Три хвилини - і одружені. Досвід ЛГБТ пари, яка офіційно зареєструвала шлюб після 18 років разом

Про знайомство і почуття

Олександр Ізотовс: Ми працювали поруч. Це був 2003 рік. Мені не здається, що наші побачення якось відрізнялись від побачень сьогодні у інших парах. Саша вже був таким модним відомим майстром. Був таким екстравагантним, і ось зустрілася одна екстравагантність із другою екстравагантністю.

Олександр Ситніков: Я чекаю Сашу на вулиці біля роботи, я побачив що йде хлопець і він відрізнявся зовнішністю від інших хлопців. Він тільки переїхав до Києва на той час, але відрізнявся вже. На другому побаченні ми вже зрозуміли, що ми будемо разом.

Олександр Ізотовс: Мені спокійно с цим чоловіком, із людиною. Дуже приємно відчувати поряд людину, робити разом якісь речі, готувати, прибирати.

Олександр Ситніков: Я не думаю що наші стосунки відрізняються від інших. Я відчуваю захист і надійність.

Чоловіча пара, що вже 18 років живе разом. Фото: KievPride

Про шлюб

Олександр Ситніков: Із останнього - це наше весілля в Копенгагені. Ми вирішили одружитися, і це було дуже зворушливо. На справді, сама церемонія була лише 3 хвилини, але цього вистачає.

Олександр Ізотовс: Це було дуже зворушливо, коли ми давали присяги, і мати шлюб і офіційний документ, що ми разом - це дуже важливо. Нам видали папірець гербовий, і він буде в архіві там зберігатися, як офіційний документ.

Олександр Ситніков: Церемонія пройшла, це все відбувається в Копенгагені у ратуші мерії. Вона дуже красива. Після реєстрації у нас бував запланований ресторан веганський, спочатку в музей королівський сходили, ми ж у костюмах усі нарядні, потім відмітили удвох у ресторані, а вже ввечері у готелі з друзями онлайн на відстані.

Це важливо, тому що це спадок, бо ми 17 років разом, вже є квартири, подорожі, все що стосується людей. І дуже сподіваюся, що в Україні це стане законним вже дуже скоро

Олександр Ізотовс: Цей розпис - він дуже важливий, адже це цілий ритуал, коли ти при свідках присвячуєш себе і даєш присягу подружжя, одностатеві пари в Україні не мають такого ритуалу, а це дуже важливо.

Олександр Ситніков: У мене є друг, він живе у Берлині, ну пара, у законному шлюбі, один хлопець француз, другий українець. І там у них, якщо тебе хтось образив, навіть якимись словами стосовно ЛГБТ, то ця людина заплатить штраф. Ось я хочу, щоб і в Україні таке було, і звісно щоб була можливість повноцінного браку. Адже ми не відрізняємося від інших, ми працюємо і сплачуємо податки як і інші.

Про життя разом і стосунки з батьками

Олександр Ситніков: Я встаю раніше, десь в п’ять, а Саша любить поспати подовше, потім я йду в спортзал, а далі на роботу, на роботі ми зустрічаємось.

Олександр Ізотовс: Ми багато чого робимо разом, ми живемо у приватному секторі. Це догляд за садом, за домом, у нас 3 собаки та кішка. Зустрічаємось із дітьми.

Олександр Ситніков: У нас одна дочка у Києві, одна у Берлині. З ними зустрічаємось, ходимо у гості, готуємо разом. Стосунки з батьками добрі, вони в мене вже старі, ми збираємося там разом із дітьми, приїздимо до них на Новий рік та Пасху.

Олександр Ізотовс: Нормальні, батьки прийняли все. Таке найбільш яскраве було - знайомство із батьками Саші. Мама дуже там спочатку стресувала, ну там 2 хвилини, багато питань ставила.

18-летний Кирилл Самоздра бежал из Луганска от преследований за ЛГБТ-активизм. Вот его история

Хочу организовать ЛГБТ-движение на Донбассе. Как мне это сделать

Я был гомофобом, но это в прошлом. Четыре истории людей с востока, которые изменили отношение к ЛГБТ