Діти — наш важливий ресурс щастя. Світлана з Троїцького про досвід “Спільно” та роботу в евакуації
Центр в громаді, яка вже два роки в окупації
Коли повномасштабна війна прийшла в Троїцьку громаду, там ось-ось мав відкритися простір допомоги для батьків та дітей.
“Завдяки проєкту “Спільно” від ЮНІСЕФ ми відремонтували двоповерхову будівлю разом з громадою. Планували там запустити послугу денного перебування дітей з інвалідністю та послугу раннього втручання. Були навчені групи спеціалістів. Завезли іграшки та обладнання, встановили дитячий майданчик саме для дітей з інвалідністю, склали штатний розклад та готувалися до відкриття. Але дуже швидко опинилися в окупації”.
Світлана у Троїцькому з газетами "Спільно" за кілька місяців до повномасштабної війни
“Я дуже довго очолювала центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Троїцькому. Потім, коли утворилася громада, організували Центр надання соціальних послуг. Деякий час я працювала директоркою цього центру, а вже згодом стала заступницею селищного голови. Загалом, до соціальної сфери я дотична протягом двадцяти років”.
Як і більшість, з Луганщини Світлана виїздила, маючи за плечима досвід та лише одну сумку в руках. Але через дії росії пані Світлана не змогла одразу евакуюватися.
“Коли я зрештою виїхала з окупованої Луганщини в жовтні 2022 року, а шлях був довгим, через Європу, я не розуміла, куди мені рухатися далі. Колишні колеги, з якими я співпрацювала через соціальні служби, запропонували роботу на дитячій точці “Спільно” від ЮНІСЕФ у Полтаві”.
Пані Світлана говорить, що до цього не була в Полтаві жодного разу. Їй стало цікаво пожити у новому місті та реалізуватися у роботі.
Батьки та діти працюють разом
Проєкт “Спільно” передбачав створення стаціонарних дитячих точок, де б діти могли розвиватися, гратися, соціалізуватися та адаптуватись.
“Ця стаціонарна точка “Спільно” знаходиться в будівлі педагогічного університету. Тут різні локації, де діти можуть прийти з батьками погратися вільно іграшками або в щось рухливе, помалювати чи відвідати майстер-клас”.
Окрім того, заняття тут бувають як індивідуальними, так і груповими.
“Досить багато можна придумати логічних слів, які б відповідали, чому діти тут знаходяться. Але, коли ми відкрили цю стаціонарну точку в Полтаві, то ми прийшли до висновку, що не можна працювати з дітьми окремо від батьків”, — зазначає пані Світлана.
На деяких заняттях діти працюють із батьками
Вона впевнена, що працюючи з дітьми й батьками одночасно, діти показують набагато кращі результати.
“У нас арттерапевтичні заходи проходять сумісно — одну і ту ж роботу виконують і діти, і батьки. Якщо це діти, які мають інвалідність, наприклад, Даун синдром, ДЦП чи аутизм, то батьки працюють навіть рука в руку з дітьми. І це є нашим таким досягненням, бо ми вважаємо, що не можна працювати окремо з дітьми без батьків”.
Батьки із задоволенням приходять займатися з дітьми, спілкуються між собою, діляться болем та радощами.
“У нас є телеграм-канал, де ми інформуємо про свій план роботи батьків. Ми не зобов’язуємо ходити до нас, анонсуємо всі події й працюємо з тими, хто приходить. До нас приходили волонтери, наприклад, з медичного коледжу, які допомагали нам проводити захід з дітьми з інвалідністю. Вони приходили як волонтери, але потім, спостерігаючи за ними, ми вирішили, що їм теж потрібно допомога. І так сформувалась група підлітків, яка ходить на заходи до нашого психолога раз на тиждень”, — пояснює фахівчиня.
Вона додає, що серед відвідувачів великий відсоток переселенців, а здобуті раніше знання допомагають знаходити індивідуальний підхід до кожного.
