Як покровчани адаптуються у нових місцях та якої допомоги потребують. Підсумки круглого столу
Коли настав момент Х?
Однією з перших тем, яку обговорювали, стало питання про причини та обставини, за яких учасники приймали рішення виїжджати з рідного дому. Наприклад, Артем Єпур поділився, як його родина змушена була покинути Донеччину через наближення бойових дій.
"Рішення ми прийняли виїжджати, коли від лінії боїв до нашого дому залишилося близько 10-12 кілометрів. Це було складне рішення, але я мусив думати про безпеку моєї родини", — зазначив він.
Для багатьох учасників переїзд був болючим вибором, але вони розуміли, що безпека їхніх близьких є пріоритетом, навіть якщо це означало втрату рідного дому.
Круглий стіл про життя ВПО у нових громадах
Проте на нових місцях переселенці не завжди знаходили легкий шлях до інтеграції. Основною проблемою, яку вони піднімали, була складність пошуку житла та дискримінація через місце походження. ВПО часто стикалися з тим, що орендодавці не хотіли здавати їм квартири, дізнавшись, що вони приїхали з Донеччини або інших східних регіонів.
"Багато разів, коли дзвонили і казали, що ми з Покровська, власники просто відмовляли нам в оренді", – поділилась Алла Дернова. Нині жінка мешкає на Дніпропетровщині.
Як живеться у нових громадах?
Пошук роботи виявився однією з найбільших проблем для переселенців. Одна з учасниць зізналася, що її досвід свідчить про те, що краще не розповідати роботодавцям про своє походження, адже це може негативно вплинути на їхнє ставлення.
"На співбесіді я не казала, звідки я, і мені зателефонували з пропозицією роботи. Коли розповідала, що з Донеччини, ніхто не перетелефонував", — розповіла Наталя Сьомко. Сьогодні вона мешкає на Закарпатті.
Наталя переконана – це свідчить про існування стереотипів та упереджень, які суттєво ускладнюють процес працевлаштування для ВПО. Ця проблема є особливо гострою для тих, хто має значний професійний досвід і навички, але стикається з недовірою через своє походження.
Психологічні аспекти життя ВПО також були важливою темою обговорення. Переселенці розповідали про складнощі адаптації до мирного життя після пережитого стресу війни. Одна з учасниць зазначила: "Тут хоч можна спокійно дихати і спати, не боячись обстрілів". Проте навіть у безпечних умовах багато хто з них відчуває емоційну ізольованість і непорозуміння з боку місцевих жителів.
"Тут люди не розуміють того, що ми пережили там", — сказала одна з переселенок, вказуючи на розрив між досвідом ВПО та місцевого населення. Хоча переселенці отримують певну підтримку від нових громад, вони часто відчувають себе чужинцями, і цей емоційний бар'єр залишається одним з найскладніших.
Чи вистачає підтримки?
Ще одним ключовим питанням стало обговорення недостатньої підтримки з боку держави. Багато переселенців скаржилися на відсутність допомоги з житлом та працевлаштуванням.
"Ми не отримали жодної допомоги від влади. Було б добре, якби влада хоча б підтримала переселенців з житлом, зробила його доступнішим", — поділилась Алла Дернова.
Висока вартість оренди житла в нових регіонах стає для багатьох ВПО непосильною, особливо для тих, хто втратив роботу і не може знайти нову через дискримінацію або відсутність робочих місць.
Проблема пошуку роботи та житла особливо гостро постала для тих переселенців, хто вже мав досвід професійної діяльності, але тепер стикається з упередженням і страхами роботодавців.
Одним з головних викликів для ВПО є необхідність боротися зі стереотипами, які існують щодо переселенців. Як зазначив один з учасників, "люди бояться, що переселенці можуть бути проблемними або не надійними, тому часто відмовляються навіть розглядати їхні кандидатури на роботу". Це створює додатковий тиск на ВПО, які вже втратили свої домівки та змушені починати все з нуля.
Якою є роль і місце рідної громади?
Незважаючи на всі труднощі, переселенці намагаються зберігати зв'язок з рідними громадами і допомагати один одному. Вони активно підтримують зв'язки зі своїми земляками, які також перемістилися в інші регіони, обмінюються інформацією про житло, роботу та інші ресурси.
"Ми намагаємось допомагати одне одному. Люди приїжджають, і ми шукаємо для них житло, ділимося контактами", — поділилася одна з учасниць. Жінка каже, що з її допомогою з Покровська виїхали на Дніпропетровщину вже 5 родин. Цей приклад свідчить про те, що, незважаючи на всі виклики, ВПО продовжують залишатися громадою навіть поза межами своїх рідних територій.
Відсутність державної підтримки, дискримінація при пошуку роботи та житла, психологічні труднощі адаптації — все це є складовими життя ВПО на нових місцях. Однак переселенці продовжують боротися за своє майбутнє, зберігаючи зв'язок зі своєю культурною ідентичністю та підтримуючи один одного. Вони прагнуть інтегруватися в нові громади, але водночас не забувають про своє коріння і сподіваються на повернення додому, коли ситуація дозволить.
Свої в Telegram 
