісті кілометрів у ворожому тилу й повернувся на підконтрольну Україні територію. Це не просто хроніка боїв – книжка про вибір, сміливість і страх, про надію, яка тримає на межі життя і смерті. Це розповідь про тих, хто ризикував життям заради побратимів. Про тих, хто боровся, коли здавалося, що шансів немає. І про тих, хто заплатив найвищу ціну за виграний час.
З дозволу автора редакція публікує уривок глави «Шепіт під землею» зі скороченням.
Ніч із 19 на 20 травня 2022 року
Темрява... Залажу в каналізаційний люк по переносній драбині й закриваю зі стуком залізну кришку. Навпомацки вмикаю ліхтар і просовую драбину, рюкзак та зброю в отвір, який вів у тунель. Глибина тунелю — метрів три під землю, висота — 1,2 метра зі стелею напівкруглої форми, ширина приблизно 1,5 метра, а на підлозі товстий шар пилу та золи. Світло сюди з вулиці не проникає зовсім. Без ліхтаря чи інших світлових засобів побачити нічого неможливо.
Просуваюся навколішках метрів десять, тягнучи за собою по черзі драбину, АК та рюкзак. Повертаю за кут, де вже була більша частина речей... Швидко обладную своє місце: на два каримати застеляю дві ковдри й кладу кілька зимових курток «Метінвест». Саме ними та ще однією ковдрою із шерсті планую вкриватися, свій рюкзак кладу під голову…
Вирішив їсти по одній або дві банки сардин на день, а курку відкрити лише третього дня, бо її було тільки шість банок. Каву планував пити теж лише на третій день, бо мені багато енергії зараз не потрібно, і я хотів якнайбільше спати, щоб швидше минув час.
Книга Олександар Іванцова "Флешбек: Маріуполь"
21 травня 2022 року
Розплющую очі, навкруги темрява. Правою рукою намацав свій АК. Ввімкнув телефон і за інструкцією, яку завантажив, налаштував годинник. Завдяки йому я знав не лише час, а й коли світає в конкретну дату в цій місцевості. Також завдяки вбудованому барометру міг приблизно орієнтуватись, яка погода надворі. Зрозумів, як на цьому пристрої користуватися компасом.
А з іншого телефона, на якому були офлайн-мапа, військова програма «Кропива», що мала супутникові знімки Донецької області, і скриншоти всієї лінії бойового зіткнення з ресурсу DeepState, я почав вивчати мапу та можливі точки, де матиму хоч якийсь шанс перейти ЛБЗ. Для себе виокремив кілька районів потенційного переходу: Микільське, форсувавши річку; Пологи — Оріхів, але ці варіанти надто складні з огляду на маршрут. Основний план, який мені подобався, — вийти через Маріупольське звалище в напрямку Волновахи, а далі, використовуючи залізничну колію як орієнтир, уночі вийти в село Солодке та спробувати переповзти ЛБЗ.
Я вирішив зосередитися на останньому маршруті й придумав кілька шляхів — основний та запасний. Вивчив напам’ять усі населені пункти, орієнтири й азимути з однієї точки мого маршруту до іншої, бо я спланував рухатися лише вночі, а вдень — переховуватись у посадках, старих каналізаційних люках та інших місцях, придатних для переховування.
22 травня 2022 року
Пробудився й відразу подивився на годинник — 11:07. Скинув куртки, якими вкривався. Трохи проповз за кут, щоб сходити в туалет. Це доводилося робити на колінах, бо, як уже згадував, через висоту тунелю неможливо було стати в повний зріст. А коли треба було по-великому, то робив це в сміттєвий пакет, а після того зав’язував його на вузол.
Я маю непогані документи. Закордонний паспорт із багатьма штампами з митниць різних країн і паспорт моряка з відмітками кораблів, на яких я працював. Оскільки в Маріуполі мешкало багато моряків, то я вирішив теж будувати легенду навколо цього… Почав почуватися гірше. Болить голова й трохи нудить від курки, яку відкрив сьогодні. Відчуваю занепад сил. Поклав голову на рюкзак і заплющив очі.
23 травня 2022 року
Неохоче прокидаюся. Слабкість. Ледве знаходжу сили сісти. Енергії майже немає. Але в мене є цілий пакет цукру. Можливо, глюкоза мені не завадить. З’їв одну ложку... А якщо зробити цукерки? Буде смачніше? Заодно й час трохи вб’ю. Знову запалюю пальник, набираю в ложку цукор і підставляю під вогонь...
Почуваюся дедалі гірше. Кидає в жар. От дідько... Якщо так далі піде, я не зможу пробути тут десять днів. Якщо мій стан не покращиться, то доведеться виходити раніше. Відкриваю консерву, хоч їсти її вже не можу, але це майже єдине джерело енергії, та одночасно на вогні роблю кип’яток для чаю із цукром.
24 травня 2022 року
Вирішив, що виходжу вночі на 25 травня, оскільки почувався ще гірше. Взяти із собою мав лише те, що може вміститися в кишеню та не викличе підозри: документи, гроші, ліхтар, запальничку, маленьку електробритву, яку подарувала мені дружина років п’ять тому, і шнур до неї, п’ять пакетів для сміття, які вирішив узяти для речей на випадок, якщо доведеться перепливати річку Кальміус — це все, із чим я вирушив у свою пригоду.
Переодягнувся в чистий цивільний одяг: кросівки, шкарпетки, спортивну термобілизну, футболку, туристичні штани, фліску й тонку куртку. Зверху одягнув свою військову форму, щоб, коли буду лізти через тунель, не вимазати цивільну…
Ці записи з однаковим текстом я зробив на першій сторінці підручника з топографії, на мапі автомобільних доріг Донецької області й на картонному папері від упаковки антисептика:
Іванцов (Стопер) Олександр
Останній захисник «Азовсталі»
Воля або Смерть.
Указав дату 25.05.2022 і намалював символ «Ідея нації».
Книга захисника Маріуполя Олександра Іванцова
Де купити книгу «Флешбек: Маріуполь»
У суботу, 15 листопада, в Києві відбудеться презентація книги, де можна буде придбати примірник з підписом від автора. Початок о 16:00 у 6-му павільйоні на території ВДНГ.
Також книгу можна придбати на сторінці https://www.instagram.com/flashback_merch/
Вартість книги 739 гривень.
Свої в Telegram 