“Так, переселенців багато, але ми не розділяємо на ВПО та місцевих, так краще для інтеграції й адаптації. Ми намагаємося сприяти тому, аби люди могли між собою спілкуватися, чули потреби одне одного. Ми відкриті для тих, хто цього потребує”.
Пані Світлана говорить, їй комфортно працювати з дітьми тому, що вони щирі.
Світлана багато працює із дітьми
“Діти — наш ресурс щастя, майбутнє. Вони такі, які є насправді, їм все цікаво. Тому працювати з дітьми завжди приємно”.
Місце, де батьки знаходять розуміння
“Займаюся психологією достатньо давно, у мене дві вищі освіти. Так склалося моє життя, що спочатку я шістнадцять років пробула біля шкільної дошки вчителем математики, а потім змінила трішки фах на психологію. Можу сказати, що педагогіка допомагає у роботі з людьми. Також я сертифікована консультантка в методі позитивної психотерапії Н. Пезешкіана, сертифікувалася у Вісбадені, Німеччина. Працюю на дитячій точці”, — розповідає в перервах між роботою з відвідувачами Олена, психологиня проєкту “Спільно” від ЮНІСЕФ.
Олена Кривенко - психологиня проєкту “Спільно” від ЮНІСЕФ
І поки одна група виходить, а інша займає свої місця, нам вдається трішки розпитати психологиню про її роботу.
“Моя робота мене надихає. Я завжди ставила собі за мету бути таким інструментом, за допомогою якого людям, знаходячись поряд зі мною, буде вже легше. А в цей воєнний час, коли у нас достатньо багато сильних негативних станів у людей, то, звичайно, хочеться бути корисною”.
Один з напрямків, з яким працює пані Олена — нейрографіка. Саме на ці практики приходить найбільше жінок.
“Я, як арттерапевт, зараз часто використовую нейрографіку— мандали, за допомогою яких людина може перенести свої емоційні стани на папір. Люди часто приходять в стані травми, виснажені морально, емоційно, вони потребують відновлення. А ця терапія — саме те, що потрібно”.
Психологиня також наголошує на важливості спільної роботи батьків і дітей.
“Ми завжди шукаємо можливості, щоб вправи виконувалися в тандемі. З кимось з дітей приходить один з батьків, з кимось обидва — для всіх ми знаходимо місце та чим зайнятися. Наприклад, мама і дитина, налаштовані на одну хвилю, створюючи поробку чи малюючи, обмінюючись враженнями, підсилюють ресурсом один одного”.
Зі словами психолога погоджуються батьки, що присутні на заняттях.
“Ми з синочком Ілюшкою приїхали сюди на такий, як я кажу, організований відпочинок на кілька годин для мами та дитини. Заняття з психологом — це дуже важлива річ у наш час і для мами, і для дитини. Цього року син пішов до першого класу і я разом із ним, як асистентка вчителя. В цьому просторі ми знаходимо, перш за все, відпочинок і розуміння таких же мам”, — розповідає пані Євгенія.
Євгенія Пудло разом із сином Ілюшкою
Жінка говорить, відвідування занять у просторі “Спільно” насамперед сприяє соціалізації її сина.
“Здебільшого спілкування з нормотиповими дітьми зводиться до нуля, бо не всі батьки сприймають і розуміють. А в цьому просторі він спілкується з різними дітьми, змагається за увагу дорослих, наприклад, починає конкурувати. А це для них дуже важливо”, — підкреслює Євгенія.
Батьки цілком довіряють фахівцям.
Олена Пеливяна з донькою Настею
“Тут ми можемо поспілкуватися з психологом та іншими батьками, поки наші діти під наглядом. Тут у мене зникає тривожність за доньку”, — говорить Олена, мама 14-річної Насті.
----
Цей матеріал було створено за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю Свої.Сity та не обов’язково відображає точку зору уряду Німеччини та/або ЮНІСЕФ.
Свої в Telegram 
